Привіт! Одразу після підриву Каховської ГЕС російська пропаганда почала нагромаджувати суперечливі версії. Кожна з них має по-своєму безглуздий вигляд. Але саме це і є одним із прийомів пропаганди: неважливо, що є правдою, важливо "посіяти" стільки версій напівправди, щоб "закопати" правдиву інформацію серед цих версій. Наприклад, звільнений із FoxNews рупор кремлівських наративів Такер Карлсон вже поквапився заявити в своєму блозі, що українці самі підірвали дамбу. Ту саму версію поширює на окупованих територіях і гауляйтер Сальдо. Ця версія очевидно спрямована на те, щоб породити або збільшити ненависть до України та українців. Але є й інша, більш витончена версія, спрямована переважно на західні ЗМІ, а через них і на тамтешню аудиторію. А саме: дамба якимось чином самозруйнувалася. Така версія спрямована на те, щоб породити недовіру до українців, які кажуть про те, що дамбу підірвали російські окупаційні війська. Це якраз оте "не все так однозначно", яке ми вже багато разів бачили у виконанні російських пропагандистів.Чому ця версія не витримує жодної критики? ТЕКСТИ поговорили з головним інженером "Укргідропроекту" Миколою Калініним, він прекрасно розуміється на тому, як будують греблі. Читайте його пояснення ось тут. А якщо у вас є можливість поширити це повідомлення на західні ЗМІ або аудиторію - ось переклад
Привіт! Кожного разу, коли Україна готується отримати нове озброєння від західних партнерів, російські пропагандисти починають розповідати, що воно нічого не варте і практично не становить загрози для російської окупаційної армії.Так було, наприклад, з Хаймарсами. Так було з німецькими танками Леопард, які, мовляв, куди гірші, ніж російські Т-90. Так було із системами "Петріот". Така сама доля зараз спіткала й винищувачі F-16.Увесь минулий тиждень роспропаганда запевняла, що ці літаки ну зовсім уже нікудишні. Вони безнадійно застарілі і свідчать про кризу бойової авіації США. Вони нікуди не годяться порівняно з китайськими винищувачами нового покоління, що вже й казати про російські, у яких, як відомо, аналогів нема.Та після того, як зброя надходить до України, і починає (або навіть ще не починає) діяти в реальному житті, пропагандисти кидаються її "нищити". Всім у Росії відомо, що в Україні не лишилося жодного Хаймарса, Леопарда чи Петріота - тому що їх знищили доблесними російськими вундервафлями. Отже, загроза все-таки була? Але це запитання ані у пропагандистів, ані у їхньої аудиторії не виникає - адже все це відбувається виключно у вигаданому світі.Зате "виття на болотах" після того, як західна зброя стає до бою, зовсім не вигадане. Правда, його пропагандисти старанно замовчують.Минулого тижня вони знову говорили про "непередбачувані наслідки", які обов'язково виникнуть після того, як НАТО втягнеться в війну остаточно. Ми ж можемо констатувати: вся війна, яку зараз має РФ, стала для неї суцільним непередбачуваним наслідком. А все тому, що великоросійський шовінізм, зухвалість, зарозумілість і гординя не дозволяють ані пропаганді, ані правителям бачити реальні загрози - там, де вони справді є.Натомість вони вигадують загрози, які не мають нічого спільного з дійсністю. От, наприклад, директор Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін розродився спічем про те, що Захід на чолі зі США прагне "перетворити вільну людину в повністю керовану трансгуманістичну химеру". Які ще химери живуть в уяві російських пропагандистів - читайте в свіжому моніторингу
