Я дуже часто злюся/розчаровуюся/не розумію/кричу подумки на людей в стрічці. Так, це моя стрічка.Якимось чином мені її формують алгоритми. Проте, я щиро дивуюся, звідки у людей стільки сил/натхнення/часу/жовчі. - Чому когось турбує те, як хтось живе своє життя?- Чому інші вважають за потрібне весь час розписуватися у меншовартості потураннями, що «я не буду дивитись укр контент, бо він фу», приводячи в приклад щось дуже однобоке і першоасоціативне?- Чому важливо знайти більш кардинальний погляд, аби зібрати охоплення, а не лишитися собою і спробувати розібратися глибше? - Чому всі навколо підараси, а тільки я дʼАртаньян?- Чому у людей загалом є на це все час? Чому вони за власною згодою його в інвестують?Можливо, я занадто багато прошу. Але, якщо:- у вас вийде подумати хоча б хвилину перед тим, як написати щось гнівне чи саркастичне - бачачи нестачу чогось в інфопросторі чи ніші ви не заявите про своє «фе», а поставите собі питання чому так або ж задумаєтесь навіть створити в цю прогалину щось вартісне- зустрічаючи щось щире - підтримати дією, а не просто мовчазним лайком (що теж чимало, проте зазвичай розганяється і витрачається енергія та час активної взаємодії з чимось брудним, злим, низькопробним). Тоді я певен, це зробить нас трішечки краще.