«Один світанок влітку» Шарі Лоу Між сходом і заходом сонця чотири життя зміняться назавжди.
П'ять життів, попрошу! Бо моє вже не буде таким, як було після цієї історії. І відразу скажу: книга не погана, але це зовсім не моя історія, і вона викликала у мене багато негативних емоцій.Якщо описати книгу одним словом, то це буде: АААААА! *Ґіфка з бобром*. Санта Барбара нервово курить у сторонці. 🌿Що ми маємо?🌟Чотири людини, які переживають свої кризи.🌟Одна вечірка, яка їх об'єднує.🌟Один спекотний день 🌟Таємниці та скелети у шафах🌟Ситуація: гори воно усе вогнем Розповідати сюжет не буду, бо зіпсую вам весь сюрпрайз. А дивуватися там є чому, повірте. Авторка майстерно мене дурила до самого кінця і зуміла ж так зацікавити, що я хотіла кинути книгу сотню разів, але все-таки дочитала. І мені сподобалося те, як вона за один день змогла розкрити історію життя чотирьох людей.Книга легко читається, у кінці кожного розділу рот відкривається з несподіванки, усі герої різні, кожен із родзинкою. Чому ж тоді історія не спрацювала для мене?Все дуже просто — вона суперечить моїм принципам. Я у своєму житті категорично відношусь лише до росіян і зрад. Зрад не тільки фізичних, але і моральних. А тут героїня вважає за нормальне бути у шлюбі 22 роки, кохати іншого, цілуватися ще з іншим і не відпускати свого чоловіка, бо так зручно. Чоловік поводився дуже гідно впродовж усієї книги, а її егоїстичні вчинки мене лише дратували. Особливо, коли вона критикувала і висміювала його мрії та рішення. І жодного усвідомлення, що страждає інша людина від її рішень. Кінець мене остаточно добив — не повірила я зовсім героям і їхньому коханню. Вибачте, таке не для мене.Історія Гаррієт мене розчулила, мені було дуже за неї боляче. Тому за неї і за ідею книги — 2.5/5⭐. Я розумію, що у житті є різні люди та ситуації, яким потрібно прожити ці емоції. І я сподіваюся, ця книга відгукнеться тому, хто її потребує. #відгук
Пам'ятати усе це — жахливо. Гірше — тільки забути.
Такі книги, як «Гемінґвей нічого не знає», потрібні для того, щоб пам'ятати і не забувати ні на хвилину, якою ціною дається ця війна. Пам'ятати, що ми всі зобов'язані боротися за свою країну, адже від цього залежить доля всієї нації. Пам'ятати, що немає героїв Marvel, які все порішають, поки ми живемо це життя в проміжках між укриттями.Ці короткі тексти, наповнені не лише спогадами автора про окопи, бої, повсякденні моменти на фронті. Вони також несуть промені світла, надії та любові. Такої любові, що відчуваєш її, немов на дотик.Думки та роздуми пана Артура мені дуже відгукувалися. Час від часу я зупинялася і думала: «Авторе, ви залізли мені в голову, адже це просто всі мої думки». Але найголовніше — ця книга змусила мене знову проживати травматичні події, які були надійно заховані за стійкими дверима.Важливо говорити про пережитий досвід, особливо, коли через це проходять тисячі українців. Це діє терапевтично і дає можливість відпустити той пекельний тягар. Співчуття, розуміння та підтримка — це реальні речі, які мають бути у всіх у такі складні часи. Ми не просили цієї війни, але маємо об'єднуватися і покладатися один на одного, адже ніхто нас не врятує, окрім нас самих. Тож підтримуйте військових, читайте їхні книги та думки і робіть усе, що у ваших силах, аби перемогти у цій страшній, жорстокій війні.#відгук
Коли після суток холоду, голоду і небезпеки в Серебрянці ми вирвались у цивілізацію, то кожного разу святкували те, що живі. Коли температура -20°С і кожного дня когось вбивають, але хворі й перемучені солдати обирають не відмовитися від наказу, а знову й знову залазити в окопи, мерзнути і пильнувати ворога — це така Служба Божа, якої не зустріти у жодному храмі. Важко прийти на Масове поле під час відпустки, провідати побратимів і не подумати про те, що, може, десь у наступних рядах лежатимеш ти.
