Вітання! Якщо за час повномасштабного вторгнення РФ в Україну російська пропаганда й спромоглася спродукувати якихось "медійних" зірок цієї війни, то їх було зовсім небагато. І одна з таких зірок зараз "згорає на роботі" прямо на очах у приголомшеної публіки.Йдеться, звісно ж, про ватажка "вагнерівців" Євгенія Прігожина. Від самого початку він докладав чималих зусиль, аби яскраво освітлювати в цілому похмурий і нудний пропагандистський небосхил. Російські медіа жваво підхопили потуги цього суб'єкта - адже героїв у цій війні у них небагато від слова зовсім. Тож вони почали ліпити героїв сучасної Росії з "вагнерівців" та Прігожина.Що ж, своєю заявою від 5 травня про те, що "вагнерівці очікують розпорядження на вихід із Бахмута" Прігожин підклав російським пропагандистським медіям неабияку свиню. Їхній ентузіазм має змінити знак з "плюса" на "мінус" - тепер замість того, аби пафосно вихваляти Прігожина, їм треба не менш пафосно його засуджувати.Переключити тумблер так швидко у роспропаганди не виходить: аудиторія все ще дожовує жуйку про героїчність вагнерівців. Тож поки що вони перейшли в режим спроб виправдання Прігожина та згладження розчарування від його заяв. Втім, уже звучать голоси тих, хто намагається присоромити вагнерівців, натомість висуваючи на дошку іншого перспективного пішака - кадирівців.Тим часом Прігожин продовжує робити дуже неоднозначні заяви - наприклад, називає свого бункерного президента "дідом-мудаком". Ці заяви в наш моніторинг поки що не потрапили, але ще потраплять. Тож уже в дуже недалекому майбутньому ми дізнаємося, чи будуть росЗМІ, які поки що сором'язливо намагаються викрутитися з незручної ситуації, з подвоєним запалом намагатися закопати свого колишнього кумира.А поки що пропонуємо вам з'ясувати ще одну із тисяч причин нападу РФ на Україну, про які так любить говорити роспропаганда. Виявляється, росіянам дуже муляло "гендерне різноманіття". Хто їм його підсунув, і чому їм після цього стало аж так зле, що побігли на війну - читайте в свіжому моніторингу
Привіт! Сьогодні в нас історія про те, як молоді харківські митці, які до 24 лютого 2022 залишалися здебільшого російськомовними, після повномасштабного вторгнення кардинально переглянули свої погляди на мову творчості."З першого дня це був шок, злість, біль, відчай і 100-відсоткова русофобія", - розповідає співорганізатор харківського Літературного Слему Артем Ельф. Певний час він залишався на своїй Північній Салтівці, аж поки життя там не стало зовсім нестерпним. Разом з дівчиною на приміських електричках на початку березня вирушив до Полтави. Каже, що місто, де значно більше у повсякденні говорять українською, ніж у Харкові, справило на нього вплив."Я став більше замислюватися про те, що творчість - це спадок, який залишиться навіть після моєї смерті. Особисто я точно хочу бути представником української культури і збагачувати саме її”, - розповідає Фрідріх Швальбе. Він - один із тих поетів, хто від початку вторгнення змінився чи не найбільше.Художниця Діна Чмуж пропагувала українське ще до того, як це стало мейнстрімом - після Революції Гідності вела свої соцмережі українською, практикувала її в інших містах. Каже, красу рідної мови розуміла з дитинства, коли у 12 років поїхала на екскурсію з краєзнавчим гуртком і почула, як люди за межами Харкова спілкуються українською. "Ми були дітьми й такі: “Боже, це так класно! А чому ми говоримо російською?” На першому курсі Худпрому Діна повністю перейшла на українську і перестала соромитися говорити нею в Харкові.Вони багато розповідають про себе та своє мистецьке оточення і про те, як в цьому середовищі Харкова поширюється майже тотальна українськомовність. Схоже, через 100 років після "Розстріляного відродження" у Харкові виникає нове українське відродження - і його росіянам вже не розстріляти. Читайте докладно
