В юності, коли я вперше дізналась, що є різні типи темпераментів, я класифікувала себе до холериків, хоча хотілось би бути сангвініком.Потім, пішовши в терапію, я усвідомила і прийняла, що я, взагалі-то, інтроверт, а сангвінік і холерик — це екстравертні типи, і получаєцця що не получаєцця, тому віднесла себе до флегматиків.А зараз, на курсі з психоогенетики, де одним із завдань було проаналізувати статтю, і так сталось, що в тій статті досліджувався темперамент, мені захотілось пройти тест Айзенка, і виявилось, що я меланхолік 🫨🫠Саме той тип, який мені подобався найменше і про який я в юності думала — ну це точно не я 👽«Чистих» типів темпераменту немає, це мікс, але є ті, в кого прояв одного спектру прям явно переважає. Так от, це мій випадок — глибока інтроверсія + високий рівень нейротизму (чутливості).Ще раз поспівчувала собі, яка більшу частину свідомого життя була в конфлікті зі своєю природою, намагалась жити життя екстраверта і страждала від цього, вимагала від себе відповідати не своїм стандартам і цінностям і мочила себе за те, що не виходить.Темперамент, до речі, передається генетично 🙃 Проте, як показують останні дослідження, в ході життя може змінюватися (проте не дуже полярно)