❄️«Ожинова зима» Сара Джіо 4/5⭐📖Анотація:Сіетл, 1933. Самотня мати Віра Рей цілує трирічного сина Деніела й вирушає на нічну зміну до готелю, де працює покоївкою. Повернувшись, вона виявляє, що місто накрила травнева хуртовина, а її син зник. На замерзлій вулиці Віра знаходить його улюбленого іграшкового ведмедика, а сніг замітає будь-які сліди її дитини. Сіетл, 2010. Репортерка Клер Олдрідж отримує завдання написати про пізнє весняне похолодання — «ожинову зиму». Вона дізнається про свого двійника з минулого та про так і не розкрите викрадення. Клер присягається віднайти правду. Виявляється, що в житті цих двох жінок є багато несподіваних паралелей… 💌Мої враження:Це було щемко, емоційно та боляче. Сара Джіо знову торкнулась важких, але важливих тем: втрата дитини, соціальна нерівність, криза в шлюбі, другий шанс на життя. Незбагненно, як часом переплітаються долі зовсім незнайомих людей. Як і в цій книзі. Дві історії. Дві жінки. Один біль. Кожна з них пройшла через своє власне пекло. Усі ми по-різному поводимося, стикаючись із травмою й тугою. Одні люди лютують, інші - тихо закорковують біль у собі, ховають глибоко, де він зріє й посилюється. Іноді я не розуміла вчинків героїв, іноді це було схоже на серіал по СТБ, але це добре прописана історія, яка змушувала серце сильніше калатати і також задуматись про багато речей. Звісно, я не могла не проводити паралелі з українськими матерями. І це викликало нестерпний біль та порожнечу. Жодна мати не повинна втрачати дитину.— Серед нас, доглядачів могил, уже давно живе легенда про ожини. Ви її чули? Вони обирають душі, щоб їх охороняти. Особливі душі.І, дійсно, здавалось, що листочки ожини торкались надгробка, майже обіймаючи його. 💔💔💔 #відгук
«Тіло, секс, шлюб. Історія інтимних стосунків в українських традиціях» Ірина ІгнатенкоНародився/охрестився — одружився — народив і виховав дітей — помер.
Зразкова формула, якої мав дотримуватися кожен українець. Ті, хто не дотримувався, вважалися «неправильними» й «небезпечними» для оточення, адже могли «запрограмувати» інших на таку саму «нещасливу» долю.У сучасному світі людина може жити, як хоче, звісно, в межах розумного. А наші предки, які жили понад 200 років тому, багато в чому були заручниками суспільних норм, моралі та стереотипів.Особливо через загальні норми суспільства страждали жінки. Головне призначення жінки - народити дітей стільки, скільки «Бог дав». Зради, побиття, моральне насильство вважалися суто внутрішньосімейними проблемами й жодним чином не були підставами для розлучення. М’яко кажучи, шлюб був грою, у якій тобі пощастить або ні.Читаючи цю книгу, мене постійно не полишала думка: як добре, що ми живемо в сучасному світі, де маємо право голосу та вибору. Де можемо не зважати на ті чи інші норми, які диктує громада або церква, як було раніше.Деякі традиції я знала, а деякі приводили в жах. Наприклад, «комора», де перевіряли наречену на цнотливість. Або ж гра в «притулу», після якої дівчата лишалися вагітними. А на той час це означало руйнування життя для дівчини.Цікаво було дізнатися, чому рідних братів та сестер відправляли на різні вечорниці, що дівчата робили для привернення чоловічої уваги, яких дівчат та хлопців вважали красивими. А також, як у різних регіонах доглядали за гігієною, чому вмивалися «непочатою» водою (набраною в криниці до сходу сонця) або ж водою, у якій настоювалися крашанки. Як українці кохалися, чому існували заборони на інтимне життя і що таке розлучні листи. Моя оцінка: 5/5⭐. Дуже важлива книга, яка руйнує міфи та висвітлює традиції українців минулих століть від дівочої честі та весільних обрядів до табу, сороміцьких пісень і уявлень про красу та сексуальність.#відгук