Привіт! Туреччина відіграє вагому роль у російсько-українській війні. Хоч присутність цієї країни й дещо знизилась від початку лютого, коли там сталися страхітливі землетруси, Туреччина вочевидь ще скаже своє слово у цій війні. Тож президентські вибори, які пройдуть там вже в неділю, викликають інтерес.Напередодні виборів Туреччина нагадує розбурханий вулик. За головну посаду в країні змагаються чинний президент Реджеп Таїп Ердоган та опозиціонер Кемаль Киличдароглу, який, за результатами більшості опитувань, має шанс відірватися на 5-7% у першому турі і перемогти в другому. Назріває серйозна боротьба, вибори навряд чи відбудуться спокійно, а після них в країні безперечно відбудеться ціла низка змін.На яких позиціях стоять обидва кандидати? Що вони пропонують своїм виборцям, і які "козирі" демонструють тим, хто ще не визначився? Що зміниться - або не зміниться - в країні в разі перемоги кожного з них? Чого, з огляду на ці зміни, може очікувати Україна? Розкладаємо по поличках в нашому матеріалі
Привіт! Який там у нас уже місяць війни? 14-й? І ось на чотирнадцятому місяці - нарешті! - російські пропагандисти зрозуміли, якою ж є мета "спецоперації" в Україні.Ні, вона не починається на "де-", а починається на "во-". І звучить як - та-дам! - водопостачання Донбасу.Саме від того, яким буде перебіг "спецоперації", повністю залежить, побіжить чи не побіжить вода з кранів у квартирах мешканців Донеччини. Російські вояки, звісно, хотіли б відновити водопостачання прямо зараз, і роблять для цього все можливе і неможливе - але є багато перешкод. Ну наприклад, цьому зашкодила Україна. Поки вона вісім років "дамбила бамбас", там могли здійснювати тільки точковий ремонт системи водопостачання. А поки Україна ще контролювала ці території - вона взагалі ігнорувала ці системи та їхні потреби в ремонті.Винен також Захід. Саме він перешкоджає успіху "спецоперації", та ще й планує контрнаступ! Пропагандистам абсолютно зрозуміло - ніякий це не український контрнаступ, це контрнаступ Заходу! І звичайно ж, поки він планується, у Вашингтоні, Брюсселі, Лондоні та Берліні проводять безсонні ночі, гадаючи, як не допустити, аби мешканці Донецька могли нарешті нормально помитися.Винна Польща. У тамтешніх еліт почалися "імперські галюцинації", вони мріють взяти у Росії "геополітичний реванш" і відновити Річ Посполиту "від моря до моря". А поки цей геополітичний реванш буде братися - не бачити донеччанам води, як своїх вух.Винна Європа, яка зненацька вирішила наростити свої оборонні витрати - таким чином вона не тільки демонструє власну "шизофренію", але й, очевидно, прагне побісити Москву. А поки Москва біситься - у неї точно не дійдуть руки ні до донецьких кранів, ні до тамтешніх труб, насосів, каналізації, гідровузлів та гідроспоруд.Ось так водопостачання Донеччини опинилося в самому центрі геополітичної бурі. І поки ця буря триває - тамтешні продавці вологих серветок можуть не перейматися, адже сталий прибуток їм гарантовано.Тим часом російські окупанти взялися застосовувати нову тактику (про воду дбають! про воду!). І ця тактика така страшна, що контрнаступ ЗСУ вже точно зазнає невдачі, а Бахмут нарешті буде взято. Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди
