Estadísticas de telegram channel - @writers_world_ua

#мій_робочий_процес Я ледь не ввела себе в письменницький блокОстанні дні переглядаю багато відео відомих письменників, де вони роздають свої поради. По-перше, вже на цьому етапі мені стало ніяково, бо я зрозуміла, що пишу інакше. На каналі ви можете побачити багато порад і я завжди зазначаю, що ви повинні пробувати їх і визначати, що для вас найкраще працює, бо ми різні й підходи, відповідно, має різні. І це нормально, що якась порада діє для вас, а якась – ні. До всього потрібно підходити з розумом.Та й коли я готую їх, то сприймаю все інакше, я бачу те, що для мене близько й аналізую, як я можу використовувати для себе в тексті. А останні дні після багатьох порад я просто випала і подумала, що от і все… Я не вмію писати. Згодом заспокоїлася і тверезо на це подивилася, так само як готую контент для блогу – тверезо і з холодним серцем, аналізувала кожне слово і знаходила собі щось близьке.А потім я натрапила на відео Брендона Сандерсона, яке увігнало мене у повне розчарування своїм письменництвом.Він говорив про те, що автори повинні писати одну книгу в рік. Інакше буде складно пробити бар’єр, який приведе вас до популярності. Я це й чула від наших письменників, але чомусь, коли Сандерсон почав наводити приклади, я усвідомила всю трагічність ситуації.Як писати одну книгу в рік, коли ти ще маєш роботу, яка тебе годувати? Сандерсон наводив приклад, як це можна поєднувати, але я все одно не могла це прийняти, бо для мене не працює така схема.І він так впевнено говорив, що без однієї книги в рік не стати популярним автором, що я ледь не скотилася в депресію, бо розуміла – я не зможу писати так.Він наголошував, що перша книга – це не означає успіх. Він може прийти й через десять, тринадцять чи шість книг. Та потрібна регулярність виходів. Наводив приклад, що його перші книги жахливі, що найкращі з’явилися згодом.І тут я вже була готова наймати письменницького психолога, бо я геть засмутилася… Хоча з ним погодилася, перші книги не означають якість.А потім проаналізувала свій шлях. Так, на початку я писала по декілька книг водночас, у мене був розписаний план на тиждень, яку главу до якої історії потрібно написати. Виходило, що за рік я закінчувала одну чи дві книги. Вони не виходили у світ і ніколи не вийдуть, але вони є у моєму доробку.І от що я зрозуміла – тут питання в регулярності. Писати потрібно постійно. Завершуєте книгу і ви вже виростаєте як письменник, аналізуєте свої помилки, працюєте над їх вдосконаленням своїх вмінь.Кожна книга – це досвід, навіть, якщо вона не дописана. Її можна реанімувати через багато років, коли у вас буде багато досвіду і бажання повернутися до ідеї.Я почала писати одну книгу раз в три роки, коли почала видаватися, бо відчула відповідальність за текстом. Та чи я повністю задоволена попередніми роботами? Ні. З кожною новою книгою я росту і це приносить мені додатковий досвід та уміння.Зараз маю такий темп, а до цього я чотири роки безперервно писала і створювала книги, які стали фундаментом до того, що я маю зараз. І якщо так поглянути, то я написала більше ніж три книги з інтервалом по три роки, бо у мене в шухлядці лежить ще дві книги написані в цей проміжок і чекають на своє глобальне редагування.Який я висновок зробила з його слів: потрібно багато писати, практикуватися кожен день, аналізувати свої твори, помилки та рухатися вперед, вдосконалювати себе.

#користні_посиланя Знайшла цікавий ШІ від Google, який може бути корисним для письменників. Називається він: Textfx.У його користуванні є різні інструменти, але є один поки мінус, який не дозволить ними всіма вам користуватися – англійська мова. Виділила для себе декілька цікавих моментів:POV – інструмент, де ви можете ввести потрібну тему і вам ШІ видасть різні погляди на неї. Це може бути корисним, коли ви застрягли і вам потрібно поглянути на звичайну тему під новим кутом.Unexpect – зробить сцену більш несподіваною і образною. Вводите ситуацію або персонажа з професією і вам видасть нестандартну ситуацію, що дозволить вам розкрутити вашу фантазію і зробити текст цікавішим.Scene – створює сенсорні деталі сцени. Можете ввести місце, де відбуваються події сцени і вам видадуть можливий її опис.Simile – створює порівняння про річ чи поняття. Вписуєте слово, яке б ви хотіли пояснити на прикладі порівняння і вам видають різні варіанти речень. Доволі добрий може бути тренажер для того, щоб повчитися так само порівнювати речі чи поняття для своєї книги.І це ще не всі функції Textfx, з іншими функціями ви можете ознайомитися на їх сайті. Буду точно користуватися, якщо не для розкрутки фантазії, так щоб підтягнути англійську.

