Реєструю законопроект, який спростить механізм фіксації руйнувань та нарешті розблокує механізм компенсації за житло, що залишилося на окупованих територіях та в зоні найзапекліших боїв.Сьогодні ми маємо кричущу проблему. Чинний механізм компенсації вимагає проведення обстеження знищеного майна. Проте як це зробити, якщо будинок знаходиться на тимчасово окупованій території або там, де точаться запеклі бої?Ситуація доходить до абсурду: людина за власні кошти знаходить проєктанта, робить звіт про руйнування, а комісія їй каже: "Це вже не підходить, бо потрібна аерозйомка". Аерозйомка, де тривають активні бойові дії! Це пряме знущання.Показовий приклад, зокрема, у Покровську – розгляд заяв на компенсацію масово зупиняють через відсутність актів обстеження. У результаті люди, які втратили все, не можуть довести факт руйнування, а отже – не отримують компенсацію. Так не має бути.Саме тому разом із Мусою Магомедовим та Сергієм Магерою подаю на розгляд Верховної Ради законопроект, який має розв'язати цей гордіїв вузол.Що ми пропонуємо:✅ Презумпція знищення. Пропонуємо на законодавчому рівні прирівняти нерухомість на територіях активних бойових дій та в окупації до знищеної. Якщо обстеження провести неможливо – майно вважається зруйнованим. Крапка.✅ Спрощена процедура. Людям не треба буде шукати неможливі докази чи чекати на звільнення території роками, щоб отримати житловий сертифікат.✅ Чесний обмін. Власник отримує компенсацію зараз, а натомість нотаріально зобов’язується передати державі чи громаді права на це майно (або те, що від нього залишилося). Це дозволить державі розпоряджатися цими об'єктами після деокупації та завершення війни.Люди не повинні жити обіцянками. Вони мають отримати ресурс для купівлі нового житла на безпечній території України вже сьогодні.Сподіваюся на підтримку колег у залі Парламенту. Ми зобов'язані дати українцям шанс на нове життя вдома, в Україні.
Щодо перемовин президентів Зеленського та Трампа. Перше і головне – завершення війни є бажанням тотальної більшості українців. І Дональд Трамп має рацію, коли каже, що треба рятувати життя. Але не менш важливо, щоб цей мир не став затишшям перед новою бурею. Тому давайте аналізувати, що ми маємо без зайвих емоцій. Ось головне у сухому залишку за підсумками зустрічі (з того, що озвучили публічно): гарантії безпеки погоджено на 100%, сам мирний план – на 90-95%. Це означає, що дипломатична робота вийшла на фінішну пряму.Часові рамки: дедлайн – січень. Саме тоді планують фіналізувати документи. Наступні кілька тижнів стануть вирішальними.Територіальне питання. Найскладніше. Наскільки я розумію, тут поки компромісу немає. «Енергетичний» фактор. Президент Трамп заговорив про ЗАЕС в контексті готовності Путіна відновити роботу станції. Скажу так – для України електроенергія, яку виробляє ЗАЕС – важливе питання. Нам ця електроенергія необхідна в процесі повоєнного відновлення. Необхідно знаходити компроміс. Найближчі місяці будуть надзвичайно складними. Суспільство перегріте. Час почати чути одне одного, а не шукати ворогів серед своїх. Якщо ми хочемо бути частиною цивілізованого світу і отримати гарантії безпеки, ми мусимо показати, що в країні є верховенство права, свобода віросповідання та права людини. Ми стоїмо на порозі історичних рішень. Теза Дональда Трампа «якщо нічого не вийде, доведеться воювати й помирати» звучить жорстко, але чесно – це піднімає ставки до максимуму.Січень покаже, чи спрацює цей план.