Привіт! Останнім часом в мережі побільшало відео, на яких російські БПЛА "Ланцет" завдають ураження українській техніці. Наскільки критичною проблемою стали "Ланцети", і як їм можна протидіяти? Про це мова в сьогоднішній статті.В російських медіа зараз створюється міф щодо цих БПЛА - буцімто це високоточна зброя, надзвичайно ефективна й недосяжна для протидії. Пропагандистського ефекту досягають насамперед поширенням роликів з нібито успішним влучанням "Ланцетів" по українській бронетехніці.Частина цих роликів - звичайнісіньке ІПСО. В статті є кілька підтверджень. З іншого боку, "Ланцети" дійсно становлять небезпеку - відомо про щонайменше два десятки гаубиць М777 та десяток польських САУ "Краб", які постраждали від їхніх атак. Під загрозою й танки.Що можна протиставити "Ланцетам"? На глобальному рівні - звісно ж, треба руйнувати ланцюжки постачання іноземних запчастин, необхідних для виготовлення цих БПЛА. А на рівні "тут і зараз" можна застосовувати такі засоби: металева сітка, засоби РЕБ, детектори частот. Як працюють ці засоби, і як можна допомогти, аби їх побільшало на лінії зіткнення? Читайте в нашому матеріалі
Привіт! Все-таки це дивовижне відчуття - коли весь світ очікує на те, що маємо зробити ми. І коли від того, що ми зробимо, залежить і майбутнє цього світу.Майбутнє демократичного світу визначатиметься тим, що зможуть зробити українські військові. Так вважають Енн Епплбом та Джеффрі Голдберг, автори матеріалу "Контрнаступ" в американському виданні The Atlantic.Якщо після російського вторгнення світ міг мріяти лише про те, щоб Україна втрималася, і про жодну нашу перемогу не йшлося - то сьогодні цю перемогу вже окреслюють досить чітко. За словами Епплбом та Голдберга, у неї є кілька складових: це повернення територій, безпека і справедливість. Без втілення цих складових про повну перемогу навряд чи можна говорити.Що потрібно, щоб досягти перемоги? Є військова, технічна, логістична складові відповіді на це запитання. Однак є й політичний рівень, і навіть психологічний."Українська теорія перемоги включає всі ці елементи", - пишуть автори статті. В чому полягають ці елементи, і як їх реалізувати - читайте головні тези матеріалу
Привіт! Москва перебуває на завершальній стадії своєї війни - на стадії "бійки в барі перед закриттям". У цьому впевнене видання CNN, яке пише про те, що перед українським контрнаступом Росія виявилася до нього тотально неготовою.Так, окупанти створили величезні лінії ешелонованої оборони, які можна побачили з космосу. І те, що їх можна побачити - ключовий момент. "Вони великі, так, але їх будь-хто може переглянути в Google. Це не дуже добре в епоху точних ракет і швидкого розвитку бронетехніки", - пише видання.Що ще свідчить про їхню неготовність? Це і звільнення з посади "маріупольського м'ясника" Міхаїла Мізінцева, відповідального за логістику. Те, що добре налагоджена логістика допомагає перемагати у війнах, загальновідомо - але саме за мить до українського контрнаступу Росія вирішила викинути Мізінцева і посадити в крісло нового начальника. Аби все налагодити, йому вже елементарно не вистачить часу.Є й інші симптоми безладу - наприклад, нещодавні заяви очільника ПВК "Вагнер" Пригожина та чутки про брак боєприпасів. Що тим часом роблять українські війська? Який висновок робить CNN з усієї російської симптоматики, яка лежить на поверхні? Читайте
Привіт! Сьогодні в нас експлейнер про те, чому польські фермери виступили проти транзиту українського зерна їхньою країною, до яких наслідків це призвело на європейському рівні, і як Росія може використати польське невдоволення.Бурчати проти українського зерна польські фермери почали майже одразу після відкриття "Шляхів солідарності" - ініціативи уряду ЄС, яка передбачає створення альтернативних шляхів для транспортування українського зерна до Європи суходолом. Поляки аргументували, що зерно, яке мало би пройти через їхню країну транзитом, нібито "осідало" в Польщі через тіньові схеми і обвалювало їм ціни. Українські посадовці запевняють: такі заяви маніпулятивні. Дійсно, частина зерна залишалася в Польщі, Угорщині та Словаччині, але не внаслідок якихось "схем", а цілком офіційно і легально, для того, щоб задовольнити місцевий попит. На тлі зростання цін на зерно в 2022 році місцеві продавці вирішили "притримати" товар, очікуючи ще вищих та вигідніших для себе цін - і програли. Ціни припинили зростати, а місцеві ринки охоче закупилися українським зерном, ще й з великими знижками.