🧬 Гіпермобільність суглобів: не кожна “гнучкість” є нормою Гіпермобільність часто недооцінюють, пацієнти роками блукають між ортопедом, неврологом, ревматологом, тоді як проблема не лише зі сполучною тканиною, але і з функціонуванням. Для лікаря ФРМ тут важливо, що це може бути синдром Елерса–Данлоса (hEDS) або розлади спектра гіпермобільності (HSD), які супроводжуються хронічним болем, втомою, нестабільністю суглобів, ортостатичною непереносимістю, шлунково-кишковими симптомами, тазовими дисфункціями, тривогою та зниженням якості життя. Гіпермобільність суглобів як ознака сама по собі поширена і в частини людей не має клінічних наслідків. Але якщо до неї приєднуються біль, повторні вивихи, хронічна втома, системні скарги, це вже не “особливість конституції”. Саме для цього у 2017 році міжнародна класифікація EDS розвела поняття hEDS і HSD, щоб відмежувати безсимптомну або мало симптомну гіпермобільність від клінічно значущих станів. Beighton score - скринінг генералізованої гіпермобільності, а не автоматичний діагноз hEDS. Beighton вважається позитивним при ≥6 у допубертатних дітей та підлітків, ≥5 у дорослих до 50 років і ≥4 після 50 років. Якщо людині бракує лише 1 бала до порогу, допускається дооцінка за 5-point questionnaire. За критеріями 2017 року потрібні одночасно:1) генералізована гіпермобільність;2) додаткові системні, сімейні або опорно-рухові ознаки;3) виключення інших спадкових розладів сполучної тканини та альтернативних причин гіпермобільності. Саме тому людина може бути “дуже гнучкою”, але не мати hEDS, і навпаки - мати виражений симптомний стан, який не вкладається в hEDS, але відповідає HSD. Головна помилка - списувати все на психосоматику, для пацієнтів потрібно:освіта, контроль навантаження, силова підготовка і стабілізація, пропріоцептивне тренування, робота зі страхом руху, болем і витривалістю, а також відбір тих, кому потрібне додаткове обстеження на інші спадкові розлади сполучної тканини. Американський огляд для сімейних лікарів прямо наголошує, що лікування hEDS/HSD фокусується на контролі симптомів, профілактиці ушкоджень суглобів і навчанні пацієнта. Для лікаря ФРМ це означає:не гнатися за “чудо-процедурою”, а будувати довгострокову програму захисту суглобів і функціональної витривалості. Бо в цих пацієнтів проблема часто не в одному плечі чи коліні, а в системній нестабільності, яку не вилікує ні один тейп, ні одна ін’єкція, ні одна лекція про поставу.ВисновокГіпермобільність - це не завжди хвороба, але симптомна гіпермобільність - це точно не дрібниця.Якщо пацієнт має хронічний біль, втому, нестабільність суглобів, повторні травми, ортостатичні або кишкові скарги, варто думати ширше. Іноді проблема не в тому, що пацієнт “занадто тривожний”, а в тому, що його сполучна тканина занадто довго залишалася без професійної діагностики, лікування, реабілітації.Джерела:https://www.aafp.org/pubs/afp/issues/2021/0415/p481.htmlhttps://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/books/NBK1279/@usprm_official#УТФРМ #USPRM #RehabHubUA #RehabTeamUA #PRMinUkraine