Valley_Books 📚

— Ти збираєшся стирчати тут усю ніч? Ти відлякуєш клієнтів.— Невже? — мурчу я. — Скажи мені своє справжнє ім’я, і я піду.— Хочеш дізнатися моє ім’я? — заграє вона, проводячи рукою по моїй долоні на столі. — Навіщо? Щоб вигукувати його?— Плануєш змусити мене кричати? — підхоплюю я гру.— Не в тому сенсі, про який ти думаєш. — Вона невинно кліпає. — І ніякого імені. Я не даю інформацію задарма. Тобі варто було б знати: у цьому світі нічого не буває безкоштовно, а інформація — це влада.— Що ти хочеш натомість? — питаю я. З якоїсь причини мені необхідно це знати — не просто щоб зрозуміти, хто вона така, а щоб мати можливість називати її на ім’я.— Нічого з того, що ти можеш запропонувати, — мурчить вона.— У мене достатньо грошей, щоб купити весь світ десять разів поспіль, більше землі, ніж у Господа Бога, і більше людей, ніж можна порахувати. У мене є все. Назви ціну.— У тебе є все, але не я. — Вона посміхається. — І не моє ім’я. Це єдина річ, яку твій статус, гроші чи влада не можуть купити. Я не продаюся.— Усе продається, — заперечую я. — Різниця лише в ціні. То яка твоя?Діставши револьвер — один із багатьох пістолетів, які вона, безсумнівно, має при собі, — вона кладе його на стіл переді мною.— Ось. Натисни на гачок і перевір, помреш ти чи ні. Якщо виживеш — я назву своє ім’я.Коли я не рухаюся, вона шкіриться.— Я так і думала. Ти готовий ризикувати землею та грошима, але не життям. Як для чоловіка, який виглядає як невдала пародія на «Хрещеного батька» і через два роки почне лисіти, не дивно. Очевидно, у мене в штанах більше яєць, ніж у тебе.Мені доводиться стримувати посмішку. Чому її образи здаються такими достобіса милими?Але я не можу дозволити їй так про мене думати. З якоїсь причини мені хочеться довести, що вона помиляється.Взявши пістолет, я зустрічаюся з нею поглядом і без вагань притискаю його до своєї голови."Карма" - К.А. Найт 🖤перекладаєтьсяНа публікацію ✨

— Отже, якщо ви не користуєтеся своїм тілом чи зовнішністю, значить, обираєте послуговуватися серцем. Обираєте м’який, делікатний підхід. — Його очі звузилися. — Коли справа стосується чоловіків, ви знаходите їхню слабкість і намагаєтеся полагодити те, що зламано, чи не так? А щойно настає «зцілення» — якщо це взагалі можна так назвати — сподіваєтеся, що вони стануть тими, кого ви собі нафантазували. — Він посміхнувся. — Але цього так ніколи і не стається… правда?Я була настільки приголомшена, що лише прошепотіла:— Я медсестра.Він відкинув голову назад і розсміявся:— А я, бляха, геній.Я притиснула руку до грудей, чекаючи, поки дихання вирівняється.— Гаразд, генію. Поясни тоді, чому я зараз розмовляю з тобою? Бо ти не схожий на людину, яку треба лагодити. Принаймні не так, як я звикла.Він посміхнувся, і боже, це було прекрасно.— Чоловік, який по сорок хвилин на день витріщається на твою дупу, фантазуючи про всі способи, якими він хоче довести тебе до екстазу — це не той, кого треба лагодити. Я — той, хто хоче змусити тебе, бляха, кричати.Від його слів у мене по спині пробігли мурашки. Справжній мороз по шкірі.— Чоловіки, які були у тебе раніше, не знали б, як тебе трахнути, навіть якби ти дала їм покрокову інструкцію. Я? Я б довів тебе за лічені секунди. Різниця між тими хлопцями й ось цим, — він постукав себе по грудях, — ось що тебе вабить. Ось що змушує підриватися з ліжка, коли дзвонить будильник, а не тиснути на «повтор». — Він підняв обидві руки й зчепив пальці за шиєю. — Якщо я помиляюся, то побіжу назад, звідки прийшов, і ти мене більше ніколи не побачиш.Мільйон разів «так» - Марні Манн💸перекладається

