❓Коли додому повернуть світло? Питання, які найчастіше задають читачі в соцмережах. Друзі, для початку усвідомлювати, за яких обставин світло зникає. Відповідь на це питання дають ці календарі від ДТЕК, які я прикріпила до посту. Просто проаналізуйте їх.👉Жодного спокійного дня. Погляньте уважно: у нас фактично немає «білих» днів. Кожна дата позначена білим трикутником – це щоденні точкові удари «шахедами», КАБами та артилерією по енергооб’єктах.👉Систематичність масованих атак. Червоні квадрати – це дні, коли росіяни застосовували усе наявне озброєння для комбінованих обстрілів. Їхня щільність вражає. Енергосистема просто не має часу на «передишку». Ми лагодимо, а ворог одразу б’є знову.Нещодавній російський удар виявився одним із найважчих за останній час. Варто розуміти, що росіяни б’ють балістикою, яка збивається дуже важко, завдаючи критичних руйнувань саме генерації.❗️ А тепер про те, якою ціною дається утримання системи "на плаву". Мій колега Олексій Кучеренко пише – у Києві загинули два слюсарі аварійних бригад. Люди працювали по 2–3 доби без перерви, на морозі, намагаючись повернути життя в оселі киян. Організм просто не витримав.Це велика трагедія…Цього опалювального сезону: росія пошкодила 8,5 ГВт потужностей. Це величезний дефіцит, який неможливо перекрити миттєво.Станом на зараз найбільші складнощі в Києві, в частині Київської області та у Харкові. Росіяни постійно бʼють по мережах на Запоріжжі, Сумщині, Чернігівщині, Одещині. Усі сили енергетичних компаній зараз спрямовані на те, щоб забезпечити для українців максимально швидке відновлення. Але реальність така: багато об'єктів було відновлено, а потім знову атаковано та зруйновано, і це все повторюється по колу. На відновлення Україні потрібна невідкладна допомога, називають суми в $1 млрд. Без цих коштів та посилення ППО розірвати це коло руйнувань буде вкрай важко.Прошу вас про розуміння та витримку. Енергетики роблять уже можливе і неможливе, щоб повернути світло якнайшвидше.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X
Понад третину потреб в електроенергії Україна зараз не покриває. Лише вчора споживання становило 18 ГВт, тоді як можливості енергосистеми — лише трохи більше 11 ГВт. Свої корективи внесла і холодна погода. Той факт, що ми продовжуємо функціонувати в таких умовах, свідчить про справді героїчні зусилля наших енергетиків. Понад 15 тисяч фахівців залучені зараз до ремонтів та відновлення у складі бригад. Це титанічна праця людей, які тримають наш енергетичний фронт.Ситуація залишається складною. І уряд, і енергетичні компанії вживають безпрецедентних заходів для стабілізації системи, особливо у Києві та області.Ось головні тези з останніх рішень, які озвучив Денис Шмигаль сьогодні в Раді: в енергетиці діє режим надзвичайної ситуації. Працює цілодобовий штаб, всі рішення якого мають впроваджуватися миттєво. Підключення резервного живлення та когенерації має максимально прискоритися. Розподілена генерація — пріоритет. Завдяки захисним спорудам нам вдається відбивати чимало атак, але немає жодної ТЕС, яку б ворог не намагався зруйнувати.Вважаю, що необхідно робити ретельні розрахунки та продовжувати вдосконалювати захисні конструкції, оскільки, на жаль, зброя постійно вдосконалюється, так само як і тактика обстрілів.Енергетика — це двигун економіки. Без стабільного енергопостачання неможливе функціонування держави. Зі свого боку, як народний депутат, буду підтримувати усі розумні та своєчасні ініціативи, спрямовані на порятунок та відновлення нашої енергосистеми.