В результаті - переповнені зерносховища в Польщі і ще кількох країнах. Як наслідок - польські фермери блокують дороги поблизу кордонів з Україною, вимагають, аби Єврокомісія повернула мита на українське зерно, та добиваються виплати компенсацій. І на цьому етапі "вмикається" ще й політичний інтерес однієї з польських партій, й починаються обмеження щодо нашої агропродукції.Що це означає для українських виробників аграрки? Чому польським споживачам невигідні протести їхніх же фермерів? Як усім цим збуренням може скористатися Росія? Читайте продовження
Привіт! Про що мріють російські пропагандисти?Як і всі лузери, вони дуже бояться чергової невдачі, якій не в силах протистояти. Тому запевняють - український контрнаступ успішним не буде. Мовляв, у них ще залишилася десантура й авіація, тому українським військам буде непереливки. Як і всі лузери, вони хочуть показати, що це інші - невдахи, а от вони - чемпіони. Тому й розповідають про ключову перевагу російської армії: мовляв, вона дуже сильна в обороні! А от українська армія, на відміну від них, ігнорувала риття окопів і взагалі в обороні слабенька. От тільки чомусь вони замовчують досвід Бахмута, об оборону якого росармія б'ється лобом уже майже рік.Як і всі лузери, вони прагнуть, щоб подія, під час якої вони зазнають фіаско, взагалі не настала. Тому намагаються вірити, що контрнаступу взагалі не буде. Як і всі лузери, вони хочуть створити видимість успішності за допомогою підтримки інших лузерів. Бо разом вони - сила. Тому, не зумівши "заморозити" Європу взимку, намагаються розчути навесні хоч який-небудь пчих на вулицях Франції, Німеччини та Швеції, де бродять якісь протестувальники "за хорошу Росію, проти поганого НАТО".Як і на всіх лузерів, на них чекає черговий крах. Бо скільки б маячні, брехні й конспірології вони не плодили, намагаючись сховатися від реальності - вона від цього нікуди не зникає. Сьогодні, коли в моє місто "прилетіло", хочу дозволити собі трошки суб'єктивізму: дуже хотілося б, щоб вони якомога швидше познайомилися з тим, як усе влаштовано в реальності, і щоб ця реальність стукнула їх по голові дуже боляче. Сподіваюся, чекати залишилось недовго. А поки що - читаємо свіжий моніторинг російської пропаганди
Привіт! Сьогодні у нас надзвичайно цікавий переклад матеріалу The Economist про злочинний світ в Україні та за її межами і про те, як вплинуло на цей світ повномасштабне вторгнення Росії.Ось кілька соковитих цитат з цього матеріалу:"Ми злодії, ми проти будь-якої держави, але ми вирішили, що ми за Україну"."Одна справа, коли тебе називають злочинцем, і зовсім інша - коли вважають зрадником"."Якби нас приєднали до Росії, багатьох хлопців у в'язниці могли б перевести куди подалі. Російські охоронці в тюрмах нещадні. Нікому з нас це не потрібно. Тому ми зробимо брудну роботу для України".Але матеріал цікавий не тільки розмовами із представниками кримінального світу, яких знайшов в Україні британський тижневик. В ньому також докладно пояснюється, як були налагоджені кримінальні "артерії", які з'єднували Україну з Росією й рештою світу, і як ці ланцюжки були зруйновані або обмежені після 24 лютого 2022. "Повномасштабне вторгнення Росії вдарило по злочинному світу з силою землетрусу", - пише The Economist. Що вже змінилося, і що зміниться в майбутньому - читайте в нашому перекладі
