Комірчина письменника

#структура_книги ГлавиНа «Книжковій країні» я вела дискусію «Як написати дебютний роман: від першої чернетки до першої презентації».В кінці у нас були запитання із залу, і одна приємна дівчина запиталася: коли розуміти, що глава має закінчуватися, бо відчуття, що текст йде-йде і йому нема кінця.(Це не дослівно, це те, як я зловила суть).Наталя Кош гарно зазначила, що є книги без глав, і це ок, якщо виправдано жанром. Бо дійсно, якщо пишеш позажанрову прозу, там може траплятися і таке.Ми розглянемо ж момент, коли глави необхідні.Глави – це пункти, які ведуть нас від початку до середини, далі до кульмінації й до фіналу.1. Ви повинні чітко поставити мету: що в цій главі повинно відбуватися?Вирішення конфлікту? Зміна мотивації персонажа? Викриття правди? Чи, навпаки, якийсь таємний план повинен створюватися?2. Як і наша історія, глава повинна мати: початок, середину і кінець.Банально, але це дасть вам розуміння точок, на які потрібно спиратися при написанні.3. Глава повинна виконувати функцію: рухати сюжет вперед.Якщо в главі цього не відбувається – задумайтеся щодо її доцільності. Можливо, варто її позбутися.Діалоги заради діалогів, навіть якщо це мінімальне розкриття персонажа – не варто робити. Я вже на цьому погоріла якось.4. Не у всіх главах, але у більшості, повинна бути зміна цінностей.Вони бувають як позитивні (+), негативні (-), так і змішані (+/-), які починають змінювати персонажів.Дуже банальний, але простий приклад: персонаж на межі загибелі (-), і під кінець глави виходить з бійки переможцем (+).Або: персонаж знаходить свого батька (+), але під кінець глави дізнається про нього неприємну правду (-).5. Кінець глави повинен вирішувати проблему, яка була на початку, і давати нам питання, які читачі хочуть дізнатися на наступних сторінках.‼️ важливо: фінал глави повинен тримати емоцію. Це може бути міні-кульмінація (емоційна розрядка) або гачок (новий конфлікт, інтрига, загроза).Головне, щоб читач не просто перевернув сторінку, а зробив це із захопленням.Розмір глав:Найголовніше, щоб глава відчувалася повноцінною. Виконувала функцію, яку автор заклав у неї.Це може бути і пів сторінки, три сторінки, чи навіть двадцять.Все залежить від того, що ви в неї закладаєте.

#марафон 💐Квітневий марафон завершено! 💐Ну що, команда, це було потужно 💥Квітень ми завершили з результатом 308 630 слів — це як кілька повноцінних книжок! Ви неймовірні. Ви писали, коли не було сил. Писали, коли не було натхнення. І навіть коли здавалося, що нічого не виходить — усе одно писали.А тепер — гучні оплески нашій топ-5:🥇 Алаіс — 27 649 слів🥈 Дарована Дарина — 22 407 слів🥉 нафаня — 20 015 слів🏅 плот твіст — 18 847 слів🏅 Олександра Бак — 18 578 слівВи надихаєте!А всім іншим — пам’ятайте: будь-яке слово, яке ви написали цього місяця, — це крок уперед. Навіть одне речення — це вже не порожня сторінка 💜Попереду нові тексти й нові виклики. 😉🍁Травневий марафон розпочато! 🍁🖋Правила участі:1. Щоб взяти участь у марафоні потрібно вписати своє ім’я у вільну клітинку «Учасники» в таблиці:https://docs.google.com/spreadsheets/d/1M4ZnbBMI5OpVIZLg10-XkBvSHcz8A8GC5U7X7hTB4r0/edit?usp=sharing‼️Увага! Вписувати ім’я потрібно виключно у вільну клітинку. Не переставляйте імена, не додавайте і не видаляйте рядків. Будь ласка.2. Потрібно працювати над книгою кожен день. Сюди входить: написання нових глав, редагування, видалення, додавання чогось нового у книгу, розбудова світобудови, створення персонажів й навіть думки про книгу.3. Зараховується саме кількість написаних слів. Додавайте їх у клітинки відповідного дня.4. Ви можете додавати коментарі в комірчинку дня. Пишіть про проблеми, натхнення, поради й так далі. Згодом вони потрапляють у вибірку кожного етапу.5. Справа в кінці таблиці є графа: плани, куди ви можете вписувати на що надієтеся впродовж місяця.Як ви? Розказуйте, як минув місяць 💖

