Політика Андрусіва

Заступник міністра оборони Гаврилюк вчора озвучив дуже важливе питання, що економіка України не переведена на військові рейси. Я піднімав це питання з перших днів війни і пояснював, що коли війна увійшла в фазу на виснаження - це питання нашого виживання. Зараз, через те, що таке рішення не було ухвалено вчасно у нас дира в 500 млрд гривень на оборону, і замість запуску воєнної економіки у нас шукають варіантів збільшити податки. Однак, у цьому питанні дуже багато маніпуляцій і нерозуміння. Тому коротко ключові тези, як ми мали перейти на військову економіку.1.Військова економіка це впершу чергу централізація бюджету для війни. Тому давно потрібно зробити глибокий і детальний аналіз бюджетів всіх рівнів, включно з державними підприємствами. Прибрати звідти бруківки, нові автомобілі, ремонти, метро, нові атомні блоки, фестивалі і купу інших витрат, без яких можна прожити рік чи два. Всі вивільнені кошти зарядити на оборонку.2.Військова економіка - це централізація кредитів і інвестицій для потреб оборони. Чим більше ми вливаємо коштів у виробництво дронів, снарядів, техніки - тим більше це відчуває ворог. 3.Військова економіка - це про максимальну мобілізацію ресурсів для потреб оборони. Все, що може бути використане для потреб ЗСУ - має бути використано. Це в тому числі передбачає мобілізацію людей на оборонні підприємства, їх роботу в 3 зміни. 4.Зрештою, військова економіка - це про спосіб мислення суспільства “все для фронту, все для перемоги”. В такому мисленні, суспільство напружує всі свої сили, і перемога є справою кожного. Не може існувати “райських островів”, де війна нагадує про себе максимум повітряною тривогою. Я знаю, що зараз хтось завиє, про ціну і навіщо це все, давайте домовимося і будемо нормально жити. Але коли вас хочуть з’їсти, то домовлятись ви можете в кращому випадку про час, коли вас з’їдять. Чому ми більше не говоримо про “чмонь”, не ржемо з дебільності орків і так далі? Бо на відміну від нас вони перейшли на формат “перемога або смерть”, вони зарядили свою економіку і всі сили на перемогу. І ми бачимо, як на наших очах, змінилась ця кончена армія на потужну навалу. Ми ходимо по дуже тонкій межі. Путін грає з нульовою сумою “все або нічого”, і грати з ним в іншу гру - це приректи себе і майбутні покоління. Дуже шкода - це не розуміють в деяких високих кабінетах, і ведуть себе ніби в нас не війна, а десь там далеко АТО.Підтримуємо збір

Дивна війнаВсі в очікуванні нової війни на Близькому Сході. Однак, картина виглядає поки дуже дивно. Іран обіцяє, обіцяє і обіцяє щось зробити. З таким підходом, можна встигнути нові Патріоти виготовити, привезти в Ізраїль і відбити можливу атаку. Зрозуміло, що обіцянка несподіваного удару як мінімум знімає його несподіваність. То ж чому Іран себе так дивно поводить? Є три можливих пояснення.Перше, він навмисно дає час, щоб з ним про щось домовились. Однак, вся ця бравада вже набрала таких обертів, що люди не зрозуміють, якщо нічого не відбудеться. Друге, Іран виявився не готовим завдати удару чи перейти до відкритої конфронтації. Тому виграє час, щоб підготуватись. Хоча своєю бравадою він вже точно зменшив можливі наслідки свого удару. Третє, Іран планує удар, але хоче, щоб цей удар не призвів до повномасштабної війни. Тому такі попередження мають зменшити наслідки його удару. Важко сказати, що з цього має місце. Але хто давно читає мій канал, той пам'ятає як я писав, що операція проти Хамас затягнеться і небагато шансів, що Ізраїль вийде з цього переможцем.

