Про Англію взагалі можна було би нічого не писати, адже практичні усі значні видання постійно позитивно пишуть про Україну.Я виокремив 5 видань, які найчастіше моніторю та аналізую:The Guardian, The Times, The Economist, The Financial Times, The Independent.The Guardian (1821 року заснування) - центристсько-ліва та ліберально-прогресивна газета. Постійно підтримує партію лейбористів у Англії. Завжди тепло відгукується про Україну, наполягаючи на поставках зброї. Також розслідує воєнні злочини Росії.The Times виходить з 1785 року, що робить її найстарішим щоденним виданням країни. Центристсько-праве видання, яке незмінно підтримує консервативну партію Англії. У своїх статтях постійно підтримує Україну, закликаючи західні країни надавати їй озброєння та публікуючи репортажі із лінії фронту.The Economist було засновано 1843 року. Його можна назвати «найінтелектуальнішим» виданням Англії. Класичне ліберальне видання. Відоме глибокими аналізами війни РФ проти України. Війну називає «випробовуванням для західного ліберального порядку». Часто публікує інтервʼю з першими особами України.The Financial Times (1888 року заснування) - класичне центристсько-ліберальне видання з нахилом на фінансові ринки. У своїх статтях часто звертає увагу на економічний та геополітичний вимір війни. Війну називає агресивною та загарбницькою з боку РФ.The Independent відносно молоде видання 1986 року заснування. Центристсько-ліва газета. Часто аналізує гуманітарний бік війни, опубліковуючи на своїх шпальтах історії українських біженців. Критикує Росію за невиправдану війну проти України.За ті два роки, що я поглиблено читаю британську пресу, можу сказати, що тамтешні видання однозначно на боці України, проте найчастіше та найгострішу критику (від себе скажу - виправдану та обґрунтовану) доводилось на сторінках The Economist.
Сьогодні пройдемось трохи по Франції.У своїх аналізах я найчастіше моніторю Le Monde, Le Figaro та Le Parisien. Причина проста - з великим відривом найбільш відвідувані вебсайти, на яких найчастіше з’являються статті по Україні.Le Figaro посідає перше місце за аудиторією (дивним ще чином, я люблю читати це видання через класну французьку. Чомусь Le Monde пише не так красиво, як Le Figaro (субʼєктивна оцінка)).Консервативно-праве видання. Найстаріше видання Франції, яки вирізняється своїм інтелектуальним аналізом подій всередині країни та закордоном. Цікаво, що 80% акцій належать компанії Groupe Dassault (якою володіє сім’я Dassault), яка виробляє військові та пасажирські літаки.Le Figaro є найбільш внутрішньо суперечливим із цих трьох видань у питанні України, що відображає справжній розкол усередині французького консерватизму.Його новинні сторінки загалом дотримуються євроатлантичної, проукраїнської лінії, яка відповідає західному канону. Однак, сторінки колонок і думок, зокрема вівторкова міжнародна колонка Рено Жирара (лауреат французької премії журналістам, еквівалентної американському Пулітцеру), містять послідовну критику у стилі де Голля західного підходу — із аргументами на користь врегулювання шляхом перемовин, скепсисом щодо ескалації постачання озброєнь і певним розумінням логіки російського «sortie honorable» (почесного виходу з війни).Ця внутрішня суперечність — євроатлантизму у новинах і підхід у стилі де Голля у коментарях — є унікальною серед французьких видань і робить Le Figaro найцікавішим з аналітичної точки зору медіа для моніторингу.Le Monde - лівоцентристське видання, яке на 75% належить французькому та чеському міліардерам, а на 25 відсотків - спілкам журналістів та читачів. Саме мобільний додаток цього видання користується найбільшою популярністю серед французів. Перше французьке видання, яке почало співпрацювати із Open AI.Le Monde надає найбільш аналітично ґрунтовне та редакційно послідовне проукраїнське висвітлення серед трійки розглянутих видань.Його тон є інтелектуальним, авторитетним і — особливо в роботах провідної міжнародної оглядачки Сільві Кауфманн — відверто адвокаційним. Щотижневі геополітичні колонки Кауфманн — це не нейтральні спостереження, а послідовні аргументовані позиції: що ця війна є «existentielle pour nous» (екзистенційною для нас); що Франція та Німеччина несуть історичну відповідальність за посилення Путіна через дипломатичну поблажливість; і що дозволити Росії перемогти означало б крах «toutes les valeurs qu'on a défendu» — усіх цінностей, які ми захищали.Це журналістика з відкрито задекларованою позицією — і ця позиція є чіткою, послідовною та добре аргументованою.Le Parisien - центристсько-популістичне видання, яким володіє найбагатша людина Франції, Європи і колись усього світу - Бернар Арно (LVMH Group). Третє найбільш відвідуване видання у Франції. Тон висвітлення України в Le Parisien є виразно доступним і центристським — це газета француза, який їде на роботу в Париж із умовного Живерні чи Комп’єна. Це не газета для інтелектуалів, яка би задавала тон публічному дискурсу.Матеріали видання про Україну можна звести до трьох основних пунктів: оперативні новинні оновлення, людські історії про українських біженців у Франції, просте й зрозуміле висвітлення рішень французького уряду щодо політики стосовно України.Видання не займається ані адвокацією, ані критикою.Його головна сила — охоплення аудиторії: центристська, популярна рамка подачі теми України дозволяє досягати тієї частини суспільства, до якої Le Monde і Le Figaro структурно не мають доступу.