— Тобі варто припинити так на мене дивитися, Елайджо. Ми більше цього не робимо, пам’ятаєш? Відтоді як ти переїхав до власної спальні.Вона шепоче кілька слів, і хоча їхній зміст не дає жодної надії, сам звук влучає прямо в пах. Одна її присутність збуджує мене, але це висловлювання — наче відро крижаної води на голову. Цей різкий контраст змушує мене похитнутися. Я ненавиджу той факт, що хочу її. І ще більше ненавиджу те, що вона про це знає.Господи дай провалитися мені на місці. Я ненавиджу це все. Хотів би я, щоб вона не мала наді мною такої влади. Ембер сидить поруч, абсолютно незворушна, тоді як я відчуваю, що божеволію. Я сп’янілий від її близькості, від цього легкого дотику її подиху, від її стегна всього за кілька дюймів від мого. Це навіть не просто фізика — було б легше, якби справа була в ній.Це вся Ембер. Тіло, розум і пошматована душа. Я не розумію, як можна досі кохати жінку, яка, здається, ненавидить мене. Яка не виносить перебування поряд із моєю родиною і карає мене щоразу, коли я припускаюся помилки. Нейтан постійно торочить мені, щоб я поклав цьому край, знайшов іншу, але ніхто з моїх братів не розуміє: якби я хотів іншу, все було б просто — але вона та сама, яка завжди була тією єдиною.[...]Чи можливо, що цей романтичний момент розтопив крижану брилу, яку Ембер тримає там, де мало б бути серце? Вона виглядає справді розчуленою цією солодкою сценою, але я занадто добре її знаю, щоб піддатися. Як вона сама сьогодні нагадала, ця жінка могла б отримати «Оскар» за вміння грати роль. Вона з таким самим успіхом могла б водночас й планувати масове вбивство й захоплюватися сукнею нареченої — вираз обличчя не змінився б.Я трохи опановую себе і накриваю пальці Ембер своїми. Можливо, вона і королева удавання, але я вчився у найкращої. Тож підношу її руку до губ і, ігноруючи ледь помітний опір, м’яко цілую долоню. З боку це виглядатиме так, ніби я зворушений моментом, коли Елоді підходить до свого нареченого, що ледве стримує сльози. До біса цю комедію. Я не безпорадний дурник, якого вона може мучити щоразу, коли їй заманеться зірвати на комусь злість.— Я б не ліг з тобою в одне ліжко, навіть якби ми були посеред Арктики і я був абсолютно голим, — шепочу, нахиляючись впритул. — Я навчився не хотіти речей, які для мене шкідливі, люба."Рикошет" - Седі Кінкейд 💔редагується

Тільки після смерті батьків, я дізналася про дар, який успадкувала від матері. Дар, який змінив усе, що я знала про себе та свою родину.Іноді мені навіть вдається забути про свої нові здібності, аж поки не торкнуся чогось — будь-чого — і на мене не навалиться шквал спогадів. Я не можу просто відсахнутися від протягнутої руки брата, коли він передає мені коробку, тож одразу внутрішньо готуюся і здригаюся, коли мене бомбардують його думки та образи.«Цікаво, чи будуть там гарячі дівчата?»«Хотілося б, щоб Саллі розмовляла зі мною, як раніше».«Сподіваюся, у цій штуці вистачить бензину, щоб проїхати хоча б пару годин на північ».Коли він думає про машину, у моїй голові спалахує картинка того дня, коли батьки привезли цей пікап на його шістнадцятиріччя. Тільки я бачу і відчуваю все з погляду Сема. Я навіть бачу власне сяюче, усміхнене обличчя на задньому плані.З моїх грудей виривається зойк, і я різко відсмикую руку, потираючи долоні, щоб позбутися залишків видіння. Вони витікають з моєї пам’яті, як пісок у пісочному годиннику, і я знову фокусуюся на стурбованому обличчі Сема.— Ей, ти в порядку?Я ненавиджу це запитання. Мені ставили його тисячу разів з тієї ночі, як ми втратили батьків. Тому я різко випалюю: «Я в нормі», — з більшою силою, ніж потрібно. Я миттєво шкодую про це, коли бачу, як його обличчя похмурніє. Мені хочеться перепросити, але слів не залишилося.Як мені сказати йому, що зі мною сталося? Як це зробити й при цьому не здатися божевільною?Перш ніж я встигаю щось пояснити, він гупає задніми дверима і заскакує на водійське сидіння. Я зітхаю і прибираю густе каштанове волосся з плечей.Я з нетерпінням чекаю прохолоднішої погоди в Індіані.Коли брат від'їжджає від узбіччя будинку, де ми провели все своє життя, я не зводжу очей з обрисів, що зменшуються в дзеркалі заднього виду. Шкода, що мені не дали владу над часом замість… того, що я маю. Принаймні це дозволило б мені зробити щось корисне. Наприклад, врятувати батьків.Замість цього в мене є лише спогади. Видно, усі одразу. Неважливо, чи це людина, чи неживий предмет. Якщо я торкаюся, то бачу все. Це як урок історії, який я хотіла б проігнорувати так само легко, як заняття в одинадцятому класі.Не дивно, що мама була так дивно «налаштована» на нас."Потерпи мого ведмедя" - Ніколь Бланшар 🐻перекладаєтьсяНа публікацію ✨

