«Монстри і суперкомпʼютери»✍🏻 Барбара ТрулавЯкби хтось колись сказав би мені, що я буду щиро переживати за космічний корабель, який полює на Дракулу, я б чемно порадила цій людині звернутись до спеціалістаАле ось ми тут.Отже, ця книга той рідкісний випадок, коли авторка бере кілька жанрів, які взагалі доволі важко змішувати разом, закидає їх у космос і якимось магічним чином отримує цілісну, смішну, дивну і досить затишну історіюНасправді все звучить як повний абсурд: космічний лайнер із власним штучним інтелектом, Дракула, перевертні, мумії, створіння Франкенштейна, павуки-дрони та подорожі між зорями. Але ж навіть цей опис одразу пробуджує цікавість. Правда?Якщо відволіктись від гумору і хаосу в сюжеті, то це книжка про самотність, дружбу, пам’ять, втрату та пошук свого місця у світі, навіть якщо ти складаєшся з коду, металу або стародавнього прокляттяРодзинка цього роману — Деметра.Не людина. Не андроїд із людським тілом, а… космічний корабель.І при цьому один із найживіших персонажів книгиМені дуже сподобалося, як авторка показує її сприйняття світу. Деметра не бачить речі так, як бачать люди. Вона аналізує дані, показники, сенсори, маршрути та протоколи. Через це навіть звичайні події набувають незвичного вигляду, а сцени жахів стають дещо моторошнішими саме тому, що вона не до кінця розуміє, що відбувається. Власне, як і я під час читання 😂Окремо підкреслю те, як книга переосмислює класичних монстрів. Тут ДУЖЕ багато великодок до поп-культури жахів.Авторка дозволяє вже знайомим нам персонажам залишитися такими ж дивними, подекуди трагічними та тепер ще й кумедними. І тут вони, монстри, не лише загроза, а і елемент на «подумати» про те: Хто насправді є чудовиськом? Той, хто виглядає страшно? Чи той, хто ставиться до інших як до витратного матеріалу? Ми ж знаємо відповідь)Варто зауважити, що книга постійно балансує між космічною фантастикою, горором, пригодою та комедією. Не беріть читати в надії на серйозний сайфай. Ще іноді вона смішна до абсурду. Іноді несподівано щемка. А іноді нагадує готичні романиІсторія трохи хаотична.Авторка часом настільки захоплюється власними ідеями, що хочеться крикнути «притармажуй притармажуй», бо ще тримається здивування від попередньої концентрації абсурду. Але все це працює на користь книги, коли вже трохи вливаєшся в цей потікТішить, що ця історія не намагається бути серйозною науковою фантастикою. Це мене порадувало, так як фантастику я люблю, та коли її припідносять високо, і при цьому додають забагато сатири, межі розмиваються. А тут навіть не намагалась авторка піти в серйозністьТож про що ця книга? Це історія про дуже різних істот, які поступово знаходять своє місце поруч одна з одною. Про дружбу, яка виникає там, де її ніхто не чекав. І про те, що іноді найбільше сенсу і переживань в усій історії може належати космічному кораблюЯ б її радила тим, кому подобаються «Щоденники Вбивцебота» чи «Гідеон девʼята», чи взагалі дивні, на перший погляд, поєднання, котрі у підсумку «вистрілюють»Видавництво Yakaboo Publishing 🌟