Frankfurter Allgemeine Zeitung (Франкфурт-на-Майні, 1949 рік) - єдине видання в цьому переліку, яке майже не змінило позиції. Ліберально-консервативне видання з моменту заснування - укорінена в традиції довоєнної Frankfurter Zeitung. Симпатизує Християнсько-демократичному/Християнсько-соціальному союзам (ХДС/ХСС - найбільша партія Німеччини), підтримує вільний ринок, ревно підтримує євроатлантичну співпрацю.Неухильно підтримує суверенітет України та її альянс із Заходом. Видавець Бертольд Колер послідовно виступає за більш активну участь Німеччини у підтримці України. Проте на сторінках FAZ також виходили суперечливі інакомислячі голоси. Найпомітнішою подією була стаття-заклик старого пердуна філософа Юрґена Габермаса до переговорного миру 2022 року, який редактори опублікували, чітко дистанціювавшись від його висновків. Ділове висвітлення FAZ уважно стежить за дебатами про економічну відбудову України.Die Süddeutsche Zeitung (Мюнхен, 1945 рік) - заснована як загальноліберальна під час американської окупації Баварії. Видання поступово скочувалось вліво з кожним десятиліттям. Сьогодні має виразне ліво-прогресивне спрямування. Провідна роль у «Панамських документах» (2016) визначила її глобальну репутацію як видання-розслідувача. Різко критикувала початкові вагання Шольца щодо постачання зброї для України.Одне з найбільш всебічних німецькомовних видань про український уряд, антикорупційні зусилля влади та судову реформу. Через свою мережу журналістів-розслідувачів брала участь у транскордонних розслідуваннях олігархічних фінансових потоків, пов'язаних із війною. Активно документує воєнні злочини. Критично ставилась як до російської агресії, так і до інституційних слабкостей України - розглядаючи обидва питання як серйозні редакційні теми, а не контрастуючи одне проти іншого.Die Welt (Берлін, 1946 рік) - Стартувала як центристська; різко змістилася у правий бік спектру після придбання Акселем Шпрінгером у 1953 р. Сьогодні є консервативно-правим видання.Найпослідовніше видання із жорсткою (hawkish) позицією щодо необхідності підтримки України. Від початку 2022 року виступає за максимальну військову підтримку України Заходом, переозброєння Німеччини та чітку Zeitenwende (злам епохи, переломний поворот - промова Шольца 27 лютого 2022 року в Бундестазі, в якій тодішній канлцер заявив, що напад Росії означає кардинальну зміну безпекової реальності Європи, а отже Німеччина повинна радикально переглянути свою політику безпеки та обороні). Видавець Штефан Ауст і колишній головний редактор Ульф Пошардт відкрито критикували німецьку «пацифістську культуру» та її негативний вплив на підтримку України. Висвітлення України у Die Welt ідеологічно узгоджується з її євроатлантичними засадничими принципами.Das Bild (Берлін, 1952 рік) - редакційна політика Bild завжди була підпорядкована популізму та комерційним інстинктам - в різні часи видання вело кампанії проти майже кожного канцлера Німеччини. Сьогодні - здебільшого центристсько-праве популістичне видання, яке можна назвати «емоційно проукраїнським» з 2022 року.Висвітлення виданням подій в Україні відрізняється від п'яти інших видань, оскільки воно охоплює найбільшу аудиторію. Його кампанія «Wir liefern» (Ми виконуємо) за Джуліана Райхельта відкрито пропагувала постачання зброї і чинила суспільний тиск на уряд Шольца. Bild масштабно публікував людські історії про Україну, формуючи емоційну солідарність серед читачів, які зазвичай не цікавляться зовнішньою політикою. Його висвітлення менш аналітичне, але вирізняється значнішим впливом на думку громадськості в Німеччині.Отже, читаючи мої наступні матеріали, ви вже будете краще озброєні матчастиною стосовно профілю німецьких видань.Далі буде.
