«Я й кажу: життя то є дорогоцінний скарб, а ми його касієри, — і горе тому, хто не знається на кредитах і дебетах, а ще більше горе тому, хто гульвіса й розтратник». Юрій Смолич «По той бік серця», 1929Одночасно київський і харківський міський роман в унікальній авторській оптиці. 📖 Трохи авангардистський, трохи абсурдистський, але дуже стильний, фантазія автора нестримна. Діалоги — діамант, взірець, насолода. — Так, значить, вона князівна? Як звуть її? — Я не знаю. — Як зустрілися ви? — Я побачив її…— Одну хвилинку. Вона — українка? Я щось не пригадую, щоб були українські князівни.— Ми говорили з нею по-руському, але…— Фі, Кліме! Ти ганьбиш нашу рідну справу! Як не соромно тобі? Ти — український емігрант, борець за визволення України — злигався з кацапською князівною, з нашим національним ворогом! 1929 рік!! Як вам таке? 🔥🥳 Дуже смішний, ядуче саркастичний текст, який висміює, знається, все на світі, але так тонко, що часом здається, що прославляє (я перебільшив для красного слівця, але ви зрозуміли). 💪 Це офігенно, я дуже #раджу_почитати любителям химерної прози, незвичайних сюжетів, стильних текстів і наших 20-х.Ах, як це образливо сидіти на маленькій станції, коли повз тебе промчить зухвало кур'єрський поїзд, — темпераментний і життєрадісний, як молодий пес!