#створюємо_персонажів Вбити персонажа – це в 90% випадків улюблене заняття письменників. Та не завжди це вдала ідея. Ми повинні декілька разів подумати: чи варто це робити. Адже, замість правильного ефекту, який ми в це закладали, ми можемо отримати розчарування від читачів. Смерть може виглядати безглуздою, якщо її неправильно прописати. Гарні причини вбити персонажа:✅ Це рухає сюжет вперед.Дана смерть повинна змінити ситуацію або спровокувати важливі події у вашій історії. Ця втрата повинна створити нові виклики для інших персонажів або зламати звичний хід подій. ✅ Це допомагає здійснити особисту мету персонажа.Деколи саме смерть може бути логічним завершенням шляху нашого персонажа. До прикладу, він чи вона можуть пожертвувати собою заради ідеї, іншої людини або досягненням великої цілі, що надасть глибини його арки.✅ Це мотивує інших персонажів.Згадаємо смерть дядечка Пітера Паркера у «Людина-павук». Саме його смерть стала каталізатором й дала змогу рухатися Пітеру по своєму призначенні. «За великою силою – стоїть велика відповідальність». Обожнюю цю фразу. ✅ Це є справедливою розплатою за дії персонажа до цього моменту.Смерть може трапитися через те, що наш персонаж робив неправильні рішення, дії або навіть, це може бути наслідком гордині. Це чудовий приклад того, як кожна дія має свою ціну, що робить нашу історію більш реальною.✅ Це підкреслює тему твору.Смерть нашого персонажа може підсилити основну ідею історії. До прикладу, наша книга може розказувати про жертовність, справедливість чи, навіть, крихкість нашого життя. Ця смерть не буде працювати окремо чи на ній все буде базуватися, навпаки, вона може бути одним із додаткових пунктів, які сформують загальну картину історії.✅ Це створює відчуття реальності у світі історії.Світ без втрат виглядає штучно. Якщо персонаж перебуває в небезпеці й немає ніякого виходу до порятунку, то не потрібно вигадувати додаткових інструментів, як його порятувати. Якщо смерть неминуча й для цього є всі основи – то вона буде виглядати більш природньою та логічною.Погані причини вбити персонажа:❌ Шокувати читачів тільки заради шоку.Не потрібно. Ви можете знайти інші інструменти, щоб їх шокувати. ❌ Засмучувати читачів тільки заради того, щоб вони сумували.Якщо вони плачуть — вони купують. Але читачі ніколи не цінують безпідставного емоційного знущання. Ви можете розбити їх серця іншим шляхом.❌ Прибирати зайвого персонажа.Якщо цей персонаж зайвий і ви його вбиваєте, аби викинути із сюжету, то варто просто його прибрати і ніколи не згадувати про його існування. В такому випадку цей персонаж ніяк не відіграє для вашого сюжету, тому для чого його тримати?

