Що з економікою? | Політика закрита для тих, хто не має додаткових джерел доходу. Це нено...

Політика закрита для тих, хто не має додаткових джерел доходу. Це ненормально для демократичної системи. Виконавчий директор ЦЕС Гліб Вишлінський в інтерв'ю Par.in.ua (медіаресурс, присвячений реформі державного управління) про те, як державі конкурувати за таланти з бізнесом. Зібрали для вас кілька тез із розмови:▪️  Як рівень зарплат впливає на те, хто приходить на державну службу, і хто з неї йде?«У системі зберігається висока частка доплат за вислугу років. Старші працівники більшою мірою задоволені нинішньою моделлю. Вони менше порівнюють себе з приватним сектором і, найімовірніше, взагалі ніколи, або дуже давно, там не працювали, та не уявляють, який рівень оплати є на ринку.Проблема виникає тоді, коли державі потрібно оновлення. Людина з приватного сектору, яка готова перейти на державну службу, приходить лише на базову ставку. Якщо вона звикла до нормального ринкового доходу, цілком природно виникає запитання: «навіщо мені це потрібно?»Людина не розуміє, скільки реально отримуватиме, а надбавки, премії, додаткові виплати залежать від багатьох чинників і виглядають непередбачувано». ▪️  Якщо порівнювати рівень оплати праці в державному та приватному секторах, де розриви найбільш відчутні, а де держава навіть випереджає бізнес?«Не на всіх посадах держслужби є відставання від приватного сектору. На рівні місцевих і районних адміністрацій, серед головних спеціалістів – тобто на неуправлінських посадах – оплата місцями до війни була навіть вища, ніж у приватному секторі. Однак із підвищенням рівня посади цей розрив починає зростати. Найбільший він на рівні центральних органів виконавчої влади, міністерств і керівних позицій. Виходить парадокс: держава фактично переплачує за частину низових посад, які не є стратегічно важливими для розвитку країни, умовно кажучи, за головного спеціаліста районної адміністрації. Але не готова гідно платити фахівцю, який, наприклад, керує головним бюджетним департаментом Мінфіну і формує державний бюджет. Бо суспільство реагує емоційно на високі зарплати посадовців, навіть якщо йдеться про найважливіший для країни 1% з них». ▪️  Як має визначатися рівень оплати праці міністрів і народних депутатів?«Це одна з найбільших проблем. Виходить, що політика фактично закрита для тих, хто не має додаткових джерел доходу. Це ненормально для демократичної системи. Тут потрібне політичне рішення, але спиратися воно має на об’єктивні розрахунки. Спершу треба визначити вже згаданий “гігієнічний мінімум”, тобто дохід, який забезпечить людині на політичній посаді більш-менш комфортний рівень життя.Звісно, корисно орієнтуватися на рівень оплати у приватному секторі, хоча пряме порівняння не завжди коректне. У когось під управлінням сто працівників, а в когось – десятки тисяч, як у великій корпорації типу DTEK. Що точно потрібно зробити – це запровадити механізм автоматичного перегляду рівня оплати, подібний до індексації пенсій. Наприклад, коли підвищення розраховується як поєднання двох показників: інфляції та зростання середньої зарплати по країні». 🫐 «Що з економікою?» 一 канал Центру економічної стратегії | підписатися🟢 Ми в Instagram