Так, друзі, ви абсолютно праві. Це історія про Нарциса. А тепер я хочу коротенько описати класичних нарцисичних особистостей з точки зору рівнів їх функціонування.

1. Невротичний (нарцисична травма). Людина на цьому рівні функціонування зберігає здатність аналізувати сильні й слабкі сторони себе та інших. Вона не втрачає здатність співчувати. Водночас, нарцисичний розкол виражається у неї через надмірне занепокоєння щодо критики у свою адресу, і, як наслідок, виникає постійне бажання виглядати у кращому світлі.

Захисти – переважно зрілі: витіснення, раціоналізація, перфекціонізм, зріла форма проекції.

2. Межовий (нарцисичний розлад особистості).
Стабільного та зрозумілого «Я» у людей на цьому рівні немає, тому що воно вже давно розщеплене на грандіозне та нікчемне.
З огляду на те, що грандіозне сприйняття захищає їх від сорому та порожнечі (яким сповнене нікчемне Я), такі люди постійно прагнуть асоціюватися з тими, кого вважають грандіозними, щоб насичувати себе.
І у цьому криється драматичний парадокс: якщо хтось каже їм, які вони чудові й величні, нарциси одразу починають знецінювати цих людей.
Чому так відбувається? Є декілька пояснень. І вони не виключають одне одного.

a) Оскільки нарцис не має стабільного, заповненого любов'ю та самоповагою, Я, він цілком залежить від зовнішніх підкріплень (глибоко віруючи, при цьому, у власну нікчемність). І коли хтось говорить йому, який він прекрасний, нарцис не тільки відкидає це на рівні сприйняття, так ще й несвідомо вирішує, що таке чудовисько як він, прекрасним бути не може. А значить з тим, хто кидає йому компліменти, щось явно не так. Оце «щось не так» і стає підставою для знецінення тих, хто відкривається нарцису.

b) Інша версія розглядає нарциса як того, хто спочатку добивається визнання об'єкта, з яким він себе асоціює (а асоціює себе нарцис тільки з тими, кого він ідеалізує, це зрозуміло). А після того, як об'єкт «поплив», розкрився, став ближче, нарцис тупо втрачає до нього інтерес. Виникає потужне почуття нудьги, розчарування й пустоти, адже ідеалізований об'єкт завойований. Тому захист від розчарування тут стає актом знецінення об'єкта (скидання його з п'єдесталу). Знецінений об'єкт, у якому нарцис розчарований, не викликає ніяких переживань і не піклує розщеплене «Я». Знецінений значить безпечний.

Захисти – переважно первинні: розщеплення, ідеалізація та знецінення, примітивна форма проекції (проективна ідентифікація).

3. Психотичний (злоякісний нарцисизм). Бувають і такі випадки, коли нарцис повністю ідентифікує себе з Мессією/Наполеоном тощо. Зникає «Я мов би хтось», а замість цього з'являється «Я є цей хтось!».

Про відчуття реальності тут вже мови не йде, оскільки людина повністю впевнена у своїй ідентифікації, а тих, хто не згоден, вважає ворогами. Часто на цьому етапі виникають думки параноїдального змісту: «Я можу врятувати світ, але мене хочуть знищити, тому що є ті, кому це не вигідно».

Захисти – первинні: маячення, психотична форма заперечення.