Почнімо з речі, яку чомусь постійно забувають у світовій історії: не існує жодної гарантії безпеки, кращої, ніж власна сильна армія.Усі «папірці», дипломатичні формули, «довгострокові зобов’язання» — це добре лише доти, доки вони збігаються з інтересами великих гравців. Коли інтереси змінюються — зникають і гарантії.Ми це проходили.Будапештський меморандум — яскравий тому доказ. Підписаний, гарантований, урочисто проголошений. І що?Коли Росія напала у 2014, а потім розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 — єдиним, хто рятував Україну, була українська армія.Тому будь-яка пропозиція, яка передбачає скорочення армії, — це не про мир. Це про капітуляцію.Це про те, щоб залишити країну беззахисною перед реваншистською державою, яка вже неодноразово довела що її не стримують жодні домовленості.Тут також абсолютно доречно звучать слова президента Азербайджану Ільґама Алієва, який прямо заявив:жодна країна не повинна поступатися територіями, бо такі поступки не приносять миру — вони лише провокують нову агресію.Нападник розуміє лише силу.Коли ти віддаєш частину території — ти не зберігаєш мир, ти відкриваєш двері до наступної війни.На цьому тлі всі ці «плани», де нам пропонують скоротити армію, обмежити союзницькі зв’язки, відмовитися від зброї чи територій, виглядають не як дипломатія, а як спроба красиво оформити чужі інтереси за наш рахунок.І тут варто сказати окремо: жоден план, жодна «ініціатива», жодна дорожня карта миру не можуть розроблятися без офіційних представників України.Мир не буває «для нас» без нас. Коли за стіл саджають усіх, окрім країни, яка веде війну за власне виживання — це не переговори, це спроба вирішити її долю за закритими дверима.Назвати це «компромісом» може тільки той, хто або нічого не розуміє в природі російської агресії, або свідомо ігнорує реальність.І тепер про головне- про армію. Проблема в тому, що одна людина, поставлена на чолі армії, може паралізувати її ефективність, якщо збирає навколо себе не професіоналів, а лояльних виконавців.Україні потрібне повне оновлення командування, де рішення ухвалюють не за принципом «зручності», а за принципом результату.І це означає повернення в ГШ тих командирів, які довели свою ефективність на фронті — навіть якщо вони комусь політично, медійно чи особисто незручні.І саме над цим треба працювати найбільше:оновлення командування, побудова сильної команди, призначення реальних професіоналів — навіть якщо вони не подобаються, навіть якщо ставлять «незручні» питання.Бо врешті-решт:— армія дає гарантії,— території не продаються,— а перемогу забезпечує не один лідер, а команда, здатна працювати разом заради спільної мети.
🫡Сьогодні, 18 листопада, в Україні відзначають День сержанта Збройних Сил України.Сержантський корпус — це сила, що тримає бойові порядки, дисципліну та єдність підрозділів українського війська, забезпечує їхню стійкість у щоденній боротьбі.Сьогодні значна частина повноважень, які раніше належали виключно офіцерам, передаються сержантам. У той час як командир підрозділу відповідає за загальне планування та стратегічні рішення, сержанти опікуються підготовкою бійців, їхнім вишколом: інтелектуальним, фізичним та психологічним.▪️Сержанти — це ті, хто власним прикладом запалюють солдатів, підтримують бойовий дух, дбають про дисципліну та згуртованість, бережуть традиції — як загальноармійські, так і унікальні традиції своїх підрозділів. Саме вони перетворюють військовий колектив на єдиний живий організм, здатний діяти злагоджено та непохитно.Дякуємо всім сержантам за Вашу службу, відданість, ухваленні рішення, за твердість у найскладніші моменти.🕯Вічна пам’ять всім представникам сержантського корпусу, які загинули у боротьбі за українську свободу.З Днем сержанта!Слава Україні!ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot🔹 TikTok