На жаль, мікрофон вимкнули на найболючішому. Але я хочу, щоб ви почули – дуже емоційно про енергетику, ставлення до військових та свавілля в судовій системі.Про про енергетику. Ми можемо видавати скільки завгодно емоцій в залі, але енергетичній галузі потрібен повноцінний керівник. Наші міжнародні партнери повинні розуміти, з ким їм працювати. Те, що зараз відбувається в міністерстві – це хаос: заступники «на валізах», вертикаль розмита. Ми тримаємо енергетичний фронт вже чотири роки. Для порівняння: Берлін впадав у ступор, коли там зникало світло на кілька днів. Ми ж живемо в умовах війни. Але щоб вистояти далі, треба припинити політичні ігри й взяти відповідальність за призначення міністра.Про ставлення до військових. Люди повертаються з фронту – демобілізовані за віком або через втрату здоров'я. І з чим вони стикаються в тилу? З тотальною несправедливістю при нарахуванні пенсій. Це нонсенс, коли захисник на «нулі» отримує бойові винагороди, але ці суми жодним чином не враховуються у пенсійному забезпеченні. Ми зобов'язані це виправити. Це наш борг перед тими, хто тримає небо над нами.Про свавілля в судовій системі. Я говорила про те, що в країні роками панує правовий нігілізм. Суди, на превеликий жаль, живуть за вказівками. Судді сьогодні перетворилися на виконавців. Судова влада повинна бути незалежною та приймати рішення в рамках закону. Без Верховенства права ми ніколи не зможемо побудувати справедливу та сильну державу. Революційна доцільність ще ніколи не приводила до ефективних довгострокових результатів. Це скринька Пандори, яка відкриває шлях до беззаконня.Якщо ми не вирішимо ці питання – якісь з них негайно, якісь у перспективі – то мені не дуже зрозуміло, про який цивілізований вектор ми взагалі говоримо.
Отримую чимало звернень від військових щодо проблем із пенсійним забезпеченням, нарахуваннями та соціальною несправедливістю, з якою стикаються наші захисники після служби.Ситуація непроста. І вона складається з двох величезних проблем: системної та бюрократичної.Перша проблема – законодавча пастка. Ми маємо парадоксальну ситуацію: військові на «нулі» ризикують життям, отримують бойові виплати, але ці гроші часто йдуть як «винагорода», а не як заробітна плата. Як наслідок – ці суми фактично не враховуються при нарахуванні пенсій. Люди віддають здоров'я, а на виході отримують мізерні виплати, за які неможливо прожити. Коли поранений боєць показує у додатку ПФУ надбавку «за виконання бойових завдань» у розмірі 50 гривень – це виглядає як знущання.Друга проблема – свавілля чиновників на місцях. Маю конкретний кричущий приклад, яким зараз займаюся. До мене звернувся військовий. У свої 63 роки, маючи стаж державної служби, він пішов захищати Україну, відслужив майже три роки з 2022 по 2025 рік і звільнився.За законом він має повне право на перерахунок пенсії з урахуванням стажу держслужби та служби в ЗСУ. Є навіть рішення суду, яке визнає дії Пенсійного фонду протиправними! Але що робить ПФУ? Замість того, щоб виконати закон і подякувати ветерану, чиновники подають апеляції, затягують час та ігнорують його заяви. Людина, яка зупиняла ворога на фронті, тепер змушена воювати з паперовою армією в тилу.Це вирок державній системі.Я беру ситуацію з військовими, які до мене звернулися, під особистий контроль. Ми будемо розбиратися з Пенсійним фондом. Також необхідно на законодавчому рівні врегулювати питання врахування бойових «винагород» у пенсійний стаж як повноцінної зарплати.Звертаюсь до всіх: якщо у вас є конкретні пропозиції щодо змін у пенсійному законодавстві для військових або ви стикаєтесь зі схожим свавіллям – пишіть у коментарі. Ми маємо змусити систему працювати на людей, а не проти них.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X
Сьогодні багато пишуть, що повномасштабна війна з росіянами вже триває більше, аніж війна СРСР з Німеччиною. І на цю тему багато міркувань, чому так, багато припущень. Давайте це приймемо як факт.Порівнювати ці дві війни не має сенсу. Чому? Тому що ми живемо в зовсім іншій реальності. Тоді це була війна величезних людських ресурсів і фронтів, що рухалися на сотні кілометрів.Сьогодні говорять, що це війна технологій, економічного виснаження, дронів та інформаційних спецоперацій. Обидві сторони доволі швидко опановують нові навички та технології. І щоб не говорили, людський ресурс все ж таки відіграє величезну роль. Я вважаю, що нам вкрай необхідне закінчення війни. Сьогодні на столі в Кремлі лежить мирний план. І треба дивитися правді в очі: закінчення війни великою мірою буде залежати від реакції росіян.Можна довго сперечатися про те, чи може вплинути на рішення Кремля зовнішній дипломатичний чи санкційний тиск. На цю тему написано вже чимало. А от що точно може вплинути – так це збільшення нестабільності і назрівання воєнних конфліктів у всьому світі.