Два тижні ми з жахом очікували, що втне Трамп після сварки із Зеленським у Білому домі, а сьогодні купа ЗМІ пише, що тепер вже Росія відчуває тиск після перемовин між делегаціями України та США в Джидді. Це ще один привід не накручувати себе, а спокійно ставитись до новин, працювати/служити далі та берегти свою «менталку».The Economist пише у статті «Україна сподівається, що пропозиція припинення вогню перекине мʼяч на половину поля Росії».Тези такі:Зеленський непогано попрацював над покращенням стосунків із США.Запуск рекордної кількості дронів по Москві не завадили проведенню зустрічі в Джедді.Дуже важливий для України момент - чітке прописання гарантій для України з боку США у випадку повторної агресії РФ - обговорювався, але по ньому деталей немає після зустрічі.Для Києва перемовини можна назвати успішними - 30-денне перемирʼя дозволило би ЗСУ відпочити, при чому РФ опинилася би у позиції, коли РФ довелося би відчути на собі тиск. Також Україна не зробила жодних поступок.Тепер всі дивляться на реакцію Путіна, який не зацікавлений у перемирʼї. Україні це вигідно, адже в такому разі Трамп може здійснювати ще сильніший тиск на російського диктатора.Зміни настрою Трампа можуть ще принести багато сюрпризів, однак, Україна уникла виграла «ще один день для продовження боротьби».https://www.economist.com/europe/2025/03/11/ukraine-hopes-its-ceasefire-offer-will-turn-the-tables-on-russia
Пристрасті більш-менш вляглися і статті почали виходити в такому ж тоні.The Economist пише, що на зустрічі в Лондоні союзники України випрацювали 4 принципи плану для досягнення припинення вогню: військова допомога і надалі надаватиметься Україні, в той час як економічно союзники тиснутимуть на РФ; Україна повинна брати участь у будь-яких переговорах, на яких вирішуватиметься питання миру; після завершення війни Європа допомагатиме України покращувати свій оборонний комплекс; ті європейські країни, які виявлять бажання, надішлють свій військовий контингент в Україну, а підтримкою їм у цьому слугуватимуть США. Саме четвертий пункт та тил у вигляді США, на думку журналістів, може стати каменем спотикання під час подальших перемовин.https://www.economist.com/europe/2025/03/02/europe-vows-to-defend-ukraine-but-prays-for-trumps-supportКолумніст The Washington Post, Марк Тісен, вважає, що Зеленський має налагодити відносини із Трампом або подати у відставку.Він вважає, що вина у невдалій розмові в Білому домі лежить на Зеленському, бо той почав критикувати Трампа на очах у журналістів. Зеленський не повинен був казати перед камерами про те, що Путін порушував перемирʼя навіть тоді, коли Трамп був президентом. Це треба було робити за зачиненими дверима.Замість того, що просто подякувати Трампу за його зусилля встановити мир та підписати угоду про копалини, Зеленський почав йому перечити на зустрічі. Відмову Зеленського вибачитися під час інтервʼю на каналі Fox News автор порівнює із «відмовою людини, що тоне, вхопитися за мотузку, яку їй кинули».Якщо Зеленський не може вести нормально розмову із президентом США, йому слід піти, вважає автор колонки.https://www.washingtonpost.com/opinions/2025/03/02/zelensky-trump-ukraine-clash-vance/ Politico написав матеріал про те, чи можна врятувати відносини Трампа із Зеленським. Відповіді на це питання стаття не пропонує, однак, цікавий інший фрагмент. Один із експертів із зовнішньої політики від республіканської партії, який дав коментар виданню на правах аноніма, висловився так - "Напередодні зустрічі Зеленський не зміг осягнути важливість підписання угоди про копалини. Вона важлива не через самі копалини, а через те, що вона дала би Трампу змогу говорити про політичну перемогу". Гарантії та сам процес видобування цих копалин обговорювалися би собі тихо потім, за закритими дверима.https://www.politico.eu/article/ukraine-us-relations-repaired-war-volodymyr-zelenskyy-donald-trump/
