ВЕСТЕРН - жанр романів і оповідань, коміксів, кінофільмів, теле- і радіошоу, дія яких відбувається на американському Заході, як правило, в кінці 19 століття. Спілкуємось українською мовою. Підтримати канал: https://send.monobank.ua/jar/6B4fzaPAES
Італійський сценарист Лучано Вінченцоні планував створити «Хороший, Поганий, Злий 2», продовження найвідомішого фільму Серджо Леоне. Лучано підійшов до цієї справи дуже серйозно, повністю написавши сценарій (саме він був автором сценарію фільмів Леоне «На кілька доларів більше», «Хороший, Поганий, Злий» та«За жменю динаміту») і домовившись з режисером Джо Данте і акторами. Насамперед Лучано отримав згоду на зйомку в Елая Воллаха, який мав повернутися до ролі «Злого» Туко. Дія сиквелу могла б відбуватися через 20 років після подій оригіналу, а Клінт Іствуд мав повернутися в якості кадрового голосу. Подейкують, що навіть Лі Ван Кліф мав бажання знятися в сиквелі, щоправда не зрозуміло, яким чином його мали повернути з мертвих? Звісно в ролі продюсера сиквелу Лучано бачив Серджо Леоне.За сюжетом, вже підстаркуватий Туко мав розшукувати онука Іствуда, бо усе ще хотів отримати більшу половину золота, яку герой Іствуда увозить в кінці оригінального фільму. На жаль, достовірної інформації про проєкт «Хороший, Поганий, Злий 2» зокрема про те, коли він розроблявся, дуже мало, хоча найбільш вірогідним є кінець 80-х років. Пишуть, що на роль онука цілком могли взяти сина Клінта - Скотта Іствуда («Діабло», «Овердрайв», «Форсаж»8, 10), але мабуть хтось видає бажане за дійсне, бо Скотт народився у 1986 році і міг знятися хіба що в ролі немовля (проте, якщо в сценарії йшлося про кіднепінг, то такий варіант цілком можливий).Як би там не було, а без згоди Леоне сиквел помер не народившись. Вінченцоні пояснював це конфліктом між ним і режисером, оскільки Леоне не хотів, щоб з'являлися нові сиквели і щоб його ім'я було з цим пов'язане.#LucianoVincenzoni #SergioLeone #Цікаве
Сьогодні (29 березня) — день народження Теренса Гілла, найвідомішого за ролями Лакі Люка (Lucky Luke, 1991) і Трійці у фільмах «Моє імʼя Трійця»та«Трійця - це усе ще моє імʼя». Актору виповнилося 86 років. 🎉Terence Hill — італійський актор, справжнє ім'я Маріо Джиротті (Mario Girotti).Маріо народився 29 березня 1939 року у Венеції, в сім'ї фармацевта. Батько був італійцем, мати німкенею.У 12 років Маріо вперше знявся в кіно, коли італійський режисер Діно Різі вибрав його на головну роль у фільмі «Канікули для гангстера» (остання світлина).Маріо з дитинства захоплювався плаванням і веслуванням. На тренуваннях він познайомився зі своїм майбутнім партнером по зйомках Карло Педерсолі, більш відомим як Бад Спенсер, який виступав за ту ж команду. Окрім дилогії про Трійцю, разом вони знялися у багатьох відомих фільмах: «Орел чи Решка», «...Інакше ми розсердимось», «Два місіонери», «Борці зі злочинністю», «Я — за гіпопотамів!», «Знайдеш друга — знайдеш скарб», «Завжди готові», «Суцільні неприємності», «Суперполіцейські з Маямі»…#TerenceHill
Одна з найдивніших подій Дикого Заходу сталася біля річки Колорадо сірого січневого ранку 1858 року. Караван верблюдів, який ніби зійшов зі сторінок «Арабських ночей», готувався перетнути каламутну річку. Верхи на возі, пофарбованому в яскраво-червоний колір, сидів хвацький армійський лейтенант на ім'я Нед Біл. Він очолював верблюжий корпус, досліджуючи гужову дорогу до Каліфорнії, яка одного дня стане легендарним "Шосе 66".Група верблюдів, що неквапливо перетинала Арізону, була справді дивовижним видовищем. Їхні дивні манери і вигляд викликали велику цікавість у місцевих жителів, але лякали мулів і коней.За цією незвичною подією в пустелі Мохаве послідувало щось настільки ж дивовижне: невеликий човник, відригуючи парою, прокладав собі шлях проти течії, а його галасливий двигун, що працював на дровах, здіймав у небо клуби чорного диму.Хоча ця зустріч у глушині була цілком випадковою, обидві події були частиною грандіозного плану уряду США зі створення шляхів вздовж і впоперек величезної terra incognita, яка тепер є частиною Сполучених Штатів. Обидві ці події є відносно невідомими розділами славетної історії Дикого Заходу.