"Між її сторінками" - Ніколь РоузСерія: Книга кохання #2Книжкові чоловіки – це на все життя. Як і привабливі сусіди.ОлівМій новий сусід, Мейсон Гадсон, переслідує мене.Можливо, у нього ще й когось утримують у підвалі.Принаймні саме це я й сказала поліції.На свій захист скажу — я чула крики.Звідки мені було знати, що це його божевільна дівчина?Тепер я виглядаю ненормальною, а Мейсон ходить навколо, ніби все це дуже смішно.Я була шокована тим, що, врешті-решт, він запросив мене на побачення.І не відмовила.Будь-який чоловік, який охоче проводить час у книгарні, є підозрілим… і привабливим. Я хочу відповідей.А натомість отримую чоловіка, який закохується набагато сильніше, ніж показує.Це мало бути просто цікавістю.А не спокусою.І точно не серйозними почуттями.МейсонМене звинувачували у переслідуванні, у тому, що я тримаю когось зв’язаним у підвалі, і в тому, що я серійний вбивця.А це лише вівторок.І лише одне з цих тверджень правда.Але не можна звинувачувати чоловіка за те, що він стежить за своєю сусідкою, коли вона виглядає як Олів Медлок. Вона прекрасна, розумна і неймовірно кумедна. Я закоханий.Я не очікував, що мене викриють.І навіть сподіватися не міг, що вона погодиться на побачення.Тепер мені залишається лише переконати її — і її дикого песика — що я не є загрозою.Я — її майбутнє.Про серіюХорошим дівчатам потрібні гарячі книжки. Принаймні така філософія у цієї книгарні в маленькому містечку. Книголюбки, для яких ця крамниця стала другим домом, ніколи не очікувала, що якісь пристрасні чоловіки будуть готові впасти їм до ніг... або що вони підуть на все, аби забезпечити собі щасливе майбутнє.Тепер вони по вуха в цьому, і єдиний досвід, який вони мають у справах кохання, походить із книг, які вони читають.«Книга кохання» — це серія романтичних комедій, події яких розгортаються у маленькому містечку у регіоні Вайн-Кантрі. У ній багато пристрасті та мінімум драматизму.На публікацію ✨

НА МОМЕНТ ПУБЛІКАЦІЇ ДОПИСУ 🔵Рикошет - Седі Кінкейд -  зібрано 95%🔵Мільйон разів «так» - Марні Манн - зібрано 48%🔵Моя абсолютно несправедлива угода - Вітні Г. - зібрано 0%🔵Лотерея поцілунків - Ілса Медден-Міллс - зібрано 0%🔵601 Сутінкова алея - Кет Бекстер - зібрано 10%🔵Карма - К.А. Найт - зібрано 55%🔵Моя - Кліо Еванс - зібрано 4%ЦІ КНИГИ ПЛАНУЮТЬСЯ НАЙБЛИЖЧИМИ ДНЯМИ 🔵Секстинг із татуйованим бунтарем - Дженна Кук - зібрано 34%🔵Принцеса мафії - E.Д. Кроу - зібрано 6%🔵 Потерпи мого ведмедя - Ніколь Бланшар - зібрано 0%НАГАДУЮ ‼️З огляду на те, що зараз трохи сповільнюється робота каналу, швидкість публікації, було вирішено дещо змінити. Тепер в  дописах з'явиться кнопочка "На публікацію". Ви зможете збирати ціль протягом усього часу роботи над книгою і якщо вона буде закрита, то допис з перекладом  буде з'являтися щойно я закінчу (без звичного допису "Переклад книги завершено"), якщо ні, то працюватиме звичний для нас механізм.ВАЖЛИВО‼️Якщо вирішуєте тицнути на кнопочку, то вказуйте в коментарі за   яку це книжечку.✨

"Секстинг із татуйованим бунтарем" - Дженна КукФіктивні стосунки. Одне неправильне повідомлення. І десятиліття напруги, що ось-ось вибухне.КейСем Воллес був моїм першим коханням, помічником на ранчо мого батька і хлопцем, який розбив не лише татову старовинну вантажівку.Десять років тому він зник, залишивши мені лише розбите серце та питання без відповідей.Тепер він повернувся. Старший, брутальніший. Я не хочу мати з ним нічого спільного… доки не опиняюся в місцевому барі, обіймаючи його за талію і називаючи своїм хлопцем.Це лише хитрий хід, щоб роздратувати мого колишнього. Але коли одне пізнє повідомлення перетворюється на низку пекуче гарячих листів, я усвідомлюю, що писала  інтимні повідомлення не тому чоловікові.СемЯ покинув це місто, спаливши за собою всі мости.А потім повернувся з шрамами та татуюваннями, рішуче налаштований виправити ситуацію. Починаючи з Кей, милої дівчини з маленького містечка, яку я ніколи не міг забути, як би не намагався.Вона думає, що ці фальшиві стосунки — лише гра на одну ніч. Я підіграю їй, обов’язково позначивши свою територію перед її нікчемним колишнім хлопцем. Але для мене це аж ніяк не гра.Бо я роками прагнув її. Мріяв про неї. Набивав на шкіру нагадування про те, що не сказав. І тепер, коли вона знову в моїх обіймах, я її не відпущу.Правда в тому, що Кей уже моя. Просто вона ще цього не знає.На публікацію ✨