Добробат за донорської підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в лютому-травні 2024 року реалізували масштабний проєкт з дослідження потреб регіонів України щодо відновлення.Його мета – вивчити першочергові запити з відбудови у потерпілих від війни регіонах, а також можливості місцевих громад, регіональної влади та бізнесу в контексті відновленняРезультати опитування виявили, що переважна більшість респондентів глибинних інтерв’ю підтримали тезу, що відбудова має відбуватися поступово, “в міру можливості”,але відновлення має проходити вже зараз, а не після закінчення війниТакож представники органів місцевого самоврядування громад та представники громадських організацій і благодійних фондів, які були залучені до проєкту, акцентують, що варто не лише відновитися до довоєнного рівня,але і реалізовувати певні якісні покращення у кожній з постраждалих сфер.Сьогодні будемо говорити про це дослідження з Юрієм Романенко. Готуйте свої питання. Повне дослідження на сайті ДобробатуПідписатися TG▫️FB▫️INST

Обмін в’язнями, чи скоро переговори?Масштабний обмін породив цілу плеяду дискусій на тему про зближення Заходу і рф, і можливість початку переговорів про завершення війни. Насправді ці події мало пов’язані з війною, оскільки мають свою давню передісторію.Нагадаю, що в лютому мав бути поміняний Навальний, якого вбили за кілька днів до обміну. Тобто переговори на цю тему давно ведуться між сторонами. Велись до нашої війни, ведуться під час. Між іншим до честі Яшина - він кілька разів відмовлявся йти на обмін. Я переконаний, що цей обмін значно важливіший для путіна чим для Заходу. Йому принципово вернути своїх агентів, щоб всім на майбутнє було зрозуміло, що їх не кинуть. Для нього ця історія особиста, не тому, що він знав Красінського, а тому, що він сам спецслужбіст. Водночас, Захід отримав дисидентів, які втратять свою вагу в російському суспільстві після обміну, і стануть в прямому сенсі іноземними агентами. Вся ця ситуація ніяк не пов’язана з війною.Однак, інша подія значно важливіша. Це заява Пескова про те, що юридичні нюанси легітимності Зеленського не перешкоджають початку переговорів. Ой, а що сталось? Чого це раптом на болотах теж хочуть переговорів. Ніби все так чудово, на фронті просуваються, економіка росте, снаряди їдуть з Північної Кореї. Навіщо їм переговори? Ця заява свідчить, що не має в кремля впевненості в завтрашньому дні. Фактично, цією заявою підтверджуються прогнози експертів щодо закінчення радянського озброєння в цьому році, і серйозні проблеми з економікою в наступному. При чому те, як легко Песков погодився з необхідністю переговорів, а не почав саркастично розповідати, що ми маємо віддати, може бути підтвердженням ще одної тези - зараз на фронті путін йде ва-банк. Тож я думаю, шанси побачити російську делегацію на другому саміті миру дуже великі. Тільки-от, початок переговорів ніяким чином зараз не вплине на війну. Справа в тому, що для успішних переговорів потрібні передумови на фронті, а зараз їх з обох боків немає. Орки лізуть вперед дорогою ціною, і намагаються переконати світ, що вони не закінчуються. Ми провели мобілізацію, отримали перші F-16, і скоріше за все найближчим часом почнемо виправляти фронт (звісно, якщо внутрішні помилки цьому не перешкодять). Тому станом на зараз я продовжую стверджувати, що умов для необхідності про щось домовлятись - не має. Я думаю вони виникнуть не раніше грудня-січня .

Опитування і вибори в СШАДивлюсь розганяють якісь свіжі опитування по США. І розумію, що як і у випадку з Францією, треба пояснювати, як виглядають вибори і чому опитування у загальних відсотках нічого не значать.Вибори Президента США не відбуваються за принципом за кого більше проголосували. У 2016 році Трамп набрав 46,1% голосів, а Хіларі - 48,2%, тільки переміг Трамп. Це пов’язано з тим, що перемогу визначають по штатах. Кожен штат має свою кількість голосів в колегії виборщиків, і саме ця колегія і вибирає Президента США. Як правило, кількість голосів в колегії відходить тому, хто набрав найбільше голосів в штаті, але були прецеденти, коли голоса розділялись. Всього, щоб стати Президентом треба набрати в колегії 270 голосів.Більшість штатів є досить стійкими в своїх політичних уподобаннях або за республіканців, або за демократів. Тому результат виборів вирішується як правило у так званих “swing states”, які коливаються, де може виграти і демократ, і республіканець. Зараз це 7 штатів: Арізона, Джорджия, Мічиган, Невада, Пенсильванія, Північна Кароліна і Вісконсін. Я вирішив глянути опитування по цих штатах, щоб скласти картину по перспективам Трамп чи Харріс. Арізона (11 голосів)Замірів свіжих з Харріс ще не було, але по старіших Трамп 49% проти Байдена 44%.Джорджия (16 голосів)Є свіже опитування Трамп 51% проти Харріс 46%Мічіган (15 голосів)Трамп 46% проти Харріс 41%Невада (6 голосів)Трамп 50%, Харріс 40% (опитування проводилось до зняття Байдена)Північна Кароліна (16 голосів)Свіжих немає, але Трамп 47% проти Байдена 38%.Пенсильванія (19 голосів)Трамп 45% проти Харріс 43%Вісконсін (10 голосів)Трам 48%, Харріс 48%Як бачите, поки Трамп тримає перевагу в цих штатах. І слідкувати за соціологією треба саме в цих 7 штатах, які і вирішать долю виборів.