#мій_досвід Трішки роздумів про письменницьке життяХто не знав — я маю основну роботу. Працюю графічною дизайнеркою.Але щойно на місто опускаються сутінки, я перетворююся на письменницю.Письменництво — моє хобі.Хобі, якому я вчуся вже 13 років.Учора ввечері мене не відпускала одна думка. Укорінилася вона після лекції з наративного дизайну (простою мовою – сценаристики для ігор).І ця думка проста:📚 Письменництво — це безперервне навчання.1. Постійне вдосконалення. Вивчаєш теорію, тренуєшся, помиляєшся, знову вчишся — але вже на власних помилках.2. Щоб написати книгу, треба стати дослідником. Один день — анатомія, інший — квантова фізика, третій — занурення в карпатський ліс.3. І головне: ти постійно в цьому. В голові — герої, сцени, діалоги, теми. Думки живуть у книзі, навіть коли ти вариш борщ.Фактично, бути письменником — це стиль життя.Без вихідних. Без перерв. Але із задоволенням.Навіть коли пішла на курси наративного дизайну — для мене багато чого було знайомим. Але я все одно відкривала нові деталі.А це, чесно, найкраще — побачити знайоме під новим кутом.Навіть пости в блог — це частина навчання. І ви, хто тут читає, теж вчитесь разом зі мною ❤️Колись усе починалося з англомовних підручників і курсів — ще з тим моїм англійським рівнем, який зараз згадую із усмішкою. Але я дуже хотіла вчитися.Зараз я шліфую ці знання — і шукаю власний стиль.А думка, яка мене не відпускає?😅 Аби не трапився передоз від письменництва 24/7.

#марафон 💐Третій етап квітневого письменницького марафону завершився! 💐Ми вже майже на фінішній прямій квітневого марафону — позаду безліч написаних слів, змінених сцен, нових ідей та несподіваних поворотів у текстах.Третій етап — це завжди момент переосмислення: подивитися, що встигли, і подумати, що ще хочеться дописати до кінця місяця. Бо попереду — фінальний ривок! 🏁Тож саме час: ✍️ доредагувати важливу сцену, 📖 додати кілька гострих поворотів у сюжет, 🖊️ або просто — нарешті виділити час на улюблене письмо.Горджуся кожним, хто досі тримає темп (або повертається в гру) — ви неймовірні! І навіть якщо писалося важко — кожне слово має значення 💪💐 Для тих хто хоче приєднатися до марафону 💐Ви можете це зробити у будь-який момент. Навіть зараз – просто впишіть своє ім’я у вільну комірку.https://docs.google.com/spreadsheets/d/1VjcyjeaHjg_yyn_OdrF5HqvEZwGE_yyjiUK5oDYXEUQ/edit?usp=sharing⛳️Основна мета марафону – працювати над книгою кожен день. Сюди входить і розробка світу, створення персонажів, редагування, написання та переписування сцен у книзі.Записувати потрібно тільки кількість слів, які ви написали за день.‼️Будь ласка, не пишіть в комірчинках — текст. Там потрібно вписувати тільки цифри. Коментарі додавайте через функцію «Додати коментар», натиснувши на потрібну комірчинку. В інакшому випадку, формула не буде рахувати ваші показникиЯк пройшов третій етап марафону?

#для_веселощів 🎮 6 відеоігор, які допоможуть письменникам у світобудовіДуже неочікуваний пост. Вчора наткнулася на іноземну статтю, де авторка розповідала про список ігор, які будуть корисні письменникам. Вони допоможуть розвинути уяву, програти певні сценарії чи побудувати цілий світ.Я – геймерка з правданіх часів. Я дуже люблю ігри. З них часто знаходжу натхнення. Тому мене ця стаття і зацікавила. Давайте поглянемо, що авторка нам пропонує. The SimsСтворюйте персонажів, визначайте їхні характери, будуйте будинки та спостерігайте за їхнім життям. Це чудовий спосіб розвивати навички створення персонажів і взаємодії між ними.Насправді, у мене вже 15 поколінь в сімсах. Там така драма… там такі інтриги… Якби по моєму сценарію з сімсів знімали серіал, він би переплюнув Санта-Барбару. І так, це найкращий інструмент для письменників. І найгірший… бо пропадете там. Civilization SeriesПобудуйте імперію з нуля, приймаючи стратегічні рішення щодо війни, дипломатії та розвитку. Ідеально для розуміння механік керування державами та історичного розвитку.Цю гру теж я грала. І до неї періодично повертаюся. Мені дуже подобається і механіка, і стратегія… Фанат. Fallen Enchantress: Legendary HeroesПоєднання стратегії та фентезі. Створюйте магічні королівства, взаємодійте з фантастичними істотами та розвивайте унікальні культури.Не грала, але тепер вона у списку бажань. TerrariaДосліджуйте, будуйте та виживайте у піксельному світі. Гра стимулює креативність у створенні ландшафтів, підземель та екосистем.Схожа на відому гру Майнкрафт. Я трішки пограла, але мені стало нудно. Можливо, комусь більше сподобається.Cities: SkylinesСимулятор будівництва міста, де ви контролюєте кожен аспект — від інфраструктури до екології. Допоможе у створенні реалістичних урбаністичних сетингів.Грала. Та недовго. Непогана гра. MinecraftБезмежний світ, де ви можете будувати все, що забажаєте. Ідеально для візуалізації архітектури, географії та екосистем вашого вигаданого світу.Каюсь, грала. Не фанатично, але було цікаво будувати власні цілі світи. Ну і свинки там прикольні. Як й інші тваринки. 📝 Порада: Використовуйте ці ігри як інструменти для візуалізації та тестування ідей. Вони можуть надихнути на нові сюжетні повороти, допомогти у створенні глибших персонажів або навіть стати основою для цілої історії.А ви які ігри грали з переліку? Можливо, ви розширете цей список у коментарях.