🇺🇦Сьогодні, 28 червня, — День Конституції України.Цей день — нагадування про принципи, на яких стоїть наша держава. Основний Закон — це кістяк державності, виписаний кров’ю тих, хто віддав життя за нашу незалежність.Стаття 17 Конституції України чітко визначає:“Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу”.Ці слова — не абстрактна юридична норма. Це — конкретна вимога часу. Вдячний усім, хто виконує свій громадянський обов’язок зі зброєю в руках.Українці — нація, що має давню демократичну традицію. Горизонтальні зв’язки, самоврядування, добровільне об’єднання навколо спільної справи — це частина нашої культури. Ми — свободолюбиві. Не сприймаємо диктатів. Втім, задля збереження нашої свободи іноді доводиться обмежувати частину її проявів, щоб захистити наш стиль життя. Не дати східній орді можливості нав’язати нам свою волю.Від Конституції Пилипа Орлика до нинішнього Основного Закону — мета незмінна: вільна, самоврядна Україна. Через покоління, які віддали за неї життя, ця відповідальність лягла і на наші плечі. Захист Української Держави та її Конституції — наш обов’язок перед минулими і майбутніми поколіннями. З Днем Конституції, Україно!Слава Україні!@ChiefUkrDIU
Зафіксую, що нам наразі відомо про обладнання противника, що зберігається на базах зберігання на підставі цієї статистикиТанки:Знімки баз зберігання актуальні, майже всі за цей рік. Загальна кількість зменшилась на більше ніж 4000 од, що більше половини від тих, що зберігалися загалом. Майже всі танки в притомному стані зняті. Та половина, що залишилась — гірша. Зняті майже всі танки лінійки Т-80 та Т-55, від Т-72Б залишилась чверть. Основа тих запасів, що є — Т-72А та Т-62, 60% від загальної кількості залишків. Ще 20% складають танки Т-64, котрі противник майже не чіпав (й погано зберігав) за час війни оскільки має проблеми з їх обслуговуванням. В загальному підсумку, можна констатувати що запаси деградували. Те, що залишилося, зберігається довше й в гіршому стані. Темпи, потенціал та ціна відновлення вочевидь стали гіршими.БМД: Майже всі знімки за минулий рік. Станом на нього, залишилися переважно БМД-1/2 та 1В119 (їх майже не чіпали), й ті в гіршому стані. БМД-4 майже не представлені. Від довоєнної кількості, станом на вересень 2024 залишилося не більше 40%, вочевидь в гіршому стані.БМП:Половина запасів рахується по знімкам за минулий рік, таким чином актуальність розмита. Станом на них, загальна кількість БМП й машин на їх базі на рівні 40% від довоєнної кількості. Залишилися переважно БМП-1 в дуже поганому стані. БМП-2 вже майже не представлені, в межах 5% від загальної кількості залишків. Порядка 10% від залишків складають ПРП-3/4, що майже не чіпалися протягом війни. В загальному підсумку, не більше 30% від залишків БМП-1/2 (себто 10-15% від загальних довоєнних запасів) хоча б в якомусь стані, з них більше половини не має актуальних знімків. Можна підсумувати, що запаси БМП майже виснажені, те, що залишилося — навіть не "гірша половина", а саме що залишки.БТР:Від третини від того що залишилося не має актуальних знімків, крайні станом на минулий рік. БТР-50 всі зняті, 1В18 не знімалися, БТР-80 майже всі зняті. Залишилося багато, більше половини від загальної довоєнної кількості, але ці числа це БТР-60/70, що зберігаються довше й в гіршому стані.МТ-ЛБ та МТ-ЛБу:Майже всі зняті. Залишилися машини на базі: Штурм-С, 1В14, 1В12, їх чіпали мінімально. Всього іншого залишилося не більше 10% від довоєнних запасів.САУ:Половина запасів не має актуальних знімків, крайні станом на минулий рік. Втім, найбільша база зберігання має актуальний квітневий знімок: за час війни більше половини Гвоздік, Гіацинтів та Тюльпанів було знято. Майже всі Піони зняті. Мста-С майже всі зняти: останні 70 од. (28% від довоєнної кількості) на одній базі вже рік не мають актуального знімка. Краще збереглися Акації та Нона-С, оскільки мають не такий ходовий для ВС РФ калібр — їх збереглося трохи більше половини від довоєнних запасів, проте половина цих запасів без актуальних знімків.