Українська нація сьогодні могла б бути значно чисельнішою й заможнішою. Та втрата державності після перших визвольних змагань привела наш народ під владу одного з найжорстокіших тоталітарних режимів ХХ століття.Україна була цінним ресурсом для комуністичного режиму, але водночас саме вільні українці становили для нього загрозу. Тому репресії, спрямовані на придушення волі та знищення ідентичності, супроводжувалися найстрашнішою зброєю — штучними голодами. Перший з них режим організував уже в 1921–1922 роках, намагаючись упокорити народ, який щойно підкорили — за мовчазної згоди міжнародної спільноти. Далі — руйнування традиційного сільського господарства через так звану «колективізацію» і наймасштабніший Голодомор ХХ століття 1932–1933 років, що забрав, за різними оцінками, від 3,9 до 7 мільйонів життів. Останнім ударом став штучний голод 1946–1947 років. Унаслідок цієї послідовної геноцидної політики Україна втратила мільйони життів. Але нація не скорилася: вистояла, продовжила боротьбу й зрештою відновила свою державність.Сьогодні спадкоємці комуністичного режиму знову застосовують проти нас методи столітньої давнини: руйнування енергетики, мінування полів та отруєння водойм, прицільні удари по елеваторах і вбивства фермерів. Єдине «визволення», яке можуть запропонувати нам росіяни – це «визволення» України від українців. Але сьогодні ми перебуваємо в кращих умовах, ніж наші прадіди в 1932-му. Маємо власну державу та міжнародну підтримку, а найголовніше – маємо єдність і готовність захистити себе, помститиcя за своє минуле та забезпечити майбутнє.