Привіт! Якщо вам коли-небудь спаде на думку погуглити дитячі фото Гітлера - пошуковик видасть вам світлину милого немовляти. Так, в ньому вже проступають риси Гітлера - але це ще зовсім не той Гітлер весни 1945-го року, який влаштовує свою знамениту "бункерну істерику". Зринає запитання: як це дитя могло перетворитися на найкривавішого лиходія в світі?Те саме можна запитати і про Владіміра Путіна. Як він став тим схибленим диктатором, якого ми знаємо сьогодні?Це питання одного разу хтось поставив на редакційній планірці ТЕКСТІВ. Хтось інший згадав, як після свого приходу до влади Путін цілком схвально говорив про США, НАТО та американського президента Джорджа Буша-джуніора. Ми вирішили докопатися до істини: коли Путін почав змінюватися? Що послужило трігером? Так народився цей проєкт.Ми дослідили 10 тисяч стенограм з виступами Путіна за 22 роки його правління і створили проєкт з журналістики даних, який показує, як змінювалася риторика кремлівського карлика. Це лонгрід, який можна читати послідовно і повністю, а можна - як паззл, обираючи ті частини, які зацікавлять вас найбільше. До речі, якщо бути уважним, то "між рядками" можна побачити, що саме спричинило хворобливий злам, який породив "іншого Путіна", що саме було тим "болючим мозолем", на який хтось наступив. Ми не вказуємо цього прямо - аби читачі мали змогу зробити власні висновки.Ну а далі доступ до необмеженої влади, ресурсів та грошей довели справу до того огидного результату, який ми всі зараз бачимо.Читайте, і дивіться інфографіку
Привіт! Якби кому-небудь спало на думку зняти фільм фентезі-жахів про Росію у нинішній війні - то яким би він був? Давайте пофантазуємо.Далеко-далеко на південний захід від столиці, яка упивається золотом, діамантами та іншою небувалою розкішшю, точаться бої за маленьке містечко. Це містечко раніше мало що значило - але за довгий час так уславилося своєю звитягою й непокірністю, що відступитися від нього вже неможливо. Ба більше - тепер від нього залежить і те, що буде далі у цій війні. Тож війська Верховного б'ються і б'ються об це містечко, немов об якусь зачаровану стіну. Місяць за місяцем вони йдуть на нього, хвиля за хвилею накочуються на нього здичавілі орди, але оборона тримається. Одна хвиля трупів нападників накочує на іншу, але Цитадель стоїть до останнього, а магія тих, хто "зачарував" стіни міста, залишається сильною.Знову й знову ватажок, який вийшов із низів (назвемо його Трупоїд), клянеться Верховному, що візьме місто - але не може. Втомившись від марноти зусиль, він вирішує зруйнувати зачаровані стіни. І коли його робота вже близька до кінця, і він готується назвати руїни своїми, інший ватажок, можновладний і пихатий (назвемо його Мерлятник), кидає на підмогу свої орди - аби вирвати перемогу з рук Трупоїда.Коли руїни міста, в якому не залишилося нічого живого, ще димлять під їхніми ногами, а захисники фортеці відійшли на західні околиці, Трупоїд і Мерлятник виходять на герць між собою. Кожен з них хоче залишити перемогу собі. Битву між ними має побачити лише один глядач - Верховний Некрофаг. Кожен з них має битися дуже видовищно, аби глашатаї розповіли Некрофагу саме про його перемогу. Але глашатаї вирішують не "бруднитися" об простолюдина Трупоїда - і хоч він зробив більше, віддають перевагу можновладному, зажерливому Мерлятнику.Та поки глашатаї упиваються "перемогою" над зруйнованим, понівеченим містом, поки утішений кривавим сюжетом Некрофаг готується роздавати скрині золота й діамантів, на пагорбах над містом нуртує тиха, але вірна робота. І невдовзі залишки руїн можуть впасти прямо на голови осатанілим ордам і поховати їх під собою...Схоже на казку, але це не казка. Почитайте наш свіжий моніторинг російської пропаганди - саме так усе й відбувається, а вся ця "трупоїдська" енергія вирує в середовищі пропагандистів більше ніж будь-коли. Російські ЗМІ упиваються "звільненням" руїн Бахмута, і при цьому продовжують створювати сюжет для одного-єдиного глядача - Путіна. Тим часом стерв'ятники Прігожин і Шойгу змагаються за те, хто з них стане головною фігурою в цьому сюжеті. І не помічають, як з височин на них невмолимо насувається гроза
