Супер-контікХмари гуртуються на горизонті.Я у дитинстві любив супер-контік.Зараз люблю, щоб не лізли у душу.Дощ за вікном, небо пада в калюжі.Я не підкорений, я не залежний —Надто міцна моя зовнішня вежа.Осінь в мені, осінь тепла і рідна –Краща за присмак вишневого сидру,Краща за пряність і хтивість глінтвейну,Й навіть вино програє тут ідейно.Вона одна доглядає, не кривдитьТіло моє м'яким сонячним світлом.Моє натхнення вплітається в косиВітром жовтневим, хоробрим і босим.З ягід калини зробив я намисто –І я нікому не дам його з'їсти.Бо моя праця — важка і тривала.Я викриваю щоразу вандала:Навіть, якщо він дурний, несвідомий –Хто буде потім нести мою втому?Тому на себе, собі і з собою –Вірні займенники вільного крою.Мріяв нестримно я стати дорослим.Думав, з роками це вийде так просто...Цієї осені я став сильнішим.А в попередніх – занедбана тиша,Крок уперед, два назад – й так по колу.Так, я боровся, здавався (ніколи).Хмари гуртуються на горизонті,Я переслухав альбоми Tremonti.І зрозумів: я втрачав лиш для того,Щоб віднайти у собі перемогу.Дощ за вікном, небо пада в калюжі.Може, я з виду твердий і байдужий –Але в мені ще живе та дитина –І супер-контік не перша причина.@adelis_in_equilibrium#аделіс #винонадихає