#світобудова 🗺 Поради для глибшого прописання світобудовиСвіт — це не лише географія, назви міст і химерні істоти. Це ще й культури, мови, звички, історії пригнічених і тих, хто мав владу. Ці питання підійдуть для тих, хто має великий світ й багато акценту робить саме на ньому. Пам’ятаємо, ми можемо прописати детальний світ, але у книзі це все можна викласти двома-трьома реченнями чи навіть у діалозі. Не потрібно робити інфодампів. І авторам часто приходиться обдумувати багато питань щодо світобудови, хоча в тексті ми це використаємо лише 1%.Поради:1. Населення і народи не змінюються раптово на кордоні. Культури взаємодіють і змішуються.2. У більшості випадків у межах однієї території існує багато культур, а релігії часто мають свої фракції всередині.3. Які відмінності між вищими та нижчими класами? Чи є нижчий клас? Яка система використовується? Феодалізм? Капіталізм? Комунізм? Чи ще щось.4. Як суспільство сприймає і ставиться до бідності?5. Подумай про діаспору. Вигадати велику групу мігрантів — чому вони тут? Як довго живуть? Як їхня культура змінилася порівняно з батьківщиною?6. Мови. Чи є глобальна lingua franca (мова міжнародного спілкування)? Чому саме вона? Чи є пріорітетні мови всередині різних країн?7. Велика країна майже завжди має малі мови. Можеш їх не називати — достатньо, щоб персонаж згадував, що часто перекладає для батьків.8. Пріоритетна мова зазвичай — мова більшості, але не завжди. Якщо певна етнічна група має владу і освіту — її мова, ймовірно, стане поширенішою. Іноді бувають «офіційні мови» і «повсякденні мови».9. Що різні культури вважають красивим? Очі? Волосся? Які частини тіла вважаються «непристойними»? Чи по-різному сприймають жіночі і чоловічі тіла? Як люди ставляться до грудей?10. Як використовується макіяж? Щоденно? Ритуально? Чи мають кольори та візерунки значення, чи це лише естетика? Чи вважається він «гендерним»?Загалом: не сприймай усе у своїй культурі як «норму». Норми не існує. Світ — дивний.Дізнавайся більше про інші культури в реальному світі. Це дуже допоможе вам сформувати для книги щось своє. Багато читайте та вивчайте.