Привіт! Нас уже не дивує, що попри свої декларації про боротьбу з пропагандою та насильством, Фейсбук продовжує пропонувати своїм користувачам різноманітну пропагандистську продукцію, в тому числі чимало проросійської. Дивує інше.Цю подорож ми почали з Камбоджі. Саме там реєструються адміністратори російських пропагандистських пабліків, спрямованих на зовнішню аудиторію. Знайти перший паблік неважко: його підказують рекомендації Фейсбука після перегляду кількох роспропагандистських сторінок. А далі ми дивимося на френдів цього першого пабліка, і потрапляємо в цілу "екосистему". Вона складається з "кущів" пабліків із російською пропагандою, пов'язаних між собою "дружбою".Контент - дуже подібний. Мінімум текстової інформації, максимум фото. На них - привабливі жінки, а також російська символіка і фото Путіна в образі "альфа-самця". Також колажі, які демонструють "непереможність" РФ та фото озброєння й техніки з "рашистською" символікою. А тепер підходимо до того, що дивує. Виявляється, є повно людей, які підписуються на подібні пабліки. Добровільно!Втім, якщо копнути глибше, здивування поменшає. Можна виокремити загальний принцип, який поєднує користувачів з умовного "глобального Півдня", Азії, Північної Африки, Близького Сходу та кількох небагатих європейських країн. У нашому матеріалі розповідаємо, на який (досить примітивний) гачок російські пропагандистські ботоферми ловлять підписників по всьому світу
Вітання! Мабуть, найбільш шкідливе, що можна зробити під час війни - це недооцінити ворога.Саме так вчинили росіяни, коли починали своє повномасштабне вторгнення. Зараз уже багато написано і сказано про те, що саме недооцінка української здатності до опору кілька разів зіграла з росіянами злий жарт.Цю помилку не можна повторювати українцям. Водночас, в наших медіа вже багато місяців є практика показувати російських окупантів як недолугих нездар і тупих ідіотів, які раз за разом зазнають прикрих невдач.В багатьох випадках (які потрапляють на відео) все так і є. Але залишається дещо за кадром. За майже півтора роки російські окупаційні війська та їхнє командування зробили висновки. Вони вчаться. І це може нам дорого коштувати. Королівський інститут об’єднаних сил (Royal United Services Institute, RUSI) опублікував велику доповідь про те, як різні структури російської армії пережили перший рік війни з Україною і в якому стані перебувають на другому році. Ми переклали і адаптували цей матеріал - читайте, чого навчилися окупанти, і які нові виклики це породжує для оборонців України
Привіт! У російських пропагандистів, схоже, якісь проблеми з реальністю. Інакше чим можна пояснити наполегливість, із якою вони намагаються підмінити реальність міфами?Ну от, наприклад, американські системи Patriot. Поки українці з подивом і захопленням спостерігають, як Патріоти збивають російські ракети "Кинджал", які колись помилково вважалися "гіперзвуковими", роспропаганда намагається навіяти своїй аудиторії міф про вразливість Патріотів. Розповідають про "слабкі місця", погані радари та легку досяжність для російської зброї. Більше того, поквапилися заявити про знищення аж цілих 5-ти Патріотів одним Кинджалом (цікаво, як це було? Пускові установки стояли одна на одній пірамідкою, і їх прошило ракетою наскрізь? Чи, може, вони від удару попадали одна на одну, як доміно? Крім того, три Патріота в цьому міфі - вигадані, адже Україна має лише два таких ЗРК).Ще один міф конструюють щодо РСЗВ HIMARS. У них теж є "слабкі місця", які окупаційна армія буцімто виявила за допомогою "радіогігієни". Тепер росармія "поступово" знищує цей вид озброєння, і саме внаслідок цього прильотів від HIMARS не фіксується.