Війна в ІраніОфіційні особи США та Ізраїлю уникають слова «війна», натомість використовуючи термін «військова кампанія».Результати цієї військової кампанії різко розходяться з потоком «тематичної інформації» в медіа.США, і зокрема Трамп, акцентують увагу на знищенні значної частини вищої керівної еліти Ірану. Але до дезорганізації армії та системи управління Ірану це не призвело і не могло призвести.Держава — це великий механізм, у роботі якого задіяна значна кількість шестерень, і президент — лише одна з них, хоч і з функціями амбасадора. У межах апарату державного управління президент виконує функцію персоніфікованого вузла координації та представника країни на міжнародній арені.Структура державного апарату як комітету управління у разі «втрати» президента зберігається, як і її інтереси та функції. Змінюється лише координуючий суб’єкт, але саме він підтримує рух механізму, а не навпаки. Адже для того, щоб опинитися на вершині ієрархії, необхідно пройти крізь систему відбіркових сит цього механізму. Так, наприклад, нового верховного лідера в Ірані обирає Рада аятол — представники місцевих олігархів, «релігійних» лобістів та державного апарату.Крім того, перед своєю смертю Хаменеї делегував повноваження широкому колу осіб.Після загибелі кількох десятків ключових управлінських фігур система управління іранської армії не постраждала; наразі вона завдає ударів у відповідь не лише по Ізраїлю та США, а й по французьких, арабських та катарських базах.«Інтерв’ю-звіти» Трампа тому контрастують із викладеним вище. Це продиктовано об’єктивною реальністю: президент США веде війну на медійному фронті й діє у власних інтересах.Попри медійну монетизацію загибелі перших осіб Ірану, війна затягнеться на відносно тривалий час (у порівнянні з 12-денною війною), а ліквідація верхівки еліти не надала протестувальникам належного стимулу для повалення уряду. Принаймні поки що.Оскільки США не досягли поставлених цілей, а за наявних засобів це неможливо, ескалація є неминучою. Після завершення 12-денної війни я прогнозував подальше загострення, адже за її результатами всі суперечності не лише збереглися, а й посилилися. Поточний конфлікт є аналогічним торішній війні.Звідси випливає висновок: у разі провалу ставки на державний переворот в Ірані війна затягнеться і, можливо, переросте у проксі-війну між РФ і Китаєм з одного боку та США, Ізраїлем і НАТО — з іншого, оскільки Вашингтон і Тель-Авів не мають можливості провести наземну операцію, а перекидання військ у регіон є надзвичайно дорогим і логістично складним підприємством.