УП. Кляті питання | Врятували НАБУ, але не прокуратуру: що "забули" виправити після атаки ...

Врятували НАБУ, але не прокуратуру: що "забули" виправити після атаки влади на "антикор"?У той час як увага громадськості була прикута до "розвороту" норм, які стосуються антикорупційних органів – закон від 22 липня запровадив ширші негативні зміни. Процесуальну незалежність САП вдалося відстояти, а точно таку незалежність інших прокурорів – ні. А це – погано для євроінтеграції. Пояснюємо, чому:1. Закон від 22 липня містить норму щодо прокуратури, яка, ніби, діятиме лише на час воєнного стану (хоча це не зовсім так). Ця норма дозволяє призначати до Офісу генпрокурора та обласних прокуратур без конкурсу будь-кого, хто має повну вищу освіту і юридичний стаж. Конкурс на посаду прокурора був впроваджений у рамках реформи, проведення якої просували Рада Європи і ЄС. А його скасування – це не просто корупційний ризик, а й суттєвий крок назад у європейській інтеграції.2. При цьому із завершенням воєнного стану набрані без конкурсу прокурори не будуть звільнені з органів прокуратури. А аргумент, ніби воєнний стан заважає добирати людей в прокуратуру – легко поставити під сумнів тим фактом, що з 2022 року до прокуратури прийшло близько 300 людей за результатами конкурсу.3. Закон №4555-ІХ передбачає і механізм впровадження "кадрових чисток". Тепер прокурорам, які опинилися "виведені поза штат", можна запропонувати посаду, а якщо ті відмовляться – звільнити їх на цій підставі. Тобто достатньо запропонувати посаду найнижчого рівня або з умовами роботи, на які опальний прокурор напевно не погодиться.4. Крім того, закон надав генпрокурору право "витребувати" у прокурора матеріали, документи та інші відомості, що стосуються будь-якого досудового розслідування і передавати третім прокурорам на перевірку. Ухвалений 31 липня президентський законопроєкт лишив ці норми без змін (відповідні повноваження генпрокурора виключили лише щодо НАБУ і САП). 5. Отже, у генпрокурора з'явилася можливість заблокувати будь-яке розслідування, або ще гірше – надавати вказівки напряму слідчому в обхід прокурора, який є процесуальним керівником. Виходить, що цей прокурор буде формально лишатися закріпленим за справою, але без повноважень для впливу на неї. 6. Раніше також був шлях контролю та впливу на справу, але вказівки давались лише прокурору і лише у письмовій формі, і вже той мав їх втілювати. А для того, щоб "забрати" провадження у прокурора – мала бути аргументована постанова про його відсторонення від справи. Тобто були запобіжники від зловживань і документальна фіксація, що давала можливість службового розслідування у разі некоректних дій. 7. Саме через політичну залежність генпрокурора Україна проводила реформи, які поступово зменшували його повноваження. І ці реформи досі лишаються важливими для відповідності України вимогам 23-ї глави під час вступних переговорів з ЄС. Але завдяки тому, що 22 липня парламент ухвалив ці норми, а президентський проєкт не скасував їх – йдемо у зворотний бік.