Світлана Ройз:

Коли прочитала новини про Полтаву, ми були з малою у лікаря. Я напевно так виглядала, що медсестра запитала, чи все зі мною добре. Кліпнула очима, щоб показати, що впораюсь. Напевно, з нами ж зараз не може бути «все добре». Як може бути «добре», якщо ми усвідомлюємо, який цей жах.
У мене був час, коли мені здалося, я навчилась тримати дистанцію з болем (психологи мають це вміти) – щоб відчувати, залишатись співчутливою, але не зруйнуватись, витримати. Але для таких трагедій та новин може не бути внутрішніх хвилерізів. І вони можуть підхоплювати та оживлювати те, що було ще не опрацьовано, підморожене всередині.

Поруч були діти і я змушувала себе не читати далі новини, не дивитись фото та відео, не уявляти всіх цих загиблих дітей та дорослих.
Але хіба ж змусиш.

Моя терапевтична частина каже – та відвернись зараз від доньки і пореви. Бачиш, трохи легше. І будеш ще і ще плакати. Ти доросла та велика – впораєшся. Дай собі трохи часу.

Я їхала додому і думала про різне. Про те, що коли дитина переживає сильні емоції, ми її вчимо - усвідомлювати їх, називати, регулювати. Але й поступово вчимо витримувати їх різну інтенсивність. Тому не завжди доречно просто відволікати та заспокоювати дитину, як і дорослу людину, що поруч. «прибирати» всю напругу. Ми намагаємось в нашій надійній присутності дати їй відчуття – ти з цим впораєшся. І я впораюсь. І я витримаю твій погляд болю чи роздратування, чи безсилля. І ти можеш навчитись тому, що допоможе витримати.

Пан Олег Романчук нещодавно розповідав мені про Нове КПТ, де не пропонують взагалі практик при панічних атаках – в присутності терапевта людина вчиться спостерігати за змінами стану і відчувати, що інтенсивність проявів ПА знижується. Що вона може це витримати.

Але спершу – напевно, ми формуємо пул стратегій та усвідомлень, які дають можливість відчути, як ти сам впливаєш на свій стан, як ти можеш врегулюватись – для цього і потрібно практикувати дихання, заземлення, вправи на м’язову релаксацію, метелик (для тих, хто практикує EMDR). Напрацьовувати дітям та дорослим практику тілесної усвідомленості.
Про наші реакції першим нам повідомляє тіло.

В машині, щоб швидко заспокоїтись і зупинити тремтіння рук та прискорене серцебиття, я робила те, що особисто мені допомагає, те, що напрацьовано для тіла. Обережно торкалась очних яблук (це зможе зменшити пульс на 4-8 ударів у хвилину), але є протипоказання – почитайте, будь ласка, про рефлекс Ашнера (ококардіальний рефлекс).

стискала поперемінно руки в кулаки. Це впливає і на активність мозолевого тіла, і допомагає лімбічній системі.

За кермом був син. Я спочатку відводила від нього очі, щоб не бачити в ньому тих, хто постраждав. Не ідентифікувати його з ними. Коли щось відбувається з чужими дітьми, природно хвилюватись за своїх.

У мене є моє «самонавіювання» - «я поважаю долі інших. І співчуваю долям інших. у тебе є твоя Доля». І я благословляю дітей на життя. і так хочу вірити, що це допомагає. Мені це допомагає.

Я дивилась в вікно і побачила, як з тротуару намагається зійти на дорогу літня жінка з паличками в обох руках, на яких прикріплені колеса. Ставить ці палички на зебру переходу і знов притискає до себе. Не наважується йти. Я вже хотіла просити сина зупинитись, щоб ми побігли до неї. І тут два юнаки, що проходили біля неї, пройшли вже метрів 10 – повернулись, щоб їй допомогти. І на цьому я видихнула. Мені так важливо бачити, відчувати, що у світі, де так багато болю, підлості, смерті – є співдії, співчуття, піклування. Близькість терапевтична.

І ще я зрозуміла, що казала загально «Полтава», щоб уникнути конкретних слів – про загиблих та постраждалих дітей та дорослих в Полтаві. Ми іноді узагальнюємо, щоб в емпатичному дистресі витримати навантаження долями конкретних людей.

Я їхала і думала далі: що ти будеш робити? що ти взагалі можеш робити? - у тебе підвис наступний курс про супровід в горюванні, потрібно його закінчити. Це тема твоєї роботи.
Ти не можеш стовідсотково захистити життя, але можеш захищати та підтримувати життєвість. Свою та інших.

В наступному кроці, напевно, мають бути дії.