Моя подружка п'є абсент і дивиться у вікноІ каже: "Тінейджери зараз люблять гівно".На вулиці сутеніє, вмикаються ліхтаріЯ думаю: "Невже ми реально такі старі?"Подружка каже: "Вони не читають нічого, навіть гівно,Вони люблять херову музику й дуже херове кіно,Вони фанатіють від Марвела чи ДіСіНіхто не чув про Феліні, зате Спайдермена знають усіУ них у головах - голі понти і порожнеча..."Подружка видихає: "Який неймовірно зелений вечір!Уполювати б когось, обійняти і в тіло чуже прорости.Хочеться з'їсти когось. Хай навіть це будеш ти".Я в'язну і завмираю, ніби комаха в смоліПодружка каже: "Так-от, вони ще такі малі, А вже нічого не хочуть, ні в космос, ні на ЕверестВони такі аморфні й тупі, прямо зло бере Ці тінейджери самоуб'ються чи здохнуть від наркоти!Ми не були такими, - каже вона. - Така не була навіть ти!"Подружка затинається: "Окей. Є нормальні. Може, десять процентів.Решта - це ельфи торгових центрів".Подружка п'є абсент. Сходить місяць, блідий і рогатийЯ питаю: "А нормальних дорослих багато?Їх більше, як десять процентів?"Очі у подружки - ніби дві склянки абсентуСвіт завмирає у них, вічний і непорушнийНіхто не врятує заблудші душіНі наші, ні наступного покоління, ні через однеНіхто не врятує навіть зеленооку подружку. І навіть мене Марина Пономаренко