🔥 Покровський напрямок: втрати московитів в рази більші — Володимир Назаренко про ситуацію на фронті / ВІДЕО 👆Втрати російських військ на Покровському напрямку в рази перевищують українські, що свідчить про ефективність дій Сил оборони і правильне застосування наявного озброєння. Про це в етері телеканалу «Ми-Україна» розповів заступник командира 4-го батальйону «Сила Свободи» бригади Нацгвардії «Рубіж» майор Володимир Назаренко.Наш у пріоритет у тому, що орки набагато більше знищуються, їхні втрати набагато в раз, якщо не в десятки разів більше. Це говорить про ефективність застосування зброї, яка є в Сил оборони — зазначив офіцер «Легіону Свободи».За його словами, навіть за умов, коли противник витрачає значно більше ресурсів, саме якість і професіоналізм українських військових дають перевагу на полі бою. "Ми вдячні будь-якому озброєнню, яке надходить до сил оборони: навіть одна куля, це потенційно та куля, яка може вбити одного московита і наблизити нашу перемогу", - резюмував свободівець.
✊ ВО «Свобода» на Майдані: хроніка подій — 10 грудня 2013 року📣 Народні депутати свободівці боронять барикаду на Лютеранській // ВІДЕО 👇Згадує Алла Федорченко: 4 години на барикаді промайнули наче 20 хвилин. Народні депутати-свободівці та активісти мужньо відстояли навалу внутрішніх військ і техніки, яка була пригнана для повалення барикад. Під час одного із багатьох наступів на укріплення, вв-шники почали штовхати, а потім і бити народних депутатів, які закликали припинити виконувати злочинні накази влади. Русланові Кошулинському затисло ногу між зламаними щабелями дерев"яного укріплення та ще й придавило залізним щитом... Напевно, саме тим щитом отримала по голові і я, бо стояла позаду... Та ще й упала із укріплення під час штурму і сильно забила коліно...Згадує Андрій Куча: Вечір розпочався з того, що всі гуртом укріплювали барикади на Лютеранській. Були поставлені завдання, ми виконували, носили піддони для підсилення. А через пару годин на Лютеранську під'їхали ВВшники, які почали оточувати активістів. Самі ж півні у формі просили не провокувати, хоч самі стискали своє кільце і натякали, що скоро почнеться. Довелося забрати в них трохи щитів. Як тільки ментушки почали шевилитись, одразу ж підбігло з десяток наших нардепів, зокрема і лідер "Свободи" Олег Тягнибок, які були в першій лаві сутички. Не пам'ятаю хто, але прибігли разом із технікою (трактори, вантажівки) на бік ментів і депутати ригів. Точно не згадаю: або Яценко, або Шуфрич. Звичайно, барикади зачистили, частина активістів сховалась у церкві, яка поряд стояла, більша ж частина повернулась на Хрещатик. Після зачистки повернувся в Київраду. Почали укріплювати приміщення із середини та підключати пожежні рукава, які через кілька днів стали в нагоді. Згадує Валерій Скрипченко: Пам'ятаю ту ніч. Вертаюся з Києва на Вінницю змінити одніх свободівців на інших. Раптом десь по Житомирський трасі дзвінок від побратима Сергія Барчука з нашого останнього блокпоста на Лютеранській: "Валера, мабуть нам капець тут. Нагнали техніки, будуть нас згортати ! А всі на Майдані під Русланині танці ліхтариками машуть, ніхто сюди не йде нас підтримати, але.....(пауза)....хтось вгору до нас піднімається.....(пауза)......Тягнибок валить до нас!!!! ....Значить ще побуцаємося !!!!!"Згадує Андрій Мохник: Після зачистки, коли нас витіснили з перехрестя, ми зайшли в кірху. Був поранений, якому Олег Тягнибок - він же освітою лікар – надавав допомогу. https://www.youtube.com/watch?v=OA35PnNSXkU
