Все життя святкували Різдво після Нового року. Складно призвичаїтися. Забороняю собі цю думку. Це ж так само російськомовні кажуть, що все життя розмовляли російською, важко переходити. Але цим ми й відрізняємося від тварин і росіян - що здатні розвиватися, ставати кращими, маємо силу волі й саму волю до цих позитивних змін. Зміна нав'язаної нам дати святкування Різдва, як і перехід на мову своєї держави замість тієї, до якої під страхом смерті змусили наших пращурів – це єднання з цивілізованим світом. А ще – додаткове дистанціювання від Росії. Хоча насправді наші Різдвяні традиції мають не так багато спільного, як нам здавалося. У нас Святий вечір, у них – сочєльнік (на честь поїдання коржиків, смажених на конопляній олії). У нас – колядки та щедрівки, у них – овсєньки. Пісні, з якими ходили випрошувати хлібні та м’ясні наїдки. «Авсєнь, авсєнь, Падавай савсєм! Кішку да ножку в заднюю окошку». А якщо не отримували курячої ніжки, мали асортимент погроз-побажань, як-от ця:«На Новий год — дубовий гроб, Асінава тєбє кришка, желєзна задвіжка!»Нас із ними не єднає ні історія, ні релігія, ні традиції, ні народні пісні, ні характер, ні менталітет. Лишається лише мова. Змалечку ми знали Діда Мороза (поцуплений образ Санта-Клауса), відзначали Різдво 7 січня й недостатньо шанували Святого Миколая (реальну особу, Єпископа Мирлікійського). Сьогодні, навіть якщо настрій несвятковий чи обставини не дозволили приготувати особливу вечерю, ми маємо взяти на себе відповідальність, усвідомити правильність цього кроку та пристати до нової дати. І відчути нашу єдність.Все життя багато українців говорили російською через те, що українську Російська імперія 400 років нещадно нищила. Російська для когось є мовою матері лише тому, що її дідусів і бабусь за українську позбавили життя. Або ж саме їхні російські діди позбавляли життя українців - і зараз є можливість спокутувати ці гріхи.Я вірю в дива, і вірю, що ми зможемо так само, як і з датою Різдва, укласти суспільний договір і домовитися, щоб  об’єднатися в переході на мову нашої країни. І підтримувати одне одного на цьому шляху. Розірвімо останні пута!Українська не свята й не тільки літературна, вона – жива. Це нормально помилятися, запинатися, забувати, задумуватися над перекладом, часом бути недосконалим у словах, вживати суржик спеціально чи ненароком, використовувати діалект свого регіону… Але жити українською, любити українською, кохатися українською, перемагати українською. Переходьмо сьогодні разом на світлий бік. На мову свободи і гідності. З Різдвом Христовим!Єлизавета Бельська• Tg-канал • Tg-чат • YT • Fb • Inst •