Кому треба люди в 50 років. Я дещо оторопів, коли почув такий самознищуючий ейджизм від пані, яку консультував сьогодні. Може онуки і дивляться на людей 50+ як на динозаврів, але ж не треба через це ставити на собі хрест і мислити стереотипами. Вже давно ВОЗ визначило, що діапазон молодого віку 25-44, середній вік 44-60, похилий вік 60-75, а 75 і більше - старість. В середньовічні часи взагалі доживали до 35, в кращому випадку. Так і що тепер?!Колись, на одному ювілеї почув тост, в якому гість казав ювіляру (той святкував 50 тоді), що у свої 60 зараз розуміє - в 50 років життя тільки починається. Так, очевидно, пів століття - вагомий шмат, і велика частина життя прожита. Але не варто своїми ж упередженнями вкорочувати собі віку запускаючи руйнівні програми.Мабуть простіше дрейфувати, змиритись, не напружуватись… ніж знову навчитись чогось хотіти, прагнути, досягати, вчитися чомусь новому. Та ще й робити це у стані гри. Не просто сідати знову за учнівську парту і дозволяти собі робити неідеальні кроки, помилятися, досліджувати.Відверто важко влаштувати собі тишу, щоб послухати і почути себе. Зараз взагалі все налаштовано на те, щоб не давати людині бути наодинці з собою… Навпаки - усе щоб відволікти, відвернути увагу, засмикати. Бо раптом людина почує себе… Раптом згадає про вже атрофовану функцію «мріяти». Та все це варто зробити, бо то єдиний шлях до життя, як мені здається. І, як відомо, саме прагнення та цілі, наявність мрій і мети - найкраща запорука здоров’я та довголіття. До речі, з тією жінкою ми розмовляли хвилин 20 на цю тему. Я відчував, що це важливо. І тішуся, що вона обрала шлях зростання, а значить і життя. Буде навчатися в мене у «Вільномов». Запалимо як слід✌️Живіть довго і сміливо.