Події в Ірані, де зараз вирує революція, називають чудовим поворотом для України, з огляду на те, що таким чином слабшає ключовий військовий союзник росіян. Менше стабільності у Тегерані – менше зброї для Москви.Але є велике «але». Будь-який новий гарячий конфлікт – це розсіювання уваги від України. Додайте сюди ще й ситуацію навколо Гренландії, яка зараз теж на порядку денному. Це означає, що у європейців та американців з’являється купа своїх стратегічних клопотів та інтересів. Ресурси та увага наших партнерів не безмежні, і вони все частіше будуть змушені займатися власними проблемами.Тому наш головний виклик у цій глобальній турбулентності – не просто втримати увагу світу. Я б хотіла говорити про інше, про найголовніше: Україні потрібен мир.Насправді зараз нам життєво необхідно зупинити війну. Це пріоритет номер один – зберегти людей і країну. Тому ми зобов'язані продовжувати активну, щоденну роботу на дипломатичному фронті.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X
Читаю стрічку новин і бачу багато спекуляцій, паніки та різнопланової інформації щодо зливу води із систем опалення в столиці. Давайте відкинемо емоції і будемо чітко розуміти ситуацію з точки зору енергетики та інженерії.Злив води – це вимушений, але критично необхідний крок.Ми маємо розуміти фізику процесу. Системи опалення працюють завдяки електронасосам, які ганяють гарячу воду по трубах. Через атаку частина Києва залишилася без електро та теплопостачання. За мінусової температури вода в трубах швидко охолоне і перетвориться на лід. Лід розширюється і просто розриває труби зсередини. Якщо це станеться, систему неможливо буде просто "увімкнути" після появи світла. Доведеться міняти кілометри труб. Це означало б повну втрату опалення на всю зиму.Тому комунальники діють вимушено: вони рятують систему від повного знищення. Щойно аварійні роботи завершаться – систему знову наповнять водою.Україна вже знає ціну зволікання. Згадаймо Алчевськ взимку 2006 року. Тоді через аварію на теплотрасі та зволікання зі зливом води замерзло ціле місто. Замерзла вода розірвала труби. Людей довелося евакуювати, а на відновлення пішли місяці й колосальні ресурси.Ми не маємо права допустити "Алчевський сценарій" у багатомільйонному Києві. Це той випадок, коли краще діяти на випередження.Зайві надії зараз – це ще гірше, ніж сувора реальність.Ситуація складна. Терміни відновлення назвати поки складно.
Цієї ночі Київ зазнав страшного удару одночасно балістикою, крилатими ракетами та БПЛА. Ціль – енергетика. Є численні влучання у житлові будинки, на жаль, четверо загиблих, серед них – медики, які приїхали на виклик рятувати людей. Загалом постраждали 10 людей.У столиці серйозно пошкоджено критичну інфраструктуру, частина районів міста знеструмлена. Окрім того, балістикою атаковано інфраструктуру Львівщини. Пишуть, що це був «Орєшнік».Усе це свідчить про те, що прямо зараз невідкладно необхідно вести додаткові перемовини з партнерами щодо залучення ресурсів у Фонд підтримки енергетики. Консолідація зусиль та створення достатнього резерву обладнання – ключові фактори нашого виживання. Зараз критично важливо конвертувати домовленості у збільшення фінансової підтримки для поповнення резервів. Наявність сформованого резерву обладнання за підтримки партнерів – це єдина можливість швидко повертати генерацію в роботу і гарантувати світло та тепло в оселях українців.📩 Підписатися в Телеграм😎 Facebook🕊 Instagram 👥 X
Сьогодні мала розмову з Артуром Лорковські, директором Секретаріату Енергетичного Співтовариства. В деталях окреслила пану Артуру наслідки вчорашньої масованої атаки росіян на критичну інфраструктуру. Домовилися, що Секретаріат Енергетичного Співтовариства донесе цю інформацію до відома донорів і таким чином посилить роботу у розрізі підтримки української енергетики.Окремо обговорили важливість пріоритезації заявок України у Фонді підтримки енергетики. На жаль, ми маємо суттєвий «розрив» між наявними запитами галузі та поточними фінансовими можливостями донорів. У цих умовах ми не можемо дозволити собі розпилювати ресурс. Важливо звернути особливу увагу на проєкти з найкоротшим терміном реалізації (short-term recovery). На жаль, замовлення та виготовлення високовольтних автотрансформаторів – це виробничий цикл у 8–9 місяців. Це безумовно стратегічно важливо. Натомість відновлення теплової генерації дозволяє повернути потужності в мережу значно швидше. Це – конкретні мегавати, які балансуватимуть систему і дадуть тепло людям вже цього опалювального сезону, а не наступного року.Маневрові потужності наразі – ключовий пріоритет. Домовилися, що пан Лорковські використає всі можливі майданчики в Європі для роботи з донорами саме під ці нагальні потреби. Вдячна Секретаріату, усіх донорам та партнерам за системну підтримку. Працюємо далі.