✊ ВО «Свобода» на Майдані: хроніка подій — 8 грудня 2013 року📣 Революція гідности: історична подія — у Києві нарешті знесли бовван лєніна // ВІДЕО 👇Попри лементи про провокації і «мирний протест» свободівці з другої спроби (перша, невдала була 1 грудня) знесли пам`ятник кату леніну. Того дня о 17:51 на сайті ЛІГА.net було опубліковане повідомлення: «У Києві невідомі у масках збираються знести пам'ятник Леніну. До пам'ятника приставили драбину, люди оточили монумент. „Беркут“ поки що не втручається.»На цей час колона із близько двохсот осіб, підійшла від будинку міськради до пам'ятника. На пам'ятник накинули троси й розгойдуючи його з боку в бік повалили. Все це відбувалося на очах працівників міліції, які не перешкоджали діям людей.Пам'ятник упав, пробивши «головою» гранітну плиту, після чого голова відвалилася. Після повалення люди вигукували гасла: «Революція!», «Янукович, ти наступний!», а також заспівали Державний Гімн України. Подія була широко висвітлена українськими й міжнародними ЗМІ.Увечері того ж дня, під час брифінгу у пресцентрі Штабу національного спротиву повалення пам'ятника леніну прокоментував Олег Тягнибокhttps://www.youtube.com/watch?v=UWQMfz_TC7s#ВО_Свобода #Майдан #Революція_гідності #Україна
Сьогодні у Винниках під Львовом поховають Леонтія Мартинюка. На жаль, війна не дозволяє мені приїхати на прощання і сказати слово над труною, тому зроблю це тут. Леонтій Мартинюк (усі завжди називали його Левко) — багаторічний заступник голови «Свободи», народний депутат 7 скликання, до того — депутат Львівської обласної ради, активний учасник націоналістичного руху ще з кінця 1980-х.Але всі ці біографічні факти не описують вповні те, яку роль він зіграв не лише для «Свободи», але і для всієї української правої сцени 90-х, 2000-х і 2010-х. Якщо у «Свободі» і був непублічний центр формування політичної стратегії і тактики — то ним безумовно багато років був Левко. Його роль у політичному підйомі «Свободи» кінця 2000-х — початку 2010-х дуже вагома, але фактично невідома широкому загалу, бо він сам обрав уникати публічності, навіть всередині самої партії. Саме Левко багато років був ключовим радником Олега Тягнибока, навіть у парламенті він недарма сидів одразу за головою партії — щоб мати змогу миттєво реагувати і оперативно дати пораду у тій чи іншій ситуації. Саме Левко придумав логотип «Свободи», головні гасла усіх виборчих кампаній та написав першу редакцію партійної Програми захисту українців. Левко багато чому навчив наступне політичне покоління. У тому числі я вдячний йому за це і за багато годин цікавих розмов. Останні роки Левко тяжко хворів. Його рідні кажуть, що він найбільше переживав через те, що через важку недугу не зміг взяти до рук зброю. Але його головною зброєю завжди було слово — і внесок Леонтія Мартинюка у боротьбу назавжди лишиться дуже вагомим. Світла памʼять, друже Левку.
Шановне панство.Прогнозів зазвичай не роблю, але сьогодні виключення.1. Перемовини у Будапешті (якщо вони все ж відбудуться, це велике питання) завершаться так само нічим, як і перемовини на Алясці. Путін знову намагається затягти час перемовинами в надії на те, що ось-ось ми посиплемося. Але ми не посиплемося. 2. Дуже імовірно, що після цього нам дадуть Томагавки. 3. У такому разі будуть удари Томагавками по Москві і не лише. Це не означатиме перемогу у війні. Але це важливо символічно, психологічно та з точку зору наших можливостей для ударів відплати. 4. Путін розуміє, що без того, що він може продати як свою перемогу у війні — все його правління та спадщина — абсурдне криваве лайно. А збереження мілітаризованої та незалежної України — це що завгодно, але не перемога для нього. Московити обожнюють тиранів і садистів, якщо вони виграють війни. Як Сталіна. І зневажають та розстрілюють у підвалах правителів, які війни програють. Як Ніколая ІІ. Путін це добре знає. Тому нічого не зміниться — він вже зробив свою фінальну ставку. 5. Сьогодні непоганий ранок у нашій зоні відповідальності. Більше 10 лише підтверджених знищень ворожої штурмової піхоти. Працюємо далі.
