Canal Веселий піп - @veseliy_pip - №13472
Його тіло сестри-жалібниці дбайливо перенесли до церкви-моргу на території "Дегтярівки" (нині тут Михайлівський військовий храм Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. — Авт.). Академік Сергій Єфремов, дізнавшись про смерть Івана Семеновича, написав розлогу статтю про його життя. Він згадав, що востаннє бачив письменника на різдвяній куті, 24 грудня 1917 року, у протоієрея Федора Дурдуківського. Сергій Єфремов був зятем отця Федора Дурдуківського, а Нечуй-Левицький вчився з ним у семінарії.Марія Грінченко сповістила про смерть письменника голову Української Центральної Ради Михайла Грушевського. Вона просила його про організацію похорону на державному рівні, за державний кошт. Того ж дня Грушевський скликав позачергове засідання Малої Ради Української Центральної Ради. Рада вшанувала памʼять Івана Нечуй-Левицького хвилиною мовчання та ухвалила поховати письменника за державний кошт і взяти під охорону Української Народної Республіки майно небіжчика, адже за заповітом воно є власністю Української Держави.3 квітня тіло Івана Нечуй-Левицького поклали до труни і перевезли до Софійського собору. Це робили таємно, бо державникам стало соромно, що видатний український письменник помер всіма забутий у "Дегтярівці".Від духовенства організувати чин похорону доручили члену Української Центральної Ради, майбутньому архієпископу Київщини Української Автокефальної Православної Церкви, протоієрею Нестору Шараївському. Похорон призначили на 4 квітня.Чин похорону у Софійському соборі очолив єпископ Чигиринський Никодим (Кротков), другий вікарій Київської єпархії, намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря у співслужінні 12 священиків міста Києва. Після похорону коротку проповідь над домовиною сказав владика Никодим, але він, як етнічний росіянин, який не цікавився українською культурою, мало що міг сказати про Івана Нечуй-Левицького. Никодим запросив до слова отця Нестора Шараївського. Він був одним із лідерів українського православного церковно-визвольного руху і особисто знав письменника, який був великим авторитетом для всього проукраїнського духовенства, бо викривав і засуджував у своїх творах русифікацію православної церкви в Україні. Отець Нестор Шараївський очолив супровід домовини на Байковий цвинтар.«Побачила я Івана Семеновича вже в Софії, в труні: висхле, поважне, навіть суворе обличчя, міцно стиснені уста. І мені, знервованій, увижався докір на тому обличчю, докір за те, що не доглянено його, що вмер він не в своїй хаті, а як безхатній, безрідний бурлака, "шпитальний дід"», — пригадувала похорон письменника Марія Грінченко.Похоронна процесія рушила через вулицю Володимирську на Байковий цвинтар, катафалк супроводжували письменники, громадські та політичні діячі. На похорон до Івана Нечуй-Левицького прийшли й старшини і козаки Армії УНР, що тоді базувалися у Києві. Серед них були і Січові Стрільці. Поховали Івана Нечуй-Левицького на центральній алеї Байкового цвинтаря біля могили композитора Миколи Лисенка.Автор: Andriy KovalovІсторія УАПЦ
1070
26-04-02 17:49