Pinchuk Andriy своїми спостереженнями, що 90% сільських людей не можуть приділити службі більше, ніж 1,5 години. Якщо довше - або приходять на неї пізніше, або уходять раніше. Якщо вимагають більшого - або рідше приходять, або перестають. Він підтвердив, сказавши, що обговорював колись з колом інших сільських священиків це, і всі говорили: максимум – 1,5 години.У давнину існували інші варіанти богослужіння. Відомо, що існував богослужбовий статут Святої Софії Константинопольської (“пісенне послідування”), який був взірцем богослужінь соборних церков. Скоріше за все існували і інші подібні статути соборних (єпископальних) центрів, які, скоріше за все у скороченому вигляді, служились у парафіяльних церквах. Але потім відбулась уніфікація, чернечий статут витіснив усе інше (одна з причин - те, що єпископами з певного часу могли ставати лише ченці).Про що це? Про те, що чернече богослужіння колись відповідало завданням ченців і не було для них багатослівним. Сьогодні і не в усіх монастирях можуть виконувати його в повному обсязі. А от життєвим завданням і можливостям не-ченців воно явно не відповідає. Тому я й погодився з о.Андрієм: так, багатослівне. Але не те багатослів’я, яке було у язичників… В передачі я б це, звісно, не так багатослівно би висловив)Але дуже важливо ще зауважити, що бувають і такі тривалі та настирливі молитви, такі непрестанні стукання у “двері” Божі, які Сам Бог благословляє і схвалює:Ісус “сказав їм: Хто з вас, маючи друга, піде до нього опівночі та скаже йому: Друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю що йому дати! А той зсередини у відповідь каже: Не турбуй мене! Вже двері замкнені й діти мої зі мною на ліжку; не можу встати й дати тобі! Кажу вам, якщо він не встане і не дасть йому заради дружби, то через його НАСТИРЛИВІСТЬ встане і дасть йому, скільки той потребує. І кажу вам: ПРОСІТЬ – і дасться вам; ШУКАЙТЕ – і знайдете; СТУКАЙТЕ – і відчинять вам. Бо кожний, хто просить, – одержує; і хто шукає, – знаходить, а тому, хто стукає, – відчиняють. Коли в когось з вас, батьків, попросить син [хліба, то невже подасте йому камінь? Або] риби, – чи замість риби подасте йому змію? Або коли попросить яйце, чи подасте йому скорпіона? Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Отець ДАСТЬ СВЯТОГО ДУХА тим, які в Нього просять?” (Лк. 11: 5-13)Тобто це про настирливе прохання Духа Святого. Богослужіння ченців по своїй суті - це таке прохання. І це – “єдине, що потрібне” насправді. Маючи цей дар, коли вже Сам Бог живе і діє в людині, вона і в злиднях буде радіти, бо має більше, ніж усе, а не маючи – і в достатку буде незадоволена. Чи потребують такого самого дару і не-ченці християни, сімейні? Так, не менше, ніж ченці. Але не можуть приділяти молитві стільки часу. І молитва ця частіше неписана (у процесі і щоденних викликах життя), що потребує вміння висловлювати Богу те, що турбує, беспосередньо, своїми словами. І вони, як і ченці, можуть набувати цього дару не тільки через молитву. P.S. І сказали Серафиму друзі: не будь багатослівним у Фейсбуці, хто ж це буде читати?! Але він (о, нерозумний!) не слухав їх.»