66 років Безсмертя66 років тому 15 жовтня 1959 року черговий замах на вбивство Степана Бандери дав результат.Але результат зворотній.Вбивці бавилися в символізм дат, а отримали інший символізм. Москва відібрала життя, але не змогла побороти Бандерове безсмертя.Убивши фізично Провідника національно-визвольного руху, совєти домоглися зворотнього - формування невмирущого ідеалу боротьби за волю України.Бандера як образ виявився сильнішим і живучішим, ніж уся окупаційна машина.І нині - це символ Боротьби, Безкомпромісності, Жертовності і Незнищенності в ідейно-духовному розумінні.Ми всі нині бандерівці. Презирливо в вустах окупантів і ворогів, гордо в своїй самоідентифікації.Нині мільйони на бандерівське гасло «Слава Україні» кажуть у відповідь «Героям Слава».Саме бандерівський червоно-чорний прапор боротьби веде до синьо-жовтого стягу Свободи.Бандера і далі головний маркер у виборі друзів і союзників, ідентифікації противників і ворогів.Навіть на Небі він головний символ ненависті усіх, хто не сприймає ідеї існування Української Самостійної Соборної Держави та субʼєктності Української Нації.Отже якщо вони його так ненавидять, то ми маємо за нього триматися. На нього орієнтуватися.Нікому не дозволяти зазіхати на Світлу памʼять про нього.Горджуся, що можу називатися бандерівцем.Що можу далі нести цей прапор боротьби і нашу святу ідею!Ми бандерівці - Ми йдемо!П.С. Горджуся, що був спів ініціатором та співорганізатором Щорічної ходи на честь Степана Бандери 1 січня, доклався до появи проспекту Степана Бандери та Романа Шухевича у Києві, видання праці Степана Бандери «Перспективи Української Революції» та щорічного ідеологічного проекту Бандерівські читання.Наш проект це своєрідний перепис бандерівців. Тому завжди шукаємо партнерів, меценатів, учасників, волонтерів.Бо «нашою перемогою є перемога наших ідей».Деталі тут: https://www.facebook.com/share/1BKEPBhg93/?mibextid=wwXIfrІ памʼятаймо смерть Бандери ще не помщена.Справа ще не завершена.
13 жовтня – “Свободі” 34 роки!Озираючись на ці роки нашої боротьби, бачу не лише історію політичної сили, а літопис національного становлення.Ми завжди були на крок попереду, коли інші боялися про це навіть думати: наші найперші програмні документи чітко називали московію причиною всіх бід та одвічним ворогом, і ми невтомно застерігали про необхідність розбудови власного сильного війська та захисту національних інтересів. Сьогодні, коли гасло «Геть від москви» стало екзистенційною реальністю, тисячі свободівців, від бійців «Легіону Свободи» до волонтерів, доводять свою любов до України не словом, а ділом – кров'ю і потом на фронтах, втілюючи в життя нашу святу мету: “Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї”. І, саме тому, ми завжди будемо переможним щитом своєї Нації.34 роки – це такий величезний шмат життя, що практично неможливо розповісти геть про все, що за ті роки відбувалося.Детальна історія націоналістичної політичної сили крізь призму гасел, слоганів та цитат за посиланням
Московія і далі буде нарощувати агресивні дії проти країн НАТО.Шахеди на Польщу, військові літаки над Естонією, дрони над військовими базами Данії та провокації у данських протоках. Причин дві. 1. Стратегічний тупик в Україні. 2. Відчуття, що Захід не готовий до справжньої бійки. Попри всю свою економічну (тотальну) та демографічну (кратну) перевагу. Так, у московитів значно менше ресурсів, ніж у НАТО. Вони з побитою українцями мордою. Вони загрузли у безпросвітному дроновому Вердені в українських степах. Але вони бачать — психологічно Захід не готовий. І вони будуть нарощувати провокації. Поки що гібридні і на межі. Але побачите, буде прямий військовий удар.І далі — або Захід відповідає адекватно. Або НАТО кінець: у Східній Європі приходять до влади проросійські режими, на Заході — остаточно беруть гору пораженці.Або — Захід відповідає і Московії остаточно кінець. Так що, західні партнери і друзі, прийміть неминуче. Ми — остання лінія оборони між вами і війною, яка вже ломиться у ваші двері. Відчайдушно підтримуйте Сили Оборони України — головного гаранта безпеки європейської цивілізації.Поки ще є шанс виграти цю війну до того, як вона прийде у ваші домівки.
