Українка про українське | На Wonderzine вийшов класний матеріал про українок, які розірвали стос...

На Wonderzine вийшов класний матеріал про українок, які розірвали стосунки з близькими людьми через війну.Якщо ви самі зіштовхнулися з такою ситуацією, цей текст стане для вас заспокійливим. Або остаточним затвердженням думки “я все зробив/зробила правильно”.Справа в тому, що і в мене він викликав певну рефлексію. Війна змінила мої стосунки з близькою людиною (фактично припинила їх). Здалося — от вона межа. Це так схоже на мій характер (я жартую, що він український-традиційний): терпиті дуууже довго, але коли вже край терпінню — я спалюю мости. Багато хто з нас робив цю помилку — терпів. Бо нас виховували як хороших дівчаток і хлопчиків, яким не варто огризатися старшим. Я з часом ми ще й понабиралися віянь щодо поваги до думки інших. Власне, це хороші концепції, та лише за двох умов:Коли старші не дебіли і коли інші — не росіяни.Іноді слова у важливих розмовах вирішують все. Дають другий шанс стосункам, переконують приймати важливі рішення, навіть впливають на відносини між країнами на геополітичному рівні.А іноді слова не вирішують нічого. Так, таке буває. Просто тому, що там, в такій близькій територіально та такій далекій ідеологічно країні, вас не хочуть чути. За стіл переговорів треба сідати тільки тоді, коли в обох сторін є бажання порозумітися. Якщо вам кажуть “це все політика”, “у росії не було іншого виходу”, “вб’ють фашистів і все у вас налагодиться” подумайте добре і спитайте собі — з ким я говорю? А головне — навіщо?