Останньою на арені з'явилася мініатюрна красуня з витонченою фігурою і гривою волосся, яке у світлі смолоскипів здавалося живим полум'ям. Пролунав дрібний барабанний дріб, він посилився настільки, що підлога затремтіла під ногами, і над трибунами пролунав гучний голос ведучого шоу:- Непереможна, неприборкана, дика кішка з далекої і загадкової Тальсади! Про неї мріє кожен, але поки що - не дістав ніхто! Леді-і-і Золоти-ий Вого-о-о-онь!!!Я подався вперед, намагаючись краще роздивитися дівчину. Леді Золотий Вогонь. Її зустрічали рев трибун і шквал оплесків. Вона мала грацію кішки і погравала мечем так недбало, як міг лише справжній майстер клинка. Вогняні локони, підхоплені біля чола зеленою стрічкою, живою хвилею падали на спину і плечі.- Що означає "непереможна"? - запитав я в Леххара.- Її ще нікому не вдавалося перемогти.- Правда? Цікаво... - повільно промовив я, намагаючись приховати пекучий інтерес, розпалений у мені прекрасною мечницею.Лана Степанка "Ключі Майстра"https://arkush.net/book/12446