Прямо в ці хвилини росіяни продовжують вибивати світло, зокрема, у столиці. Одна з найбільших атак останніх років. Майже 500 дронів, 40 ракет, зокрема «Кинджали».Ситуація складна. Майже третина Києва залишилась без тепла. За даними мерії столиці, без централізованого теплопостачання наразі понад 2 600 житлових будинків, 187 дитячих садків, 138 шкіл та 22 заклади соціальної сфери.Вже відомо про 22 постраждалих, серед них – двоє дітей.Атака відбувається, коли ми перебуваємо на надважливому, фактично фінальному етапі узгодження умов мирного врегулювання. У цей крихкий момент критично важливо демонструвати волю до конструктивного діалогу та деескалації. Саме тому упродовж останніх двох місяців наполегливо наголошую на запровадженні «енергетичного перемирʼя». Це той конкретний крок, який міг би вберегти Україну від гуманітарної катастрофи та зупинити подальше знищення нашої генерації та мереж. На жаль, поки що цей механізм залишається нереалізованим, і ми бачимо ціну цьому на власні очі.Це був і залишається прямим викликом для великої дипломатії та наших міжнародних партнерів. Їхнє завдання – не просто спостерігати, а використати всі важелі впливу, аби зробити взаємну відмову від ударів по енергетиці можливою.
Хаос прогнозів і ворожіння на кавовій гущі не додадуть світла на Новий рік. Друзі, читаю стрічку новин і диву даюся: вранці окремі “експерти” нам обіцяють «більше світла, а вже в обід лякають тотальним блекаутом, причому називають конкретні години відключень на тижні вперед.Окремий вид «мистецтва» – це прогнози щодо термінів відновлення. Причому тут так само називають конкретні дати. Скажу прямо – це все нісенітниця.Будь ласка, не звертайте уваги на ці гучні заголовки. Вони не мають нічого спільного з реальністю. Більшість таких «прогнозів» – це фантазії людей, які намагаються прокачати свою медійність. Жоден відповідальний енергетик зараз не дасть вам гарантій на конкретну дату чи годину.Яка реальність насправді?Ситуація в енергосистемі – це складне рівняння з багатьма невідомими. Але єдине, що дійсно впливає на загальну картину і на те, чи будемо ми зі світлом, – це три ключові фактори:Перше, це наявність резервного обладнання. Енергетики роблять дива, але залізо є залізо. Швидкість ремонтів залежить від того, чи є у нас на складах необхідні трансформатори та комплектуючі, які часто доводиться шукати по всьому світу.Друге, це повторні атаки ворога. Ми не можемо передбачити плани росіян. Будь-який прогноз руйнується однією ракетою чи дроном. Тому будувати графіки на тиждень вперед в умовах війни – справа невдячна.І третє, це, на жаль, температура повітря. Це фізика, яку не обдуриш. Чим нижче стовпчик термометра, тим більше ми вмикаємо обігрівачів, споживаємо і електроенергії, і газу. На жаль, погода – це фактор, на який ми впливати не можемо.Що робити нам?Припинити панікувати через фейсбук-експертів. Довіряйте лише офіційним повідомленням «Укренерго» та Міненерго.Енергетики працюють 24/7, ризикуючи життям, щоб у наших оселях було світло. Давайте поважати їхню працю і не піддаватися на маніпуляції.
Є ймовірність, що сьогодні американці говоритимуть з росіянами про мир. Принаймні можливість такої зустрічі анонсував президент Зеленський. Ставки надвисокі. Якщо все пройде добре – розпочнуться реальні, предметні кроки до завершення війни.Якщо ні – скажу відверто: ймовірно, зима буде складнішою, аніж ми переживаємо зараз.Президент Зеленський сьогодні озвучив 20 пунктів мирного плану, які зараз на столі переговорів. Важливо розуміти, що це не фінальна версія документу. Можливі зміни. В озвученому президентом драфті багато важливих речей: гарантії безпеки за статтею 5 (як у НАТО), чисельність армії, вступ до ЄС, повернення полонених за фоматом «всіх на всіх».Але я насамперед дивлюся на пункти, що стосуються життєдіяльності нашої держави.ЗАЕС. Ситуація навколо станції – одна з найскладніших. За словами президента, США пропонують модель управління «втрьох», де американська сторона виступає головним менеджером. Україна ж висуває іншу пропозицію: управління здійснюють США та Україна у форматі 50 на 50. Наскільки це реально чи нереально – побачимо. Території. Це найболючіше питання. Розглядається варіант «стоїмо, де стоїмо» для окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, з повним виходом росіян з інших регіонів. Якщо згоди не буде – можливий варіант вільної економічної зони.План складний, він включає багато юридичних та безпекових аспектів: від демілітаризації Кінбурнської коси до створення Ради миру на чолі з президентом Трампом. Узгодження цих деталей займе час.Але у нас немає часу на довгі дискусії, коли йдеться про життєдіяльність українців. Тому, поки триває велике дипломатичне узгодження, необхідно терміново узгодити ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПЕРЕМИР’Я.Я наголошую на цьому останні місяці. Наші західні партнери повинні говорити з росіянами саме про це тут і зараз. Енергосистема має бути виведена за дужки бойових дій до моменту підписання великої угоди.Чекаємо вечора і новин. Сподіваємося на перемовини, але, як завжди, готуємо енергосистему до будь-яких сценаріїв.