Жахастики на ніч або весільний обряд «комора».З усіх українських традицій — цей обряд для мене найжорсткіший. Щоб перевірити наречену на цноту — парі стелили постіль у коморі в будь-яку пору і під співи проводжали, щоб молодий «добув калину». Ще молоду свашки повністю роздягали та ретельно перевіряли, щоб вона не підробила кров.Шлюбна ніч тривала аж 5–30 хвилин винятково для того, щоб здійснити акт дефлорації та довести чесність нареченої. При цьому дружки зі свашками чекали під дверима і питали, чи скоро. А якщо молодий не справлявся, то його заміняв дружко. Але також існував свій неписаний «кодекс честі»: дружко був зобов’язаний тільки здійснити розрив дівочої пліви, але не більше. Якщо наречена виявлялася «нечесною», то вона і її родина піддавалися приниженню та побиттю. Але весілля продовжувалося, а на другий день вона мусила прийняти покарання в церкві.Молодь змінювалася і почала боротися проти «комори» і до 1950 року один із варварських звичаїв весільного ритуалу зник.А ви знали про цей весільний обряд? Цікаво було б дізнатись, як українські жінки визначали чи вагітні? ❤️ - Так🙈 - Ні«Тіло, секс, шлюб. Історія інтимних стосунків в українських традиціях» Ірина Ігнатенко
Ціль на Goodreads залишається незмінною — 70 книг. Це комфортна для мене мета, я її дотримуватимусь. Цього року вирішила нічого не планувати, але є дещо, що я хочу здійснити протягом цього року: ✨ Відчепитися від себе. Не порівнювати свій канал з іншими й не сумувати через це. А ще гірше — не гнобити себе, бо хтось успішніший чи цікавіший. Надихатися можна, але порівнювати себе з іншими не варто. Тож обіцяю собі не зважати на внутрішнього монстра, який щоразу висовує голову, щоб посіяти сумніви в мені самій. 📚 Читати для душі. Не гнатися за цифрами, рейтингами чи чужою думкою. Обирати лише ті книги, які подобаються й можуть принести спокій, натхнення та щастя. Це можуть бути як книги для розвитку, так і романи, з якими мені комфортно. 💭 Більше показувати себе та свої думки, хай би як страшно це було. Адже ми не можемо подобатися всім, але завжди знайдеться людина, якій імпонуватиме хід твоїх думок. Обіцяю собі завжди бути щирою й говорити те, що мені справді хотілося б, навіть якщо страх виставити себе дурочкою переважає. Ось такі вийшли плани без планів на 2026 рік. Хоча декілька книжкових пунктів я все-таки хочу виконати також: прочитати більше книг англійською мовою, додати до базового мінімуму ще історичних книг, більше українських авторів та віршів. Ви вже поставили книжкову ціль на цей рік? Діліться в коментарях, буду рада побачити ☺️
Вже почалися жарти про те, що зустрінемось наступного року, тож це для мене знак, що пора підбивати підсумки. Рік був важкий, як морально, так і фізично. Я рада, що поруч зі мною, окрім близьких, були книги і ви. Не можу висловити, наскільки це для мене важливо. Кожна реакція на допис, коментар, слова підтримки — усе це мене дуже тішить. Дякую, що ви є ❤️ 📚За цей рік я прочитала 62 книги. Goodreads підказує, що середня оцінка — 4,1. Ох, ця моя м’якотілість 🙈. Було багато хороших книг, топ-10 можна побачити на фото, але також оцінку 5 отримали: ▫️«The Quit List» Katie Bailey ▫️«The Grump Next Door» Brighton Walsh ▫️«Бути окей. Що важливо знати про психічне здоров’я» Дарка Озерна ▫️«Федько-халамидник» Володимир Винниченко ▫️«Життя іграшкових овечок» Галина Вдовиченко ▫️«Віхола зимових бажань» Цері Гоулбрук 🖇️Книг, які мені не зайшли, було небагато — лише 5: ▫️«Моя вбивча відпустка» Тесса Бейлі ▫️«Туди, де пінгвіни» Гейзел Прайор ▫️«Хімія кохання» Сарія Вілсон ▫️«Крамниця на вулиці Роял» Карен Вайт ▫️«Абрикоси Донбасу» Любов Якимчук 💞Автори, яких я відкрила для себе цього року і чекатиму на їхні нові книги: Ешлі Постон, Катерина Зінов’єва, Юлія Лаба, Стефані Фу, Дженні Колґан. 💌Які книги цього року стали вашими найулюбленішими? Діліться своїми підсумками🥹#книжкові_підсумки
«Перша дівчинка» Емі Гармон 🎧Плейлист до книги✨Цитати З нас знущаються. Нас використовують. Нами торгують і від нас відмовляються. Але люблять нас дуже рідко. Так тому й бути. Віднині в Сейлоку не буде дочок, яких ви всі могли б любити.