Верблюди успішно перетнули річку без жодних втрат і прибули до форту Теджон, штат Каліфорнія, в листопаді, несучи свій вантаж вагою від 600 до 800 фунтів. Їх історична місія була виконана. Проте початок Громадянської війни в 1861 році поклав край будь-яким надіям на будівництво залізниці вздовж 35-ї паралелі в найближчому майбутньому. Уряд більше не мав потреби в верблюдах, і їх або продали як військові надлишки, або відпустили на волю блукати західними пустелями Арізони та Каліфорнії.Більш розгорнуто про подію можна прочитати ➡️ ТУТ.Малюнок Білла Аргенда з журналу «True West».#Camels #BillArhendt #Art #Цікаве
Деріб (Клод де Рібоп'єр) народився у 1944 в Швейцарії. З раннього дитинства захоплювався малюванням. Попрацювавши в юності на різних випадкових роботах, у тому числі інструктором з верхової їзди, Деріб переїхав до Брюсселя, тодішньої беззаперечної столиці бандесіне. У віці 20 років він приєднався до Studio Peyo, де працював над вигадуванням гегів для Смурфиків. Починаючи з 1965 року, він працював над низкою проєктів, серед яких «Прекрасні історії дядечка Поля» з Октавом Жолі та його перший реалістичний серіал «Арно де Кастелуп» за сценарієм Шарля Жаду. У 1967 році він повернувся до Швейцарії, щоб попрацювати над «Пригодами Піфагора». У 1970 році він створив Якарі, маленького індіанського хлопчика, який уміє розмовляти з тваринами (вийшло 42 томи +4 позасерійних випуски, серія перекладена 13 мовами). У 1971 році у співпраці з журналом Tintin та видавництвом LeLombard він разом з Мішелем Грегом втілив у життя вестерн Go West, а в 1972 році створив Бадді Лонгвея, який швидко здобув успіх (вийшло 20 томів і 11 перевидань у форматі інтеграль). У 1981 році він розпочав довгу реалістичну сагу «Народжений Двічі», засновану на індіанській культурі. «Не намагаючись ототожнювати себе з ними, я глибоко співзвучний з індіанцями. Їхнє знання природи, їхня повага до життя, їхня любов до дітей... Це все те, що я намагався передати в бд разом з Якарі, Бадді Лонгвеєм та «Народженим Двічі».Серед інших бд художника: «Атілла» (1969), «Капітан Кід (1975), «Арно де Кастелу» (1976), «Мій друг Пулен» (1985), «Жо» (1995), «Для тебе, Сандро» (1996), «Без обмежень» (2000), «Вірус» (2007), «Полози» (2009), «Ти станеш королевою» (2012), «Тихим галопом» (2015), «Патруль» (2018)…#Derib #bandedessinee #мальописи
Зброя Дикого Заходу, випуск 7.Сміт Вессон (Smith & Wesson), модель 1.Це був перший револьвер компанії Smith & Wesson, і він став настільки комерційно успішним, що його виробництво тривало 25 років (з 1857 по 1882). За цей час було зроблено майже 260 000 одиниць цих "малюків". Замість розсипного пороху, мушкетної кулі та ударного капсуля тут використовувалися унітарні набої кільцевого запалення. S&W Model 1 - револьвер одинарної дії, зі стволом, що відкидається вгору на шарнірі і барабаном на сім набоїв калібру 22 Shortз чорним порохом. Ця дивовижна модель з'явилася на світ після невдачі попереднього пістолета Volcanic, який партнери Горас Сміт і Деніель Вессон створили раніше.З початком Громадянської війни в США револьвер S&W Model 1 користувався популярністю, оскільки його купували солдати всіх рангів по обидва боки конфлікту. Кількість замовлень на першу модель перевищила виробничі можливості заводу. Компанія Smith & Wesson була змушена розширити виробництво в новому приміщенні, а уже в 1860 році почала розробляти модель під новий калібр.Популярність цієї моделі призвела до численних підробок і порушень патентів іншими виробниками зброї. S&W подали позови проти Manhattan Firearms Company, Ethan Allen, Merwin & Bray, National Arms Company та інших.#SmithWesson #зброя