#діалоги ✍️ Хочеш, щоб діалог звучав живо?Тримай список порад, які справді працюють — адаптовано для наших реалій! Знайшла їх на просторах письменницьких ком’юніті, але про дещо ми вже говорили на цьому каналі.10 порад для написання діалогу, що дихає:1. Ти не пишеш кіно. Твоєму читачеві не потрібно знати КОЖНЕ слово, яке персонажі говорять одне одному. Іноді достатньо натяку. Менше — краще.2. Вплітай діалоги в опис. Замість довгого діалогу про погоду — напиши: «Вони ніяково теревенили про дощ, доки не залишилися самі».3. Балансуй репліки. Хтось може відповідати коротко, а хтось — розлого. Це створює ритм. Іноді мовчання — найсильніша відповідь.4. Не передавай акценти через спотворення слів. Це читається важко. Краще використай сленг, жаргон, місцеві вирази чи характерні слова.5. Зверни увагу на пунктуацію. Вивчи як правильно оформлювати діалоги. Ось тут є про це пост. 6. Знай, чим відрізняється «він сказав» від «він знизав плечима». Це — різні функції. Іноді можна чергувати, але не змішуй хаотично.7. Не соромся слова «сказав». Це прозорий маркер. Якщо твій персонаж справді щось шепоче, бурмоче або бурчить — покажи це, але не вигадуй синоніми просто так.8. Всі говорять по-різному. Один персонаж вживає суржик, інший — офіціоз, а третій не добирає слів. Додай кольору в їхню мову — і діалог оживе.9. Опис може уповільнити розмову. Якщо сцена потребує паузи чи напруги — встав деталі: погляд, жести, дії між репліками.10. А щоб прискорити темп — обрізай опис. Пінг-понг реплік без зайвого — і сцена летить.

#мій_робочий_процес Прийшла до вас на сповідь.Зізнаюся чесно, є дні, коли я сідаю писати книгу і все виходить із першого разу. Є ідеї, натхення й бажання.А є дні (їх набагато більше, ніж тих що вище), коли я сідаю за рукопис і… годину чи більше просто дивлюся на сторінку й нічого не відбувається. Чи є бажання? Є. Чи є натхнення? Є. Чи є ідеї? Є. Так в чому ж проблема сісти і писати? А я не знаю. І ось сиджу годину перед відкритим документом, дивлюся в надії, що воно саме напишеться. Головне, що потім не помічаю, як трапляється чудо. Я пишу. І три години як не було в моєму житті, а здається, що минуло зовсім мало часу. Висновок з цього випливає один.Ви можете мати різні емоції, відчуття, стани, коли сідаєте за рукопис.Але ніколи, ніколи… ніколи не повинні себе за щось картати. Не кожен в світі напише книгу. Не кожен знайде сміливість в собі покласти історію на папір. Розказати її. Показати людям.А ви вже це робите. Тому, в якому б стані ви не сіли писати, пам’ятайте, ви робите велике чудо з вашими історіями. Пишіть й ніколи себе не картайте за те, що можете довго дивитися на сторінку й нічого не писати. Ви напишете, коли наступить час. А він наступить.

#поради_для_письменників Поради від британського літературного агента Джонні ҐеллераЗнайшла скрін його старого твіта з порадами для письменників: на що звертаються британські літературні агенти при розгляді рукописів. Звичайно, погляди можуть відрізнятися. Та було цікаво почитати і з вами поділитися, можливо, це наштовхне вас на цікаві думки, щодо вашого рукопису:📚 1/6 Не давайте відчуття, що ми тільки починаємо історію з вами.Почніть із динаміки — ніби ми вже в середині подій, а закінчіть так, ніби це лише новий початок.📚 2/6 Сюжет — це важливо, але не більше, ніж персонажі.Читач пройде весь шлях з багатовимірним героєм, але спіткнеться на кожному кроці з картонним.📚 3/6 Те, що відчуває читач, не менш важливо за те, про що він думає.📚 4/6 Насолоджуйтесь написанням книги — але не чекайте, що вам буде приємно перечитувати її, як читачеві.📚 5/6 Ми читаємо, щоб переживати, вчитися, відкривати нове.Комфорт — це пастка для автора. Читачі дуже швидко відчувають, коли текст написаний «на автоматі».📚 6/6 Доводьте персонажів до межі.Легше відвести героя від прірви, ніж увесь роман тягнути його на гору.4 пункт – це те, над чим я постійно думала, коли писала свій рукопис. Чи дійсно я б фанатіла як читач від того, що я написала як автор? 😅 Відповідь не можу дати, бо на енному редагуванні я вже не бачу текст, як читач.