Süddeutsche Zeitung в особі Даніеля Брьослера вважає, що на посаді бундесканцлера Олаф Шольц зробив багато для України. Але, питає автор статті, чи було цього достатньо?Пан Брьослер вважає, що Шольц як канцлер (четвертий в історії країни, який представляє Соціальну партію ФРН) увійде в історію точно не як той, хто знизив податки чи скерував додаткові 100 мільярдів євро на Бундесвер. В першу чергу він запамʼятається своєю допомогою Україні. Відкритим лишається питання, чи надсилав він увесь час свого канцлерства допомогу країні, яка може програти війну про РФ.Так званий Zeitenwende (злам часу або зміна часу - так у Німеччині почали позначати розвиток країни та позицію країни щодо РФ зокрема та на міжнародній арені загалом після 24 лютого 2022 року) настав якраз після 24 лютого. І далеко не всім у Німеччині було очевидно, що Україні треба допомагати після початку повномасштабного вторгнення - але Шольц якраз зрозумів, що допомога необхідна.Треба визнати, що Шольц ніколи не говорив про перемогу України. Він завжди наголошував на неприпустимості її поразки. Шольц завжди діяв у тіні Байдена та йшов у своїх кроках щодо допомоги України постійно за американським президентом. Він ніколи не думав про те, щоби стати локомотивом допомоги Україні. Так, з одного боку Шольц не дав Україні німецьких ракет Taurus, з іншого, неясно взагалі, чи з потенційним приходом до влади Фрідріхе Мерца (саме він є найімовірнішим наступним канцлером Німеччини) ця позиція німецького уряду зміниться.Автор не дає чіткої відповіді на питання, чи виявиться допомога Шольца достатньою. Проте він стверджує, що з часом може виявитися так, що цієї допомоги таки не було достатньо.Нагадаю, що вибори до німецького Бундестагу відбудуться в неділю, 23 лютого. Фаворитом є Християнсько-демократичний Союз на чолі із Фрідріхом Мерцом.https://www.sueddeutsche.de/meinung/scholz-ukraine-bilanz-unterstuetzung-kommentar-li.3195419
Трішки був прихворів, тому випав із контексту.Сьогодні відкрив трохи сайти і ось чим маю поділитися.Süddeutsche Zeitung пише, що «зволікання Німеччини в плані підтримки України є фатальним сигналом». Авторка статті, журналістка Зіна-Марія Швайльке, вважає, що обидві найбільші партії німецького Бундестагу підтримують ідею продовження підтримки України, але думки розходяться стосовно фінансування та питання «Як саме підтримувати?». Пані Швайльке закликає Олафа Шольца бути рішучішим у питанні підтримки України, зважаючи на те, що Трамп поставив на карту не лише допомогу Україні, а й безпеку в Європі.https://www.sueddeutsche.de/meinung/unterstuetzung-ukraine-milliarden-euro-li.3192401The Economist пише, що «посеред розмов про перемовини, фронт в Україні сиплеться». Тактика росіян із «закидуванням» українських позицій піхотою працює. В Росії є багато людей, в той час як в Україні - обмаль. Зброя в росіян якщо і закінчиться, то не раніше, ніж через рік чи навіть два. Звідси, допоки фронт рухається в західному напрямку, Путіну не дуже вигідно йти на будь-які компроміси. В Росії, однак, немає зараз достатньо сил, щоби досягти стратегічного прориву фронту, проте «повзуча» тактика теж приносить свої плоди.https://www.economist.com/europe/2025/01/27/amid-talk-of-a-ceasefire-ukraines-front-line-is-crumbling