Дуже зручно мати в країні трохи людей, яких завжди можна назвати героями і вірити собі в них. І хай розрулюють. Якщо вже пішли на війну, то хай вертаються з перемогою, або так, щоб ми зустрічали їх на коліні й нагадували одне одному, що герої не вмирають.
Забери від мене цю піксельну форму, але хай не моя, а Твоя буде воля.
Я йшов за хрестом і ніс Євангеліє. І в якийсь момент мені здалось, що я не книгу, а кожного полеглого побратима несу на руках. На війні відстань від життя до смерті бачиться дуже короткою.
Люди тримаються за людей і за слова. Кожному потрібен хтось, хто говоритиме слова у найважчі життєві моменти.
«Гемінґвей нічого не знає» Артур Дронь #цитати
🌸«Зачарована Асьєнда» Дж. С. Сервантес🌸Деякі шляхи пролягають через терни. Але на тих шляхах є і квіти. Якщо ми хочемо стати кращою версією себе, то мусимо пройти крізь усе.
🤩 Життя Гарлоу було упорядковане й спокійне: постійний хлопець, місто, де є всі можливості, улюблена робота, хоч і на меншій посаді, ніж вона того заслуговує. Але в один момент усе зникає, і вона опиняється без нічого на родинній квітковій фермі.🌷 Саме тут — серед квітів і магії — починається її пригода, де вона відкриває справжню версію себе. Було дуже цікаво спостерігати, як змінюється її сприйняття, як вона наважується мріяти й отримувати те, що дійсно хоче, а не просто задовольняється тим, що є.🤩 Ця книга діє терапевтично, огортає немов затишна ковдра й надає спокій, якого так бракує. Хочеться все залишити й вирушити на пошуки чогось такого ж світлого й доброго, як ферма Асьєнда.💚 Атмосфера сім'ї, дружби, беззаперечної підтримки тут надзвичайно сильна. Любовна лінія дуже мила й ніжна. А другорядна романтична лінія — зворушлива до сліз. Після неї хочеться ще більше вірити у справжнє кохання.🌵Колись давно я хотіла відвідати Мексику, і за допомогою цієї історії я ніби там побувала. Прекрасний мексиканський колорит, сонце, гостра їжа, іспанські слова й велика сім'я.🤍Моя оцінка: 4/5⭐. Легка історія про пошук себе, кохання, родину й магію квітів, яка зцілює серця. З нетерпінням чекатиму на продовження.#відгук
🦋«Були в мережі одночасно» Леся Яцута 💄Усю негоду приймайте з пасивно-агресивним гумором.
Дуже влучний підпис книги від авторки, який тримав мене в руках. Адже часто хотілося прибити головних героїв і кричати: «Заради Бога, ну що ти мелеш і твориш?». Але це їхня історія — трохи дивна, але саме така, яка має бути у них.Ви обоє трохи притрушені. Пара, створена на небесах.
Це історія кохання, яка почалася з додатку для знайомств, а продовжилася на робочому проєкті. Але є нюанс: головна героїня про це не знала.Марк та Івона викликали в мене неоднозначні емоції й прокатали на емоційних гірках. Не зовсім моя історія, і герої не стали мені близькими, проте я переймалася, як вони все розрулять і чи знайдуть шлях один до одного. Спойлер: я розчарована, але розумію, що по-іншому й не могло бути в їхній ситуації.На цю книгу багато гарних відгуків. І я можу зрозуміти чому: адже це український роман, де знайомі міста й місця, звичні герої, яких часто можна зустріти серед знайомих, гумор, підколи й флірт, листування на сайті знайомств, чоловік, який все для тебе зробить (згодом, звісно) та гарячі сцени.Для мене ця історія на 3,5/5⭐. Ох, і потріпали вони мені нерви. Але я не шкодую, що прочитала історію Марка та Івони. Я відкрила для себе інший світогляд і поведінку людей. Ми всі такі різні, і це абсолютно нормально, якщо тобі не відгукується досвід інших.💗Наостанок: важливо давати людині другий шанс, адже ми не знаємо, що вона переживає в даний момент. Кожен із нас веде власну війну, а перше враження буває оманливе. І будьте обережні з особистими даними в інтернеті, іноді це закінчується не так добре, як у наших героїв.#відгук
✨«Найкраще «найгірше», що могло статися» Юлія Лаба5/5⭐✨Цитати 📌Київ — ОдесаДоля не попереджає, коли збирається поділити твоє життя на «до» і «після». Нема жодних знаків, дзвіночків, феєрверків. Нема навіть якогось благенького передчуття. Нічого. Кліп — і ти вже «після».