#конкурси Конкурс «Антиутопія: Маніфест» - 2024Конкурс присвячений до 75 – річчя з дня першої публікації роману Джорджа Орвелла «1984».✍️Жанр: антиутопія, а разом з нею і суміжні жанри: сатирична і гротескна наукова фантастика у всіх її проявах (як у Карла Чапека, Філіпа Діка чи Курта Воннегута).🎯Головна вимога: описати ближнє майбутнє через 30-50-100 років, нібито ідеальне, яке містить елементи «неправильності», які є органічно вплетені у реальність, що робить життя звичайних людей нестерпним.Головне, щоб ваша історія розповідала про події, що пов'язані із моторошним майбутнім України та світу, які можуть втілитися у реальність в кошмарних снах наших сучасників. Це те майбутнє, яке ніхто з нас не побажав би своїм нащадкам. Але головне, щоб був реалізм, достовірність подій та художня правдивість, приправлена авторською фантазією.📚Обсяг творів: від 10000 символів до 40 000 із пробілами.🇺🇦Мова творів: українська (лише і виключно). Дозволяється використовувати новомову, діалекти, підлітковий арго, військовий або медичний сленг, і навіть суржик, але дозовано та в міру розумного, коли це виправдано художньою необхідністю. 📑Максимальна кількість творів, які можна подати: два оповідання.👤Вікові обмеження для участі у конкурсі: від 16 років. Ви мусите поставити позначки +12, +16 або +18 залежно від змісту твору. Всі оповідання розміщуються на платформі Аркуш з позначкою жанру «антиутопія» і з відповідним тегом «Антиутопія_маніфест».🗓Кінцевий термін подачі: 23 серпня🏆Результати конкурсу: 31 серпня🖥Більше деталей за посиланням:https://arkush.net/blogs/6913

Чи видати книгу важко? 🤔Мабуть старію, бо пробиває так часто на різні роздуми та спогади з тих далеких часів…Цього року буде 12 років як я пишу. У 2015 роція вперше подумала про видання своєї книги. Куди йти? Як пробитися у видавництво? З чого почати? 🤯Тоді ринок хоч і був частково наповнений українськими авторами, але це були вже відомі, впевнені у собі майстри пера, які видали не одну книгу. Пробитися було важко, розглядали українських авторів довго, виснажливо й прискіпливо. Що таке синопсис? Логлайн? Яка повинна бути перша глава – я нічого не знала. Писала так, як відчувала. Тоді я навіть не здогадувалася про трьохактну структуру й що таке арка персонажа. Все відбувалося інтуїтивно.Рішення для мене було простим – піти на «Коронацію слова», бо вона робила всіх рівними і давала можливість молодим авторам стати почутими. Дивно, але я посіла друге місце. Здавалося: двері до видавництв відкриті. Та свій контракт я отримала після двох місяців після завершення конкурсу. Бо призове місце – не знак, що тебе відразу візьмуть. Це був мій 2016 рік.У 2019 році я мала вже другий роман. Думала, що тепер буде легше пробитися у видавництво, бо у мене є надрукована книга. Та це не було перевагою.Видавництва активніше дивилися на молодих авторів. На сайтах були окремі сторінки для подання рукопису. Здавалося, що ми помаленьку рухаємося у правильному напрямку. Протягом цих років з’являлися і зникали літературні агенції. Українські автори активніше почали пропонувати рукописи. Одна відмова, наступна, а потім ще багато мовчання… Я ще й досі не до кінця розумію як писати синопсиси, але вже знаю, що вони важливі. Трьохактна структура невідома, арки персонажів – теж. Чому я цього не знала? По-перше, українських джерел для навчання було мізерно мало, якщо взагалі ця цифра не йшла до нуля. По-друге, мій рівень англійського хоч і був непоганий, але не всі курси я могла собі дозволити. По-третє, я практично не споживала російськомовний контент (він був присутній у моєму житті, бо не всі лекції в університеті були українською). Це було моє свідоме рішення ще зі шкільних років. Що я зробила? Правильно. Пішла на «Коронацію слова», де знову отримала відзнаку, але на цей раз «Вибір видавців». Це був 2020 рік, коли я вже знала, що таке трьоахктна структура, арки персонажів й активно навчалася письменницькій майстерності. Курси у американських сценаристів, авторів та менторів. Віддавала останні гроші за це, харчувалася повітрям. Зараз 2024 рік. Видавництва орієнтуються на українських авторів. Розширюють список жанрів, активно просувають авторів, шукають їх по соціальних мережах, слідкують. Ринок потребує нас. Так чи важко видати книгу? Так. Колись це було важко, бо ми не були у великому пріоритеті й нам потрібно було боротися за увагу. Зараз важко, бо велика конкуренція. Потрібно мати вже багато чого, коли йдеш подаватися у видавництво. Бути соціально активним, готовим просувати свою книгу, вести соціальні мережі й ще багато іншого. Та чи це реально? Ще й як. Більше, ніж в 2015 році. І тепер 99% авторів точно знають, що таке синопсис, трьохактна структура, арка персонажів, бо кількість українського контенту за останні роки зросла. А я про це мріяла ще з 2015 року. І я неймовірно щаслива від того, що кількість молодих українських авторів росте з кожним роком. Видати книгу – реально. І саме для цього ми тут зібралися – розвиватися, писати майбутні шедеври і видавати їх.