Веселий піп | Цікаво, що цей лист він підписав без згадки свого сану: «Ваш собрат Фи...

Цікаво, що цей лист він підписав без згадки свого сану: «Ваш собрат Филарет». Отже, сам він все ж шукав примирення і був здатним заради цього йти на компроміси. Майбутні історики ще мають уважно дослідити ту дивну ситуацію, яка склалася 30 листопада 2017 р. на архієрейському Соборі у Москві. Цілком очевидно, що сам Філарет розраховував, що Собор прийме рішення про зняття з нього канонічних покарань та визначить подальший шлях до примирення. Однак, цього не сталося. Більш того, в російських ЗМІ тоді з’явилися публікації, які суттєво ускладнили процес можливого примирення.Чому я про це згадую? Перш за все, тому, що (наголошу ще раз) згаданий лист показує, що патріарх Філарет все ж шукав шляхи до примирення. І саме тому, коли він не знайшов тоді розуміння з боку патріарха Кирила та архієрейського Собору РПЦ, він зробив рішучу ставку на переговори з Константинополем, які в результаті виявилися успішними. Але був в цій історії і ще один важливий для нас аспект. Починаючи з 1992 р., ми постійно чули з вуст очільників РПЦ (і зокрема, з вуст митрополита, а згодом — патріарха Кирила), що подолання розколу в Україні є для них пріоритетним завданням. Але чомусь, як тільки десь на горизонті з’являвся хоча б натяк на примирення, керівництво РПЦ робило все, щоб цього примирення не відбулося. На моїй пам’яті було щонайменше два таких випадки. Перший стосується згаданої спроби розпочати діалог у 2009 р. Тоді через жорстке втручання Московської патріархії діалог між УПЦ та УПЦ КП був зірваний. А другий випадок — це дивна історія з листом Філарета у 2017 р. Цілком очевидно, що цей лист був результатом попередніх неофіційних домовленостей з керівництвом РПЦ. Однак, своєї мети лист не досяг.Обидва ці випадки сталися в той час, коли на чолі РПЦ стояв патріарх Кирил. Його прихильники люблять говорити, що патріарх Кирил є талановитим дипломатом і що він має величезний досвід в сфері церковної дипломатії. Однак, на «українському напрямку» його дипломатія зазнала повного краху. Усі реальні можливості для подолання розколу були втрачені. Діалог з Константинопольським патріархом з українського питання було повністю провалено. А після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну слова та дії патріарха Кирила призвели до того, що і те невелике коло його прихильників, які все ще залишалися всередині УПЦ, почало стрімко звужуватися. Думаю, що історія з листом патріарха Філарета, яка сталася у 2017 р., чітко показує, що керівництво РПЦ просто незацікавлене у подоланні церковного конфлікту в Україні. Цілком очевидно, що створення в Україні єдиної Помісної Церкви, яка б отримала повне визнання з боку усього Світового Православ’я, в РПЦ завжди розцінювали як загрозу. І тому рішення, які приймало керівництво РПЦ і в 1990-ті рр., і в 2009 р., і в 2017 р., завжди були спрямовані не на подолання розколу, а на недопущення реального унезалежнення Церкви в Україні.Звісно, все це не виправдовує дій покійного. Сподіваюсь, ми колись побачимо його біографію, написану безпристрасно та з дотриманням стандартів сучасної науки. Думаю, це була б вкрай цікава та повчальна книга.Сьогодні 9-й день після відходу у вічність Філарета (Денисенка). За ці дні про нього вже було багато сказано та написано. Сподіваюсь, що емоції як його прихильників, так і його противників вже трішки вгамувалися. І ми маємо, перш за все, згадати Христову заповідь про необхідність підносити молитви за всіх — навіть за тих, кого вважаємо своїми ворогами та кривдниками. Тому сьогодні ми маємо побажати новопреставленому Філарету спочивати в мирі. Тепер його земний шлях оцінюється вже не на людському суді, а на Суді Божому. Отже будемо просити Господа нашого Ісуса Христа, щоб Він явив Свої милість до новоспочилого. І будемо сподіватися, що коли ми самі предстанемо перед Богом, то Господь проявить Свою милість і до нас. Будемо пам’ятати слова апостола Якова: «немилостивий суд тому, хто не творив милості; милість же підноситься над судом» (Як 2, 13).»