У долі своєрідне почуття гумору: іноді вона зводить шляхи людей, які здавалося на перший погляд зовсім не сумісні. Але на те вона і доля, щоб зводити різних людей, які стануть найважливішою опорою та підтримкою одне для одного. Як і в ситуації наших героїв.Лесик — тихий, спокійний та самотній. Рія — душа компанії, вибух емоцій та кольору. Одна випадкова зустріч робить їх друзями. Ще з книги «Усі персонажі вигадані. Або ні» мені було надзвичайно цікаво побачити їхній шлях від дружби до кохання. І я не розчарувалася. Це було прекрасно, чуттєво та емоційно. Вони закохали мене в себе повторно. Якщо в книзі про Ліну в мене виникали питання до сюжету, то тут мені сподобалося абсолютно все: від влучних жартів до шаленої, трішки тривожної енергії Рії. Ця історія легка й комфортна, наповнена гумором, хімією та глибокими сенсами.Великим плюсом книги є те, що в ній немає надмірної драми, а герої вільно обговорюють важкі, навіть соромні теми. Адекватне й здорове спілкування — справжній рай для кожного.А ще тут найкраща дружба, яка може бути. Друзі, які горою стоять один за одним. Які не бояться сказати правду в обличчя. Які підштовухують, але підтримують. Надійні. Щирі. Справжні. Бажаю кожному таку «банду».Я полюбила цю книгу всім серцем і можу сміливо її рекомендувати. Це хороша історія про випадкові зустрічі, які зовсім невипадкові. Про довіру та підтримку. Про міцну дружбу й тихе та справжнє кохання🥰#відгук
✨«Зубри» Катерина Зінов'єва ⛰5/5⭐ Мотивація — це завжди основа основ: хоч у гарній історії, хоч у реальному житті, яке, власне, теж було історією, просто ще не розказаною.
У кожної людини є своя мотивація, а у героїв цієї книги - стати популярними письменниками. Тож вони вирушають на письменницький інтенсив у віддалений карпатський котедж під наставництвом успішного куратора. Тиждень творчих завдань, які мають допомогти віднайти натхнення та вдосконалити власне письмо. Гори, ліс, можливість писати так, як хочеться, вечірні посиденьки з вином. Здавалося б, що могло піти не так?Легка, невимушена атмосфера змінюється, коли письменники знаходять анонімний рукопис, який описує персонажів дуже схожих на них самих. Але такими, якими вони не дозволяють себе бачити іншим: вразливими, зламаними, слабкими.І це був би дурний жарт, якби не згадка смерті одного з них. До того ж через негоду світло зникає, дороги розмиває і вони залишаються замкнені в хатині, без можливості втекти. Все, що їм залишається — вижити.Але скажу відразу: не все так, як здається з першого погляду. Ох, і закрутила пані авторка! Я бралася за цю книгу з острахом, адже зазвичай не читаю напружені історії, але тепер переконалася, що читатиму все, що вона напише. Її твори читаються легко, навіть рівно, але фінал завжди — вибух мозку. І це чіпляє.Хоч це не мій жанр, та книга мені дуже сподобалася. Красива мова, хороший гумор, повне занурення в історію та героїв. А вони мені неабияк полюбилися у своїй неідеальності. Обережно: після цієї книги захочеться все кинути й вирушити в Карпати. Але не на письменницький ретрит 🐒#відгук
«69 спецій для серця» Андрій Гудима4,5/5⭐Ніяка праця не варта витраченої секунди, якщо вона не приправлена головною спецією з тих, що описані тут. Люби готувати. Люби життя.