90-ті проти 20-хЧасто згадую 90-ті, і думаю, чи гірше вже сьогодні чи ще ні? З формальної точки зору набагато гірше сьогодні. Тоді відключали світло 2-6 годин, але не більше, зараз і 17 нормально. Тоді не було війни, не було мільйонів біженців, зруйнованого житла, діти не вчились під обстрілами і не бігали в укриття під тривогу. З іншого боку, тоді теж проблем бракувало: нестача продуктів, купони, інфляція, черги на все.І хоча досить очевидно, що зараз значно гірше, у мене немає такого внутрішнього відчуття. По відчуттям все навпаки. Я намагався зрозуміти чому так, і ось чому.Окрім матеріальних проблем, кожен з нас ще переживає емоційні. Так-от, по відчуттях тоді емоційне сприйняття всього, що відбувалось було значно гіршим чим сьогодні. 90-ті були крахом цінностей. Ми не знали куди йдемо, що з нами буде, що правильно. Ми відчували пригнічення та приниження від того, що відбувалось. Страх перед майбутнім, невпевненість і розгубленість - це були риси епохи. Втім, найбільшою емоційною проблемою того часу для мене була відсутність надії.Натомість сьогодні ми маємо всі відповіді. Ми знаємо, що у всьому винен хворий путін, ми знаємо, що боремося за своє європейське майбутнє і право визначати своє життя. Ми знаємо, що все, що відбувається навколо нас є боротьбою. І хай ми платимо значну ціну, війна затягується, союзники підводять, а ворог таке враження не закінчується - сьогодні у нас все ще зберігається сильна надія. Надія на перемогу, на нове європейське життя.Втратити цю надію - програти все.

Все такОлександр Морозов Від самого ранку крутив в голові думку про що не так в нашій армії. Нє, ну всі ж ото дають якісь аналізи, вказують на поганих комбригів, оцінюють військових не будучи при цьому військовими, хейнять ТЦК, і знають як виграть цю війну за допогою двох палок і одного кірпіча. Так от, розібравши на запчасті всю структуру від солдата до полковника.Проблема всього одна. І звучить вона банально просто. Всього два слова. -Бо виїбуть.Чому ви положили взвод? Шоб не виїбали. Чому ви не зробили контратаку? Бо виїбуть.Чому одразу не доповіли? Боявся шо виїбуть. І таких чому, можна привести на кожну дію в армії. Всі когось бояться. Роблять так аби не бути виїбани, а потім якщо їх виїбали за їхніх же провал, їбуть всіх рангом нижче. Бо їх хтось виїбав, і тепер вони мають тоже повне право на втіхи сексуального характеру.Субординація в армії це основа основ, так само як і дисципліна. Але вміти відстоювати власну точку зору, робити розбір польлотів, планувати, наводити аргументи, перетворювати плани на дії... Це всьо нізя бо виїбуть. Виїбуть всі. Старший солдат, Молодший сержант, Сержант, Старший сержант, і так до генерала.Це страх чогось такого совіцького, що аж гидко. Всі бояться якогось ефімерного дядька який приїде і накричить на когось... А ще якщо догану випише, то обше, життя пропало. Ніхто тому дядьку навіть не пробує щось пояснити, чому краще так, чому відбулось ось так. Всі стоять. В голові крутять, та коли він вже поїде, дехто навіть дулю в кармані круте. Дядько поорав, поїхав, всі вишли на перекур, обісрали дядька як кури драбину, розказали один одному піздаті стратегії, як зробити це краще, ефективніше, результативніше. Кинули бичка об землю, і пішли далі робити так шоб не виїбали.Поки не зміниться цей чинник, всі інші зміни до того самого місця.Низ не каже, верх не чує...