Берлін. Там третю добу без світла… 30 тисяч квартир. Мінусова температура. Відсутність тепла. Це не прифронтовий Харків і не багатостраждальний Херсон. Це – столиця Німеччини, одна з найбільш розвинених міст Європи.Причина – диверсія. Німецька влада, зокрема бургомістр Кай Вегнер, з яким я нещодавно зустрічалася в Берліні, кваліфікують інцидент це як «лівий тероризм». Вони шоковані тим, як локальна атака може паралізувати життя цілого району.Я звісно співчуваю берлінцям, адже кожен українець знає, що таке холод у квартирі. Але ця ситуація змушує подивитися на нашу реальність під іншим кутом і ще раз вклонитися українським енергетикам.Подумайте про масштаби: у Берліні – один підпал, і третю добу триває ліквідація наслідків. В Україні – тисячі ракет та дронів, сотні влучань по генерації та розподільчих мережах за чотири роки повномасштабної війни. І цей допис не про те, що якісь енергетики працюють краще, а якісь гірше. Цей допис про те, що роблять наші енергетики – це не просто робота. Це титанічний подвиг, який не має аналогів у світовій історії.Ситуація в Берліні доводить: енергетична безпека – це фундамент цивілізації. Те, що ми сьогодні в Україні маємо світло і тепло – це результат надлюдських зусиль наших фахівців, які працюють в нелюдських умовах.
З Новим 2026 роком! Зазвичай новорічні свята – це час, коли ми бажаємо одне одному здоров’я та процвітання. Але в нашій реальності війна продовжує приносити біль. Однак в серці кожного з нас палає надія.Кажуть, що прийдешній 2026-й – це рік Вогняного Коня. Та я щиро мрію, щоб передусім він став Роком Людини.Я хочу, щоб цей рік став людиноцентричним. Це не просто гарне слово, це наше спільне завдання:Щоб наші захисники повернулися додому з гідністю та обійняли рідних.Щоб мільйони українців, яких війна розкидала світом, знали: вдома на них чекають у безпеці, Батьківщині їх бракує.Щоб замість руїн постали нові оселі, де пануватиме родинний затишок.Щоб права людини та справедливість були не на папері, а реальним фундаментом нашого життя. Ми дорого заплатили за свою незалежність. Тому досить страждань. Нехай зброя замовкне, а небо перестане бути джерелом небезпеки.Сьогодні я також хочу низько вклонитися нашим енергетикам, які повертають світло туди, де, здавалося б, панує суцільна темрява. Дякую вам за те, що не дали згаснути надії.У цю новорічну ніч я прошу у Господа захисту та мудрості для нас усіх. Нехай 2026-й стане роком Миру. Миру в Україні, миру у світі, та миру в наших душах!Давайте берегти одне одного, відкинувши будь-які чвари. Бо тільки в єдності – наша сила і наш шлях до процвітання.Нехай у кожному домі запанує затишок, а в серці – спокій.З Новим роком!