Усю ніч та увесь ранокросіяни атакували українську енергетику. Це вже дев’ятий з початку року, масований удар по нашій енергосистемі. Понад 650 дронів, три десятки ракет. Ціллю знову стали об’єкти генерації та передачі електроенергії, зокрема ТЕС ДТЕК.Ситуація складна.На ранок були майже повністю знеструмлені Рівненщина, Тернопільщина та Хмельниччина.Серйозні проблеми зі світлом на Вінниччині, Чернігівщині, Житомирщині, а також у прифронтових областях – Донецькій, Дніпропетровській, Харківській.Одещина оговтується від кількох хвиль ударів поспіль.На Київщині та Хмельниччині є загиблі. На Житомирщині російський дрон вбив 4-річну дитину.Мої щирі співчуття родинам… Цей біль неможливо осягнути.На тлі цих трагічних новин я знову хочу нагадати про ініціативу та заклики до енергетичного перемир'я.Мені часто кажуть: «Росія не погоджується», «З ними нема про що говорити». Але саме тому треба більше дипломатії. Потрібне посередництво міжнародної спільноти та партнерів.Немає нічого неможливого. Якщо на кону життя наших дітей і виживання держави – ми мусимо шукати шляхи.Наше головне завдання зараз — зберегти енергетичну систему. Без енергетики не буде економіки. Дякую рятувальникам та енергетикам, які вже ліквідовують наслідки там, де дозволяє безпекова ситуація. Ми вистоїмо. Але маємо діяти мудро і наполегливо на всіх фронтах – і на військовому, і на дипломатичному.
Друзі, щиро вітаю вас із Днем енергетика! Це свято людей, які навіть у найтемніші часи дбають, аби наше життя залишалося освітленим. На жаль, ми зустрічаємо це свято в умовах, коли вже четвертий рік не припиняються масовані атаки на нашу інфраструктуру. Ця війна навчила нас цінувати кожен кіловат і кожну лампочку, що загорілася.Але за світлом у наших домівках – не лише години виснажливої праці, а й справжня мужність і самопожертва. Від початку повномасштабного вторгнення сотні наших колег віддали найдорожче – своє життя, повертаючи світло людям. Ще більше отримали поранення. Саме тому я переконана: робота енергетиків дорівнює військовому подвигу. Але, на жаль, на четвертий рік війни ми бачимо прикрі і абсолютно неприпустимі випадки всередині країни. Інцидент у Дніпрі, коли мешканці вороже сприйняли енергетиків і навіть напали на бригаду – це нонсенс. Стабільність енергосистеми – це фундамент нашої економічної безпеки. Відтак сьогодні наше завдання – максимально підтримати галузь. Підтримати тих, хто тримає енергетичний фронт – забезпечувати їх ресурсами та гідними умовами праці. Сьогодні я дякую кожному енергетику – дякую за ваше тепло, силу і незламність.Нехай світло, яке ви даруєте людям, завжди зігріває і ваші душі!З Днем енергетика!