Був один самовпевнений та жорстокий чоловік, який прагнув влади будь-якою ціною. І була жінка, яку він зрадив, тому вона прокляла їхні землі, які може врятувати лише її син. Її син, який народився надзвичайно сильним, але з дуже добрим та м'яким серцем. Це історія про зради, вплив влади та жорстокість. Але водночас — це історія про силу жінок, жертовність та відданість. І найголовніше - це історія про світло серед пітьми. Неважливо, наскільки сильне зло — добро завжди переможе, хоч і великою ціною.Це не зовсім мій жанр, але як це гарно написано! Герої тут щирі та справжні, яким співчуваєш і за яких переживаєш. Тут прекрасно все: дружба, кохання, сімейні відносини та безаперечна підтримка.Любовна лінія не є головною, але вона проходить червоною ниткою крізь увесь сюжет. І це так ніжно та чуттєво, що я пищала від захвату. А другорядна романтична лінія така прекрасна, хоч і розбила мені серденько.Я не розбираюсь у світобудовах фентезі, це моя чисто суб'єктивна думка. Але для мене - це було вау! Коли я зрозуміла, хто кому доводиться і текст пішов доволі легко, то я була захоплена історією Сейлоку. Клани, хранителі, руни, прокляття, боротьба зі злом. Це все було так майстерно написано, що я вірила кожному слову. Звісно, є свої недоліки, і мені трішки не вистачило розкриття фемінізму жінок. І також не сподобався швидкий кінець. Таке враження, що авторка його писала на х2. Але є такі книги, які захоплюють тебе і так сильно подобаються, що ти не можеш пояснити чому. Це для мене одна з таких книг. Тож мусите повірити на слово, яка вона чудова. Моя оцінка: 5/5⭐. Якщо ви любите неспішне фентезі та чуттєвих, але сильних героїв, то вам потрібна ця книга!✨#відгук
💌 «Віхола зимових бажань» Цері Гоулбрук Це та сама історія, від якої не очікуєш нічого, а отримуєш затишок та щось таке тепле, як обійми рідних. І як же вона мені сподобалася! Еллі складає список, щоб повернути собі справжню себе, і один із пунктів — стати ненудною. Саме з цього починається її пригода, наповнена загадковістю та емоціями. Одразу скажу, що обкладинка книги ввела мене в оману. Я подумала, що це щось підліткове або дитяче, тож мені знадобився цілий рік, щоб нарешті ознайомитися з історією. І десь до сотої сторінки текст ішов мені важко, але потім сюжет набрав обертів — і я вже не могла відірватися. Дуже важливим фактором мого захоплення було те, що я нічого не знала про сам сюжет. Якщо ви хочете отримати від цієї книги безліч емоцій, то не читайте анотацію та відгуки. Я так зробила і мені було дуже цікаво розбиратись, що ж там такого сталось і що ж то робиться, Господи дапамажи.Я не створювала естетику книги й не переказую сюжет, щоб нічого не проспойлерити. Але це чудова історія з дещицею магії та різдвяного дива. Моя оцінка: 4,5/5⭐. Мені трішки не вистачало деталей і розкриття деяких моментів, проте для мене це була хороша казка для дорослих, яка додала трішки надії та тепла у важкі часи ✨#відгук
TGLIST.COM.UA
