Вчора на наших психіатричних посиденьках розглядали цікавий випадок. Молодий хлопак у свої 23 роки з недіагностованим Р озладом Д ефіциту У ваги та Г іперактивністю почав вживати стимулятори. У нього якраз була сесія, але концентруватися на ній він не міг, ось друзі й підігнали йому «вітаміни для мозку». І що ви думаєте?
Настрій змінився, активність зросла, хлопак не спав по три доби, диплом накатав.

І наче усе чудово, але є нюанс: успішно здавши сесію, хлопець чомусь почав розмальовувати стіни дивними кодами і символами, став дивакуватим, замкненим, бормотав щось собі під ніс, а вікна у квартирі завісив чорною тканиною. Коли батько хлопця намагався повернути у кімнати світло, той вмазав батькові.

А потім сталася госпіталізація. У розмові з лікарем юнак переконаний, що за ним слідкують через роутер, якісь люди коментують його дії, а стіни у квартирі взагалі щось шепочуть. Та й взагалі, «усередині хлопця усе горить, пальці трясуться, а зорієнтуватися у часі майже неможливо».

Переважна кількість студентів одразу подумає: у хлопця дебют шизофренії, її параноїдної форми. Так, це схоже на правду, якби не декілька але:

1. при дослідженні соматичного статусу t°С тіла хлопця досить довго тримається на рівні 37,5;
2. наявна анізокорія (одна зіниця більша за іншу);
3. Підвищена пітливість, нудота і блювання;
4. Постійний дрібний тремор кінцівок;

З'ясувалося, що психотичні симптоми у хлопця виникли рівно у той момент, коли у нього почав розвиватися... енцефаліт! (Анти-NMDA-рецепторна форма). Енцефаліт пояснює взагалі усе: гаряче тіло, тремор, анізокорію, нудоту, делірій (відсутність орієнтації у часі й просторі), ідеї переслідування, галюцинації.

А що ж сталося? Скоріш за все, вживання стимуляторів спричинило поломку в організмі хлопця, через що його імунна система почала виробляти антитіла до власних нервових клітин. Нейрони втратили здатність адекватно проводити електричні імпульси, внаслідок чого й виникли психотичні епізоди.

Висновок: соматична патологія дуже часто маскується під психічні симптоми (буває і навпаки). І дуже важливо спочатку виключити саме її, а тільки потім звертати увагу на психіку.
Водночас, психологи недостатньо часто звертають увагу на те, як людина їсть, спить, виглядає, почуває себе, а одразу висувають різні психологічні гіпотези: «це супротив, це від мами, це захист». Це може бути й так (будь-яка патологія по суті є психосоматичною). Але підходи до лікування при цьому сильно відрізняються.