Веселий піп | Тетяна Деркач аналізує:«На Французькому Телебаченні вийшло дуже цікаве...

Тетяна Деркач аналізує:«На Французькому Телебаченні вийшло дуже цікаве інтерв'ю Вселенського патріарха, де він дуже коротко, але містко пройшовся по одній з найболючіших точок вселенського православ'я - українській. Хочеться звернути увагу на деякі акценти (раптом хтось не побачить), оскільки у греків прискіпливість до формулювань - в крові."Вселенський патріархат пішов на численні жертви та поступки протягом усіх цих років відносин та співпраці з православними церквами з метою сприяння єдності та всеправославній співпраці".Коментар: Заради сприяння єдності та співпраці ВП йшов на численні жертви. Зафіксували."Хоча Вселенський патріархат був єдиним, хто мав право надавати автокефалію, спочатку її отримала Російська церква, а потім усі церкви Балканського півострова. Я повторюю, що він був єдиним, хто надавав автокефалію і, незважаючи на це, він погодився, щоб це питання було включено до порядку денного всеправославних синодів на Родосі, а потім у Женеві.І ми дійшли до того, що вирішили, як буде підписано томос про автокефалію нової церкви. Наш патріархат запропонував, щоб патріарх Константинопольський вирішував і підписував самостійно, а предстоятелі інших церков спільно вирішували і спільно підписували з ним".Коментар: Чому, власне, з самого початку розглядалась така громіздка схема надання автокефалії? Щоб упевнитись, що надання автокефалії якійсь одній церковній області не буде порушувати інтереси інших помісних церков. Але при цьому право прийняття рішення про автокефалію та право першого підпису залишається у Вселенського патріарха. Він є єдиним "автокефалодавцем"."Ця пропозиція викликала опір митрополита Волоколамського Іларіона з Російської православної церкви. Інші підтримали його, і пропозиція не була схвалена. Оскільки не було згоди щодо питання автокефалії під час підготовчої фази Святого і Великого Собору, було вирішено вилучити його зі списку питань, що розглядаються Святим і Великим Собором".Коментар: а отже, за те, що у нас немає спільновизнаної консенсусної процедури надання автокефалії, яка б базувалась в тому числі на врахуванні інтересів інших помісних церков, можна подякувати саме РПЦ. Якби не вибрик Алфеєва, не було б в Україні автокефальної церкви.Далі співрозмовник патріарха Варфоломія Jivko Panev питає:"У 2019 році ви надали томос про автокефалію новій Православній церкві України. Відтепер в Україні є дві православні церкви. Православна церква України, очолювана митрополитом Епіфанієм, і Українська православна церква, очолювана митрополитом Онуфрієм. Чому було прийнято таке рішення?"З цього моменту слідкуємо уважно за відповіддю патріарха Варфоломія:"У той час наш патріархат прийняв це рішення, вважаючи, що церква України має право на незалежність після численних прохань, направлених до Вселенського патріархату не тільки в останні роки, а й задовго до цього, у 1920-х роках, а також у перші роки після розпаду Радянського Союзу, коли Україна стала суверенною і незалежною, єпископи України попросили автокефалію у Росії.Вони помилилися. Вони повинні були попросити її у Вселенського патріархату.Ви, мабуть, знаєте, що це прохання про автокефалію, надіслане до Москви, було також підписане митрополитом Онуфрієм, він ще не був митрополитом Києва, звичайно, він мав інший титул, який носив на той час.З одного боку, Україна, згідно з Вселенським патріархатом, мала право отримати автокефалію і мати незалежну місцеву церкву в межах держави. А з іншого боку, лише Вселенський патріархат мав право надати автокефалію Україні, як він надав її всім церквам, про які я згадав.Почалося з Російської церкви в 16 столітті, а потім продовжилося з усіма церквами Балкан у 19 і 20 століттях.Отже, ми зробили те, що було само собою зрозумілим. Оскільки українці мають свою власну автохтонну церкву, ми скористалися канонічним правом, яке нам належало, щоб надати їм автокефалію".⬇️⬇️⬇️