Ні. Під віями — хижий Вій.Не розкопуй безвихідь-злості.Не скарби в ній — кораблетрощі,Стікс гойдає провини й прощі.В пекло дозвіл мені одній,А наївним, як ти, не можна.Не розбрунькуй спокус-надій.Всолоди. Підсоли. Розвійсь.Просто тисни на букву G, Як на дзвоник дверної межі.Я міцніше заплющу мозок:Сажа-проза, чадні вірші,Там циклопи на огорожах,В більмах їх руйносвіт дрижить.Ти? На дайвінг? В зіниці? Скажи,Віриш, що чорнота — мімози,Не згорілі гіркі коржі?В недоречних ластах, смішний...Безборонний в аду корозій...Адаптований бог в безбожжі?Ні. Не випливеш. Не сміши.Глибина — лом війни в бездонні.Поверхнево. Секс. Без душі.Я тебе захистити зможу.Не тягни акваланг, тривожний.Не заводь у гріх. Не гріши.Просто руханка в різних позах.Враз пірнаєш беззасторожноУ пухнасті кримські мімозиНа чернігівськім спориші.Знахар-вогоньПальпує брудні щоденники.Страта-любовНамацує комином виходи.Думо-димарДає алфавітами вирії.З губ тебе випущуДовгим глибоким видихом.Кóлько-мурашкиПо тілу нахабно приручені.Хвилі-метеликиЖар-язиком тавровані.Шпари-СезамиДолонями з повнями встелені.Вибач. Кохаю.Іди. Відпускаю. Ми волю п'є-Мо...(в)же...Ірина Білик#ірина_білик#білик