Бандера наш Герой! Покрова наше свято!Покрова - це традиційний двіж. Двіж на Свято. У 90-х двіж носив виключно святковий характер.Оркестри, вояки Збройних Сил, козацтво, ветерани ОУН-УПА.Святкова хода від Арсенальної до Софійської площі.У двохтисячних після помаранчевої Революції в часи коли МВС керував соціаліст Луценко, а його тато нардеп був у КПУ, комуністи, прогресивні соціалісти та інша наволоч пробували не дати Маршу на Покрову рухатися Хрещатиком.Декілька років були бійки. Переважно не з комуністами, а з «Беркутом», що нібито розділяв протиборчі сторони.У 2006-му ми вирішили відновити Марш УПА знову як святковий двіж.Цей Марш як і Смолоскипна Хода з нагоди народження Степана Бандери першого січня стали традиційними заходами для більшості українських міст по всій країні.Ба більше, куди дійшов Марш УПА і смолоскипна хода на честь Бандери, не дійшов чи зустрів шалений опір російський окупант.Крайні чотири роки Покрова фронтова.Покрова в Нью-Йорку. Під Бахмутом.Минулоріч Мій марш був в околицях Часового Яру під ворожим вогнем.Цьогоріч в околицях чудового місця де якраз на Покрову запорізький кошовий отаман Іван Сірко громив ординців.Триває бойова робота.Під Покровом Пресвятої Богородиці.В великій тисячолітній війні.В одній лаві з воями-русичами. Козаками. Гайдамаками. Вояками армії УНР і ЗУНР. Холодноярськими повстанцями. Карпатськими Січовиками. Бойовиками ОУН і повстанцями УПА.Наш Марш Триває! Як і Борня…Зі святом, Побратими!П.С. Хто хоче привітати нас долученням до збору деталі тут: https://www.facebook.com/share/p/1A61BJJZmu/?mibextid=wwXIfr
Історія циклічна. Все повертається, все повторюється, нічого не наступає остаточно. Кінця історії не буде ніколи. Людська природа незмінна. Змінюються декорації, але людина не змінюється. Почитайте Одісею, почитайте Біблію, почитайте Бхагавад-Гіту. Нічого не змінилося у природі людині. І ніколи не зміниться.Все суспільне зло — це проекція зла, яке закладеного у людську природу. Зло — це не якась зовнішня сліпа сила. Зло — це частина людської природи. Лінь, дурість, страх, заздрість, брехня, зрада, жорстокість, байдужість — це все частина нашої природи. Добро — це теж частина нас. Але добро перемагає не завжди. І головна битва — не зовні, а всередині. Завжди в середині себе.Не треба «бути собою» — треба перемогти у битві всередині себе. Переможи свою слабкість, свою лінь, свою дурість, свою гординю, свою жалість до себе. І тоді є шанс прожити гідне життя. Спокою не буде. Не варто шукати його. Прийняти трагічний хаос буття і далі йти за своїм призначенням посеред бурі — ось вища краса і сила людини. Це і є любов, вища форма любові. Коли ти втратиш усі ілюзії, але при цьому не зійдеш зі свого шляху, коли ти прийняв трагізм буття та зберіг здатність любити усім серцем — тоді ти станеш вільним.
TGLIST.COM.UA
