Підсумки та висновки (друга частина)Відповідно до наведених вище даних, проблема співвідношення працівників та пенсіонерів буде поглиблюватися.Згідно з оцінками уряду, у 2030 Україні буде не вистачати від 2 до 4,5 млн кадрів.Це означатиме зростання тиску на пенсійну систему та бюджет, який, до речі, з часом буде отримувати все менше іноземних грошей. Людей похилого віку буде все складніше забезпечувати. Тих, хто має це робити, буде все менше. Вірогідно, самі пенсіонери все частіше будуть працювати, що вже повпливає на рівень життя, їх здоровʼя, а відповідно створить іншу проблему — проблему охорони здоровʼя.Перекази ж від мігрантів не покриють негативний ефект, цей ресурс не має такого потенціалу. Навпаки, він скорочується, люди осідають на нових місцях та перевозять родини.І головне, перекази не замінюють економічну діяльність. Вони не створюють виробництва; не формують податкову базу; скорочують пропозицію на ринку праці; стимулюють імпорт (у бік якого економіка має перекіс).Тож міграція ще мільйона працездатних (хай і не всі з мільйона будуть працездатними - це можуть бути діти або старі. Між тим, діти це майбутні кадри, а пенсіонери ж рідко вдаються до міграції) українців відгукнеться важким тягарем на українську економіку і все суспільство.Не можна застосовувати заспокійливі мантри тут, необхідно уважно слідкувати за питаннями й визнавати обʼєктивний стан речей, щоб приймати правильні рішення та не допустити катастрофи.Які шляхи вирішення проблеми існують?Перше за все треба розуміти причини проблеми, крім, звісно війни. В Україні є дві структурні, які тягнуться з довоєнних часів. Це 1) низький рівень доходів, через що питома частка населення не може позволити собі завести дітей; 2) люди з освітою мігрують або свідомо відмовляються від дітей в умовах, коли брак та діти перестають бути економічною необхідністю та стають «чистими витратами» довгий період часу, що відрізняє капіталізм від феодалізму, де діти додаткові робітники.Щоб вирішити проблему, Україні потрібно вирішити основну економічну проблему - подолати сировинний уклад економіки. Це помʼякшить проблеми низьких доходів та «відтоку мізків». Розрахувати на повне вирішення проблеми складно. Навіть Західноєвропейські країни, незважаючи на високий рівень розвитку, також мають серйозні демократичні проблеми. Це підказує, що окрім високих доходів та роботи, для підвищення народжуваності необхідно надати економічну стабільність й «намалювати» переконливу картину майбутнього. Це, напевно, є ще більш складним, ніж вирішення сировинної проблеми, в силу епохи війн та деглобалізації, в яку ми війшли.Коротше кажучи, рецепт подолання економічної та демографічної кризи залишається незмінним: підвищення продуктивності праці, розбудова передових секторів економіки й соціальна підтримка.В силу накопичених проблем, стрибок від кризи через війну до подолання ключових проблем, які не можуть подали передові країни, неможливий, тож необхідно починати з малого: вирішення проблеми дорогої е/е (добудова Хмельницької АЕС, наприклад) для забезпечення промисловості; пільги для сировинних галузей замінити витратами на науку, освіту, під створення пільгових програм для потенційних промислових інвесторів; забезпечення доступними кредитами галузі з високою часткою собівартості в виробництві (промисловість) через зниження ставки (що має дуже обмежений потенціал зараз через високу інфляцію); є варіант з використанням рекордних резервів НБУ на відповідні цілі, але він ризикований, оскільки має на увазі вивід коштів з юрисдикції США та ЄС.Таким чином, для реалізації доступно небагато кроків, оскільки Україна має велику кількість накопичених барʼєрів.Проте необхідно впроваджувати усі кроки з наведеного вузького діапазону, оскільки, якщо цього не зробити у найближчий час, вікно можливостей буде надалі звужуватися.