Міномети:Зняті. До війни зберігалося 3000 штук, наразі тільки на одному минулорічному знімку є останні 70 од.Зенітні гармати: Залишилась половина, з них 40% на минулорічних знімках.Буксовані гармати: Половина запасів на минулорічних знімках. Загальні запаси менше половини від довоєнних обсягів. В них найголовніше це стволи, їх наявність в статистиці не розкривається, це треба окремими постами слідкувати.РСЗО:Мало актуальних знімків, але є найбільший — 109-а база. Але навіть з застарілими знімками, запаси БМ-21 "Град" вичерпані (не більше 10% від довоєнних запасів, не більше кількох дісятків цілих зразків), БМ-30 "Смерч" майже всі зняті (залишилося 2 од.). Єдине, що представлено істотно — БМ-27 "Ураган", котрих залишилась половина від довоєнних запасів. Є зламані зразки, деякі знімки неактуальні, але до сотні зовнішньо цілих одиниць нараховується.Загальний висновок: запаси противника деградували як в кількості, так і в якості. Цілі пункти номенклатури виснажені повністю й будуть ставати менш ремонтопридатними, а те що не виснажено представляє з себе релікти, менш придатні до канібалізації та відновлення.
І так панове та пані, сьогодні хочу поговорити про дане фото. Це є головною пам`ятною нагородою в мене з армії. Але, з проходженням лікування - я зрозумів одну суть, особливо після втрати друзів та побратимів - мені треба назад. Не тому що гроші, а тому що там я вмію робити щось добре, там люди моєї ідеї. Там наша Україна, мій дім, моє минуле та майбутнє. Я і багато моїх знайомих військових зіштовхнулися із складною ситуацією, коли після виключення з військового обліку ми ніяк не можемо далі офіційно вести службу. Моя історія не виключення. Після поранення мене було виключено з військового обліку. Маючи бойовий досвід, я би хотів і далі робити все можливе задля перемоги і повернутися до виконання обов'язків військовослужбовця, які були б сумісними з моїм фізичним і моральним станом. Але такої можливості за законом просто немає. Тому прошу Вас посприяти внесенню поправок до ЗУ "Про військовий обовʼязок та військову службу" і в такий спосіб надати ветеранам можливість служити — за добровільною згодою
Не задовго до повномасштабного наступу було в нас завдання, обійти все узбережжя Сівашу, Чонгара, Генічеська. Для встановлення можливих місць, де підори можуть зробити висадку десанта на берег або через повітряний простір. То був нудний, в той самий час і веселий час. Підори вже на повну проводили по повній "навчання". Але ми вже знали що ці "навчання" завершаться наступом. Паніки не було, була якась тяжкість від того що це неминуче, ми навіть не уявляли що буде наступ з різних напрямків, ми вважали що то буде в напрямках Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей. Що ми будемо вибиратись з оперативного оточення, де будемо по дорозі зустрічати окремих бійців різних суміжних підрозділів хто залишився живий від масованого наступу. Ніколи не забуду коли рухались на Чаплинку, де розташовувались морпіхи з прикордонними загонами, та нас за 3 км. зупинила жіночка з дитиною (хлопчик) у віці 8-10 років, зі сльозами, яка нас попередила що "-Хлопчики, рідні, не їдьте туди, там наших вже розбили!", та як вона нам побажала удачі, допомогла в якому напрямку нам рушити та ще спитала. "- Пообіцяйте рідні що ви сюди ще повернетесь рідненькі?!".Ми пообіцяли та рушили далі. А в кожного з нас дорослого чоловіка не зважаючи на вік, нагортали як хвилі чудового херсонського моря сльози. До чого це я. Не забувайте про допомогу ЗСУ максимально що в ваших силах! Щоб нарешті ті сльози скінчились та на вустах була гірка посмішка. Всіх обійняв!
TGLIST.COM.UA
