Їжа від тривог | За що люблю свою роботу? За різноплановість. Вчора познайомилась із Вл...

За що люблю свою роботу? За різноплановість. Вчора познайомилась із Владом Зваричем, головою Гільдії парфумерів України. Нюхала імпровізовані блотери-серветки й слухала надцікаві розповіді, поки обирали парфум для нового проєкту.Говорили і про їжу: як сливовий леквар вбирає в себе дим багаття, як по-різному для всіх «звучить» бузина, і про його томатний парфум, який починається кропом, продовжується ферментованим томатом і закінчується мерехтінням малосольного огірка.Закохалась к о н є ш н о) Сиджу тепер, читаю інтерв’ю. Щиро раджу цей матеріал від УП, наведу витримку:Ще одним запахом його дитинства був аромат бабусиного борщу. Його приготування тривало тиждень. У понеділок робили бурякову закваску. У середу замочували різні види квасолі. У четвер тушкували овочі. У п’ятницю нарешті варили борщ. У суботу він настоювався, а в неділю його урочисто їли.Борщ включав не менше ніж 42 компоненти, зокрема три обов’язкові види м’яса. Спеціями іноді були гриби, іноді чорнослив.Борщ для мене — це про те, що у світі все гаразд, це свято всього і водночас.Згодом саме борщ навчив мене комбінуванню й послідовності. Качка може бути смачною з грибами та гречкою, із сухофруктами, з рисом, з яблуками, але з усім цим разом вона не смакує.Так само і при складанні ароматів. Парфумерія — це ще й про вміння від чогось відмовитися у створенні ольфакторного букету. Не беруся сказати, коли в Україні парфумовані засоби для HoReCa стали окремим сегментом, але це безумовно так. Запах є частиною досвіду гостя так само, як музика, світло чи подача страв. Це ще один шар je ne sais quoi сервісу. Poetry, White Sprut, Sister’s Aroma — українські бренди створюють повноцінні ароматичні концепції для закладів. Було б дуже цікаво послухати про цей шлях (почуйте мене подкастери і Ukrainian Gastro Show)