— У будь-якому разі, тепер мій бос наполягає, щоб я працювала з ним допізна, поки справу не буде закрито.— Ти можеш працювати віддалено? — з надією питаю я.Бідна Дот виливає мені душу по телефону, скаржачись на свою роботу і боса — вічно дратівливого Вільяма Льюїса.Правду кажучи, іноді мені здається, що між нею і Вільямом відбувається щось більше. Так, він суворий бос. Бог знає, я б не змогла працювати на такого чоловіка.— Він ніби очікує, що я кину все і робитиму те, що йому заманеться. Дарма, що в мене є особисте життя. І мій фотобізнес. І графік сну! Я сказала йому днями: те, що тобі вистачає двох годин сну, як якомусь вампіру з «Сутінків», не означає, що іншим не потрібно вісім.— Взагалі-то, вампіри в «Сутінках» не спали зовсім, — зауважую я. — Едвард навіть ліжка не мав.— О, точно, — неуважно відповідає Дот. — Вільям — це Едвард. Тільки він так і не переріс стадію козла з першої частини. Він просто… перманентний козел!"П'яний дзвінок моєму ворогу" - Дженна Кук🍹перекладаєтьсяНа публікацію ✨

— Я вже заплатила за оренду цього місяця, — каже вона, слова злипаються, але все ще зрозумілі. — Тож можеш прибрати своє тупе красиве обличчя від мого.— Ти вважаєш мене красивим? — посміхаюся.— Замовкни.— Ти можеш стояти?— Що це за питання? — огризається Кеті, відштовхуючись від стіни. Вона небезпечно хитається у своїх ковбойських чоботях, а потім падає вперед прямо на мене. Її вигини притискаються до мого тіла, я підтримую її, озираючись на натовп. Дот зараз базікає з подругами.— Ходімо, — кажу я Кеті. — Скажемо твоїм подругам, що ти їдеш додому.— Що? Ні.— Ти п'яна.— Аніскілечки. Я нічого не пилака вже кілька годин.— Ти ж розумієш, що щойно сказала «пилака», так?Вона хмуриться, а я зітхаю, ведучи її крізь натовп, обережно дозволяючи спиратися на мої руки.— Я ніколи більше не дозволю тобі так напитися, — тихо кажу я їй.— Дозволиш мені? Ти, може, й володієш дахом над моєю головою, але це не означає, що ти керуєш усім, що я роблю.— Ну, можливо, варто було б. Ти звучиш так, ніби хильнула цілу пляшку лікеру.— Подивися на нас. Сперечаємося, як старе подружжя. Може, просто підемо під вінець і зробимо все офіційно, як гадаєш?О, я саме так і гадаю."П'яний дзвінок моєму ворогу" - Дженна Кук🍹перекладаєтьсяНа публікацію ✨

"П'яний дзвінок моєму ворогу" - Дженна КукВипадкове зізнання. Одна незабутня ніч.КетіДаррен Бейкер — це кілька  образів в одній особі. Старший брат моєї найкращої подруги. Мій орендодавець. Мій ворог. І найгірше за все — моє перше кохання.Я ніколи не мала наміру дзвонити йому напідпитку. Але після кількох зайвих коктейлів раптом вилила йому все. Що колись була в нього закохана... і що іноді думаю, що, можливо, досі кохаю. Що хочу осісти і завести сім'ю. І найгірше за все, що я єдина двадцятичотирирічна незайманка у місті.Я очікувала, що Даррен зробить щось погане, можливо, кине слухавку і потім буде сміятися з мене. Натомість він з'явився в барі увесь такий з гарячковим поглядом своїх синьо-зелених очей і гримким голосом, вимагаючи, щоб я пішла з ним додому.ДарренКеті завжди була недоступною. Мила, весела,  з пишними формами... і, звичайно, найкраща подруга моєї молодшої сестри. Але коли я почув її солодкий голос, щось у мені зламалося.Я нізащо не залишив би її в барі в такому стані.Однак її п'яне зізнання все змінює. Вона не знає, що я кохаю її довше, ніж хочу визнати. Починаючи з сьогоднішнього вечора, я більше не буду приховувати своїх справжніх почуттів.Я нікуди не піду, і їй потрібно до цього звикнути.На публікацію ✨