У Дніпрі на енергетиків напали мешканці будинків, яким почали вимикати світло. Я все розумію втома, стрес, невизначеність. Але перетворювати енергетиків на мішені – це шлях в нікуди. Інцидент із бригадою «ЦЕК» – це тривожний сигнал для всього суспільства.Давайте будемо відвертими: людина у спецформі, яка приїхала на вашу вулицю – це не винуватець відключень. Це люди, які працюють на межі людських можливостей. Вони виходять у зміни під дощем, снігом і, що найстрашніше, під загрозою обстрілів, аби в наших домівках з’явилося світло хоча б на кілька годин.Нападати на них – це, по суті, бити у спину тим, хто тримає енергетичний фронт.Жоден графік і жоден зрив не виправдовують фізичного насилля. Винні у відсутності світла явно не ремонтні бригади енергетиків.Мої слова підтримки колегам з ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» та всім енергетикам України.А всіх українців закликаю: залишаймося людьми. Зараз нам вкрай потрібне енергетичне перемир'я. Це може допомогти нам пройти зиму. Окрім того, це може стати першим кроком до стійкого миру. За таких обставин подібні новини, як от з Дніпра, будуть апріорі неможливими.
13% житлового фонду України зруйновано війною. Вдумайтесь: майже 3 мільйони українців втратили дах над головою. І тому я тішуся, що є команди релокованих громад, як от Маріупольська, які доводять – навіть далеко від рідного дому можна працювати результативно.У Дніпрі відвідала нове соціальне житло для переселенців. Знаєте, це місце важко назвати «гуртожитком» у звичному, сірому розумінні цього слова. Наразі це острівець надії для багатьох людей, який надав Український державний університет науки та технологій, а команда “ЯМаріуполь. Дніпро” перетворила на сучасний простір.Але тут я хочу зробити дуже важливий АКЦЕНТ. Будемо чесними з собою та одне з одним. Це житло – в жодному разі не альтернатива компенсації за зруйноване та втрачене майно. Це не «обмін» і не фінальна крапка. Кожен українець, який втратив дім через війну, повинен отримати справедливе відшкодування у повному обсязі.Але реалії суворі: зараз у держави немає сотень мільярдів для миттєвих виплат всім постраждалим. А людям потрібно жити тут і зараз. Не у спортзалах, не в чужих кутках, але у гідних умовах. Саме тому такі проєкти, як «ЯМаріуполь.Житло», – це рятівне коло. Це тимчасовий, але усе ж прихисток.Більше – за посиланням на мій допис у фейсбуці.
Сьогоднішні реалії наступні – наявність електроенергії є вже скоріше приємним винятком, аніж буденною практикою. І це змушує нас переосмислити все, що ми робили раніше.Енергетичний фронт – це другий фронт нашої боротьби за існування держави, і він такий же важливий, як і військовий: якщо ворог покладе енергосистему, це зупинить економіку, зруйнує життєзабезпечення тилу і створить величезні проблеми для наших захисників на передовій.Наголосила на цьому під час виступу на форумі «Цифровізація в сфері енергоефективності», який відбувся в Києві в межах проєкту Power Up: Experience Sharing.Зустрівши колег, з якими ми ще у 2011 році впроваджували перші проєкти з енергоефективності та утеплення дитячих садків, я задала собі питання: чи зробили ми за цей час усе необхідне? Скажу чесно – ні. Довгий час ми жили в ілюзії достатку: електроенергії вистачало, ми її експортували, а ціни були низькими.Енергоефективність тоді сприймалася багатьма як «мода», як гарний тренд. Зараз це вже не мода – це питання національної безпеки та фізичного виживання.Окремо зупинилася на ролі цифрових технологій. Тут існує тісний взаємозв'язок: без енергії не буде "цифри", але й без цифрової трансформації ми не зможемо заощаджувати ресурси на тому рівні, який зараз необхідний. Старі методи мають свою «стелю». Якщо ми хочемо рухатися вперед, а не просто витрачати гроші, ми зобов'язані інтегрувати новітні технології в енергетичний сектор. Це єдиний шлях отримати реальну економію.Як представниця законодавчої влади, хочу запевнити: Верховна Рада робить усе можливе. Ми прийняли важливий закон про енергоефективність, і якби не війна, результати були б вже значно масштабнішими. Але наша робота – це не лише написання текстів законів. Ключова функція парламенту сьогодні – це контроль. Ми маємо пильнувати, як ці закони реалізуються на практиці, як працюють урядові акти, і чи дають вони той ефект, на який чекає суспільство.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X
