Веселий піп | Але тому, що влада вже віддала українцям Микільський Собор, Назарій, «...

Але тому, що влада вже віддала українцям Микільський Собор, Назарій, «скрепя сердце» мусів благословити відправу, але з тим, щоб поминали московського патріарха Тихона і щоб уся служба правилась слов'янською мовою, лише можна про читати по українському євангелію і то тоді, коли священик буде казати промову. Але ВПЦР зробила вже до цього благословенства свою поправку: по перше, московського патріарха вирішили не поминати, по друге, прочи- тати по українському не тільки апостол і євангелію в свої часи, а й псальми на часах, шестопсальмії, кафизми.На свято літнього Миколи 9 травня 1919 року відбулась перша урочиста служба першої української парафії. Це був дійсно день народження Української Автокефальної Православної Церкви. Про цю службу зроблено було оголошення по всьому Києву і воно викликало надзвичайне зацікавлення. На всюношній і на службі Божій зібралась така сила народу, що не тільки в Соборі, а й навкруги його було тісно; весь нарід плакав, чуючи Апостол, Євангелію, Псальми рідною мовою; всі відчували, що це вперше після віків неволі «моляться на волі невольничі діти», як провіщав Шевченко. Для Києво-Печерської Микільської парафії потім настали тяжкі часи, і Миколаївський собор тепер у тяжкому стані. Але обов'язок всієї української церкви, всім братерствам українських парафій підтримувати цей незабутній вертеп, що в ньому відродилась Українська Автокефальна Церква. Українці, що мешкають на Старому Києві, склали другу українську парафію і просили у влади мандата на прекрасний Андріївський собор, що теж був безприходний і служби в ньому не правилось. Але єп. Назарій та російське духівництво вже різко запротестували проти цього, склали якесь братство з п'яти осіб і ті на свої ключі заперли Собор, подали до влади якісь свої претенсії. Але, розібравши справу, влада все ж віддала Андріївський Собор другій українській парафії, і в ньому на неділю Всіх святих призначена була перша служба Божа. Коли представники ВПЦР пішли до єпископа Назарія за благословенством, він ще з більшим обуренням став дорікати їм за порушення канонів і призначив для відправи служби Божої лише одного — Петра Тарнавського і то на одну лише службу і невідкладно з тими умовами, як і в Микільському соборі. Але й тут ВПЦР зробила таку ж поправку: служили всі ті священики, що і в Микільському соборі, з тими ж відмінами, і далі українські служби так відбувались. До речі, уже під час першої відправи в Микільському соборі одержано було «указа» від єпископа Назарія, яким він призначає до Микільського собору той самий причет, що правив першу службу. Запевне, священики свідомо відмовились від цього єпископського призначення на тій підставі, що в українських парафіях мусить бути виборче право; а представники парафії ходили до Назарія з протестом проти того, що він переймає на себе право парафії обирати собі причет. Назарій тоді навіть вибачився і казав, що він був певний, що робить приємність парафії, призначаючи тих, яких вони сами просили на першу службу. А між тим тут знов призначенство. Очевидно, Назарій намагався захистити вже свавільство російської ієрархії призначати від себе священиків на парафії, що вже з канонів і не виходило».Історія УАПЦ