Fuente
Храм поезії (🖤) | МандаринкаЗнаєш, тримаючи у руках мандаринку, завжди переживаю чи не б...
142 Vistas/Alcance
2025-03-05 18:04
Mensaje №9334
🍊▸ МандаринкаЗнаєш, тримаючи у руках мандаринку, завжди переживаю чи не буде закисладля мене. (Як я для світу)Та, звісно, хай краще матиме смак,ніж приховану прісність.Просити про більше не можу — обійду(сь)навколо осі своєї планети, шукаючи місце,де народилися тініта в чорне дозріли.Часом здається, що вони — більш щасливі,ніж ми. Ало, чи можна записатися на сеанс терапії?Бо без неї я розчинюся,втечу, спіткнусь, скам’янію. Тобі це знайомо?Вмить включатися в дію,бігти, шукати, губити, не помічаючи щік,що дарма червоніють, аж поки не дістанешся власногозриву. От би стати листком, що відірвався й сміливоспускається вниз, де загине й, можливо,стане мозаїкою, з’єднавшися з іншими:червоними, жовтими,гарними! Зниклими…Алемоє місце не там, хоч як тиснули,благали, лякали, доводили істини.Тож, вибач, навіть стоячи перед прірвою, із серця не вирву, залишаючи вирву, власну планету.Дощ стікатиме ринвою та в руках інша книга, бо історія маленького принца для мене чужа та далека. Однак я поставлю ліхтар, щоб зменшити залежність від сонця,і його світлом домалювати зірки,спинити втечу яких не вдалося.А далі… Слухатиму їх муркотіння про вакуум, потяг та крила. Про баобаби та капелюх, в якому схована мрія.І проситиму чарівника подовжити ніч на годину,бо скуштувавши казкополину, боюсяАби словакарета не розсипалася на деталі-літери,Адже те, що поєднує світ не маєрозсипатисярозлетітисястихнути.Вибач, поки думки невпинно з'являлись та тліли,мандаринка в руках, на жаль, лишилася ціла...─ ──────────↷ #yrboo_вірші@liliums_swamp