Щойно я 5 хвилин істерично гиготіла з цієї картинки, із чого зробила висновок, що мене поплавило остаточно і моя кукуха практічєскі усьо, на виході.Утрірую, звісно, але якщо чесно, рівень втоми (і фізичної через неможливість нормально спати і відновлюватися, і емоційної, і інформаційної, і ментальної) просто зашкалює, і я вже всерйоз міркую, які міри терміново вживати, щоб не зловити вигорання, бо з нього вилазити дуже довго і дуже дорого.Тому відкрила календар і забукала собі відпустку.Я на власній шкурі знаю, що таке вигорання, і бачила багатьох вигорівших клієнтів — і я туди точно не хочу. Більше не хочу.А, і ще. Я ненавиджу всю цю пропагандистську хуйню про незламність. Я, бляха, зламна, бо я жива. Моя психіка зламна, і моє жіноче тіло найбільше ламає хронічний стрес. «Хорошим дівчаткам» і так в цьому світі важко, бо вони не хочуть завдати близьким своїми проблемами зайвого клопоту і бояться когось засмутити і розчарувати, а тут ще й «незламність» забирає в тебе право на втому, розпач, слабкість, тихе зізнання собі в першу чергу «я більше не вивожу».Так от, нормалізую і легалізую втому. Бо якщо ми з вами не маємо права втомитися, то я, бляха, вже не знаю, хто те право має.