The New York Times оприлюднила статтю про все ще невідомі обставини збиття літака ІЛ-76 24 січня 2024 року, коли, за словами РФ, Україна збила літак, на борту якого перебували 65 українських військових полонених. Україна не може ні спростувати, ні підтвердити це. Сім’ям військовополонених, які ймовірно перебували на літаку, український уряд не надає інформації про те, що (або хто) перебував на літаку. Остаточної відповіді на сьогодні немає.https://www.nytimes.com/2025/01/24/world/europe/ukraine-russia-belgorod-plane-pows.htmlThe Economist написав про те, що українські науковці вивчають російські ракети, які збивають Повітряні сили України.Андрій Кульчицький, який курує роботу науковців, розповідає, що в російських ракетах є купа західних деталей - японських, європейських, американських.Особливу небезпеку почали ставити перед ЗСУ дрони-шахеди. Росіянам вдається модифікувати їх таким чином, щоби їх не можна було заглушити РЕБами. Також шахіди почали краще маневрувати завдяки використанню в них штучного інтелекту. В них почали вмонтовувати українські SIM-картки, завдяки чому вони почали все частіше обходити українські перешкоди у вигляді засобів радіо-електронної боротьби.Є ризик, каже пан Кульчицький, що в майбутньому Повітряні сили не зможуть взагалі перехоплювати ці дрони.Що стосується ракет Калібр, то більшість її компонентів виробляються в РФ.За словами пана Кульчицького, в Україні бракує спеціалістів, які могли би «розібрати» російські ракети та забезпечити Україні технологічну перевагу над ворогом, «Але наші найкращі спеціалісти зараз в окопах» - стверджує пан Андрій.https://www.economist.com/europe/2025/01/23/ukrainian-scientists-are-studying-downed-russian-missiles
The Economist опублікував цікавий матеріал під назвою «Яку вигоду отримує Північна Корея, відправляючи свої війська воювати за Росію?».Попри втрати та слабке пристосування північнокорейських солдат до ведення бойових дій на відкритій місцевості (їхня рідня північнокорейська земля має більш гірську природу), Кім Чен Ин все одно відправляє свої війська воювати на боці країни-агресора проти України.Цьому є декілька причин, вважають у виданні.Перша причини полягає у пальному, продуктах харчування та інших ресурсах, необхідних для Пхеньяна, щоби обійти західні санкції. Розвідка Південної Кореї вважає, що її північний сусід отримує від РФ приблизно 2 тисячі доларів США за кожного солдата, якого вона відправляє на війну.Друга причини - технічні можливості. Йдеться про балістичні ракети, супутникові технології та технології для підводних човнів.Однак, є ще і третя, більш «заувальована». Надаючи РФ змогу використовувати свою зброю проти України, Північна Корея має унікальну змогу протестувати її та перевірити, яких вона досягає результатів у реальному бою. Північнокорейські солдати набувають реального бойового досвіду, плюс Пхеньян здобуває знання у веденні сучасних бойових дій за допомогою дронів та засобів радіо-електронної боротьби.https://www.economist.com/asia/2025/01/15/what-north-korea-gains-by-sending-troops-to-fight-for-russia
Несподіваний double-edged compliment (комплімент, який містить в собі як похвалу, так і критику) на адресу України опублікував все той же The Economist. Йдеться про підпали банкоматів та військкоматів в Росії, яка звинувачує в цьому Україну.А двоякість компліменту полягає в тому, що Україна в статті згадується як «щось на кшталт світового лідера в індустрії телефонного шахрайства». В матеріалі стверджується, що в Києві та Дніпрі функціонують сотні підпільних кол-центрів, які займаються шахрайством.В Росії почастішали випадки, коли члени вразливих верств населення здійснюють підпали. Джерело українських правоохоронних органів повідомило видання, що деякі робітники таких кол-центрів, як правило, дзвонять російським громадянам, щоби ошукати їх та виманити з них гроші, але при цьому вони також не проти «прислужитись Батьківщині», змушуючи росіян виконувати дії, які дестабілізують РФ зсередини.Проте, українські спецслужби, певна річ, теж дотичні до таких операцій. Звісно, Росія вдається до подібних дій. Згадаймо 341 підпал автівок в Україні за 2024 рік.https://www.economist.com/europe/2025/01/12/russia-is-being-set-aflame-by-hundreds-of-arson-attacks
TGLIST.COM.UA