Сьогодні день народження Джона Форда (справжнє імʼя Джон Мартін Фіні (1894 — 1973)) — видатного американського кінорежисера, письменника, продюсера, короля жанру вестерн. За більш ніж 50-річну кар'єру Форд зняв понад 130 фільмів між 1917 і 1970 роками (хоча більшість його німих стрічок нині втрачені) і отримав шість премій «Оскар», в тому числі рекордні чотири нагороди за найкращу режисуру: «Інформатор» (1935), «Грона гніву» (1940), «Якою зеленою була моя долина» (1941) і «Тиха людина» (1952).Джон Форд починав як помічник режисера (і актор) у короткометражному вестерні 1917 року «Торнадо», але швидко зайняв крісло режисера, знявши в тому ж році 9 фільмів, 8 з яких були вестернами (майже всі короткометражні). На початку своєї карʼєри він був зазначений в титрах як Джек Форд.Форд зняв найвідоміші свої вестерни: «Диліжанс» (1939), «Моя люба Клементина» (1946), «Форт Апач» (1948), «Вона носила жовту стрічку» (1949), «Шукачі» (1956) та «Людина, яка застрелила Ліберті Веленса» (1962); хоча він працював і в багатьох інших жанрах, включаючи комедії, історичні драми та документальні фільми. Він часто використовував натурні зйомки та широкі плани, в яких його герої опинялися на тлі величезної, суворої та пересіченої природної місцевості. Йому приписують запуск кар'єри деяких з найбільших зірок Голлівуду в 1930-1950-х роках, як-то: Джон Вейн, Генрі Фонда, Морін О'Хара, Джеймс Стюарт.Творчість Форда високо цінували його сучасники: Акіра Куросава, Орсон Веллс, Френк Капра та Інгмар Бергман називали його одним з найвидатніших режисерів усіх часів...#JohnFord
У віці 76 років помер італійський сценарист фуметті, а в минулому актор, співак, автор пісень і композитор Джанфранко Манфреді (Gianfranco Manfredi).Він народився 26 листопада 1948 року в Сенігаллії. Закінчив факультет історії філософії Міланського університету. Дебютував як автор-виконавець 1972 року з альбомом La Crisi. Починаючи з 1980-х років Манфреді майже повністю відмовився від музики, щоб зосередитися на письменництві. Він опублікував понад дюжину романів і оповідань, писав сценарії до фільмів і театральних п'єс. Знімався в кіно як актор. Найвідоміший за головною роллю в комедії 1992 року «У моїй кімнаті» режисера Лучіано Мартіно, в якій зіграв римського кіносценариста Массімо Лукантоні.Автор понад трьохсот пісень, численних кіно- і телесценаріїв, різноманітних есе на тему музичної критики та більше десятка романів, він дебютував як сценарист фуметті у 1991 році, створивши персонажа «Гордона Лінка» для Editoriale Dardo.З 1994 року співпрацював з видавництвом Sergio Bonelli Editore, написавши численні сценарії для серій «Ділан Дог» та «Нік Райдер». У 1997 році створив нову серію у жанрі вестерн «Магічний Вітер». У 2005 році він дебютував як сценарист серії «Текс» з альбомом «Шлях до засідки», опублікованим у тому ж році в Maxi Tex.Через два роки почав нову серію «Volto Nascosto», яка у 2010 році побачила світ у вигляді продовження «Шанхайський диявол». Наприкінці 2014 року на прилавках з'явився новий персонаж автора Адам Вайлд, а в 2018 році настала черга ще однієї нової серії «Бездомні пси». Загалом на сайті видавництва Sergio Bonelli присутні 315 тайтлів за авторством Манфреді.На каналі згадувався як автор альбому «Людина Закону» та як автор передмови до трилогії «Спусковий Гачок».Помер Джанфранко Манфреді 24 січня 2025 року.#GianfrancoManfredi #fumetti #RIP
22 січня 2025 року виповнилося 60 років Даян Лейн - актриси, карʼєра якої розпочалася у 6-річному віці. Більш відома як мати Супермена («Людина зі сталі», Ліга справедливості») або Суддя Герши («Суддя Дредд» 1995). У 1981-му 16-річна Даян знялася у своєму першому вестерні «Скотарка Енні та Крихітка Брітч». За роль в міні-серіалі «Самотній голуб» (1989), Даян була номінована на премію «Еммі» а у 1999 році - на премію «Незалежний дух» занайкращу жіночу рольу фільмі «Прогулянка на Місяць». За фільм «Невірна» (2002) номінувалася на премії «Оскар» і «Золотий глобус» як найкраща акторка. Була одружена з Крістофером Ламбертом (1988-1994) та Джошем Броліном (2004-2013).Вестерн-фільмографія Даян Лейн:«Скотарка Енні та Крихітка Брітч» (Cattle Annie and Little Britches), 1981;«Самотній Голуб» (Lonesome Dove (miniseries)), 1989;«Найстаріша жива вдова конфедератів розповідає все» (Oldest Living Confederate Widow Tells All (miniseries)), 1994;«Дикий Білл» (Wild Bill (television)), 1995;«Вірджинець» (The Virginian (television)), 2000.Нео-вестерн «Дозволь йому піти» (Let him go), 2020.#DianaLane