Дивовижно, як навіть не знаючи автора, можна відчути тепло та щирість, які він випромінював — лише через сторінки книги. І так несправедливо й боляче, що такі люди гинуть від рук російської нечисті.Автор так і не побачив свою книгу, але встиг розповісти про різні трави та спеції, які підходять для підсилення смаку, лікування, профілактики й навіть пристрасті. Він переконав мене придбати ступку для перетирання спецій, а не купувати вже готові в пакетиках. Я виписала чимало спецій, на які тепер буду полювати. Тепер хочу спробувати коріандр зі стравою з гарбуза, приготувати аджику з келихом вина в руці (а я навіть його не п’ю), зробити пасту з нуля, запекти часник і намазати його на житній хліб, а також помити волосся відваром із шавлії. Пан Андрій нагадав знову пити воду з яблучним оцтом і підказав, що можна замінювати оцет на куркуму чи іноді мед. І я геть забула про горіхи, залиті медом — тепер зроблю їх знову й спробую підсмажити з сіллю, як написано в книзі. Для мене, людини, яка не дуже вміє готувати й не розбирається у всіх цих спеціях, ця книга була надзвичайно корисною. А ще вона легка, з нотками гумору та життєвої філософії. Книга прекрасна, зверніть увагу.#відгук
«Кохання наново» Лорен АшерЗаради деяких людей варто й ризикнути.
Ця історія знайшла мене в потрібний час. З нею я плакала, сміялась, тішилась і раділа. Вона зуміла викликати в мене безліч емоцій і залишити з величезною посмішкою на обличчі. Історія Хуліана та Далії непроста. За нею ховаються втрати, горе, необдумані вчинки та прикрість за них і вічні "що якби". Але також: дружба, підтримка, прощення, зцілення та беззаперечне кохання. І як же це було красиво та чуттєво! Той випадок, коли троп "другий шанс" справді виправданий. Звісно, його могло зовсім не бути, але хто не робить помилок? Особливо в ситуаціях, які нам не підвладні. Атмосфера маленького містечка та сім'ї була дуже затишною. Зокрема зв'язок Хуліана і його мами, який мене надзвичайно потішив. Страшенно мило бачити такі близькі стосунки між рідними. Спочатку було важко зосередитися на сюжеті — історія може здатися трішки затягнутою і драматичною. Але я на це не звертала уваги, адже вона мене затягнула в свій світ і подарувала ті прекрасні години відпочинку. Моя оцінка: 5/5⭐. Я просто хочу залишитись між сторінками і надалі відчувати це тепло, яке мене огорнуло, немов м'який плед. З нетерпінням буду чекати продовження серії 🫶#відгук
«Фіалки в березні» Сара Джіо3/5 ⭐ Доля завжди знаходить спосіб повернути людину додому, коли настає час.
Емілі повертається на острів Бейнбридж, де живе її бабуся, щоб відновитись після розлучення й віднайти натхнення для нової книги. А острів дарує їй шанс виправити минуле та розгадати родинні таємниці. Вона знаходить щоденник 1940-х років, де невідома жінка розповідає власну історію кохання та життя на цьому острові. Дивним чином ця історія стосується самої Емілі. Це моя четверта книга авторки і вона сподобалася мені найменше. До її книг я ставлюся, як до серіалу, який дивилась малою з бабусею по телевізору, і для мене це її родзинка. Проте ця книга для мене не спрацювала, адже історія побудована на тих темах, в яких я доволі категорична. Цієї книги могло б не бути, якби не одне фатальне непорозуміння і вибір, який за ним стоїть. Але в житті так часто буває і немає змоги прочитати своє життя наперед, як книгу, щоб дізнатись як вчинити з самого початку. Я відверто злилася на героїв, мало не кричала: «Зупинись, зворотного шляху не буде, зараз зруйнуються безліч життів!». Їхні вчинки здавалися мені незрозумілими. Але це не моя історія — лишалося тихо злитися, співчувати й радіти, що у моїй комфортній бульбашці такого немає. Ця книга прокотила мене на емоційних гойдалках і змусила замислитися про важливість вибору, про вміння вчасно зупиняти емоції та про те, як наші рішення впливають не лише на нас, а й на інших — навіть на майбутнє. І вона справді ідеальна для читання в березні — надто гарно описаний цей місяць. Хочеться опинитися на острові, йти під прохолодним вітром уздовж пляжу й милуватися фіалками в саду, які розквітають, щоб сповістити про загоєння ран.#відгук
TGLIST.COM.UA