Кадри з фільму «Джон Картер» (таймкоди 09:55 - 20:00).За ці 10 хвилин у фільмі відбувається багато подій: бійка в крамниці, арешт колишнього конфедерата (Картера) солдатами Півдня, допит, втеча з-під охорони, погоня, зустріч і сутичка з апачами, знову погоня (втеча від індіанців з пораненим офіцером синіх мундирів) і зупинка в печері Павука… доволі непогана і динамічна завʼязка, яка розповідає про часи, в які жив головний герой.Але чого це я згадав «Джона Картера»? Окрім очевидного (1868 рік, Аризона, Форт-Грант, сині мундири, колишній конфедерат, що шукає золото, апачі…), ці кадри у 2024 році доволі часто використовували ютубери, розповідаючи про майбутній міні-серіал «Первісна Америка», кадри з якого тримались у секреті аж до самого виходу на Netflix (окрім чотирьох з найпершого згадування на каналі).І ще: «Джон Картер» входить до списку «космічних вестернів», разом з «Зоряними Війнами», оригінальним серіалом «Зоряний Шлях», «Вартовими Галактики», мультсеріалом «БрейвСтарр», серіалом «Світлячок»… 🤠#JohnCarter #EdgarRiceBurroughs #TaylorKitsch #SpaceWestern
У продовження попереднього допису, про творчість Неєфа.«Hoka Hey», (що можна перекласти як «Вперед») бойовий клич індіанців лакота, який прославив Скажений кінь (Crazy Horse).Починаючи з 1850 року, здебільша кількість молодих індіанців була інтернована, щоб змусити їх відмовитися від усіх зв’язків зі своєю культурою. Малий Джордж був одним із них: вихований пастором, він мав наслідувати життя блідолицих, але зустріч із трьома екзотичними вершниками все змінила!Коли він натрапляє на трійцю, ірландського шукача пригод, молоду індіанську дівчину Но Мун, обличчя якої сховане за хустинкою, і Маленького Ножа, холодного й жорстокого воїна. Ставши свідком вбивства пастора та його шкільного вчителя, хлопчик змушений слідувати за ватагою, яку очолює спраглий помсти індіанець, у пошуках вбивці своєї матері.Упродовж довгої подорожі просторами Вайомінгу хлопець, спілкуючись зі своїми товаришами у нещасті, поступово заново розкриває для себе свою самобутню культуру. Історія народу, з якого він походить, його традиції, стосунки з природою, расизм і насильство — усе це оповідає йому Маленький Ніж у перервах між стріляниною чи полюванням. Через трагічну історію «Но Мун» (Без місяця) та цинічні репліки ірландця Саллі, малий Джордж дізнається про світ, який раніше був йому невідомий.Цей брутальний вестерн від Неєфа маніпулює кліше вестерну. Індіанська культура, мисливці за головами, їзда верхи та повільні переходи широкими просторами, створюють смачну візуальну оповіді з розкішними панорамами та розмаїттям кадрів. Пейзаж є ще однією важливою фігурою в цій історії. Неєф підходить до навколишніх декорацій, як до важливого, суттєвого, елементу! Читач рухається разом із його героями в повільному, споглядальному темпі, (схожому на ритм манги). Цю похмуру подорож підсилюють цікаві ходи в освітлені та кольорові рішення.Окрім цього аспекту, часто сувора й нещадна оповідь також підкреслює чутливість головних героїв, що робить цю історію зворушливою. Майстерність створення барвистої атмосфери сильна стороною його робіт.Використовуючи достовірні історичні факти, Неєф звертає увагу читача не лише на зіткнення культур, а й на «примусову інтеграцію» колонізованих — практику, яка не повністю зникла в усьому світі, навіть сьогодні!Помітний, потужний ріст майстерності із часу минулого альбому Неєфа.222 сторінки, Видавництво: Rue de Sévres. 2022 рік.Неєф народися в 1984 році, провів своє дитинство в Німеччині, а потім вступив до школи прикладного мистецтва Pivaut у Нанті. Після роботи у фан-журналі Le Chakipu перед тим, як приєднатися до видавництва Ankama, він малював до Doggy Bags та Midnight Tales. Його всесвіт натхненний Майком Міньйлою, Ода Еїтірою («One Piece») та «Алісою в країні чудес» Льюїса Керрола.У коментарях, більше сторінок. 👇#Neyef