А що ж реальність? Реальність у відповідь каже, що зіткнення з Патріотами дорого обходиться російському бюджету. Лише за одну ніч вони поклали стільки Кинджалів, скільки їхня оборонка здатна виробити за три місяці. А на наступну ніч Патріоти обтрусилися від здійнятої пилюки і знову взялися за роботу - вдруге з неприємним для росіян результатом. Вангуємо, що роспропаганді доведеться "знищувати" вже "знищені" Партіоти знову і знову (можливо, доти, поки в РФ взагалі не закінчаться ракети). Такі сеанси "повторного знищення" ми вже бачили - з українською авіацією та ППО, але домінування в українському небі у РФ як не було, так і немає.Щодо HIMARS реальність каже, що ще минулого року окупаційна армія так налякалася "бавовни" на своїх складах озброєння, що забрала ці склади з зони досяжності американських РСЗВ. Однак свято тривало недовго: зараз "бавовну" почали вирощувати британські Storm Shadow, а HIMARS натомість спокійно чекають своєї години. І вона настане.Якщо роспропагандисти нічого не можуть вдіяти з реальністю, вони намагаються її "заборонити". Ну от, наприклад, їм дуже не до шмиги вживання слова "русня". І що ж вони хочуть з цим зробити? Читайте в нашому свіжому моніторингу російської пропаганди
Привіт! Ми вже колись згадували про те, що упродовж багатьох місяців - майже від самого початку повномасштабного вторгнення РФ - ведемо базу даних за різними типами обстрілів, що були здійснені по території України. Коли наприкінці березня росіяни вперше вдарили керованими авіабомбами, а згодом речник ПС Ігнат назвав КАБи суттєвою загрозою - ми вирішили з особливою увагою відстежувати їх в усіх доступних офіційних джерелах.Натепер в нас є вже достатньо даних, аби говорити про певні тенденції в цьому достатньо новому виді обстрілів. Тож до вашої уваги - інфографіка, яка показує кількість таких обстрілів за даними офіційних джерел, а також карта з локаціями "прильотів".Якщо коротко, дані показують, що росіяни б'ють КАБами не по лінії бойового зіткнення, а по інших територіях, зокрема на Чернігівщині, Сумщині, Херсонщині та Запоріжжі. Чому ворог цілить саме в ці території, чому КАБи такі небезпечні, що ми можемо їм протиставити (і навіть, схоже, нещодавно протиставили)?Читайте, і дивіться інфографіку
Привіт! Давно вже спадало на думку питання: чому це всілякі російські діячі так нетямляться, коли йдеться про кенселінг "великої російської культури" у світі? А от чому.Ця сама "велика російська культура" - прекрасне прикриття. Для її просування та поширення на Заході створюються організації, за допомогою яких російські спецслужби вербують "співвітчизників" за кордоном та іноземців, які "співчувають".Подібними центрами "науки, культури та розвідки" з успіхом користувалася ще радянська КДБ. Грошей на це не шкодували. Не шкодують і зараз - а у КДБ є спадкоємці, які роблять те саме. Нещодавно ТЕКСТИ додали в базу “Бактерії русского міра” понад 300 представників таких організацій в 19 країнах Європи. У сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про кількох найяскравіших представників, а також "сплячих агентів", пов'язаних з цими організаціями. Є й вишенька на торті - пам’ятка від КДБ, як вербувати співвітчизників за кордоном. Серед кейсів: як завербувати агента за допомогою чотирьох рукостискань, як знаходити непрямі зачіпки, як використовувати іноземців "в темну", щоб вони працювали на ворожу спецслужбу, не здогадуючись про це? Читайте докладно
Привіт! Що таке європейський спосіб життя? Що саме робить європейські країни "магнітом" для багатьох українців? Про це розмірковує один із авторів ТЕКСТІВ, багатодітний батько, який близько пів року прожив із сім'єю в невеличкому австрійському гірському містечку.Він розповідає про зовсім інший рівень безпеки (звісно, йдеться не про ракети та обстріли. Йдеться про рівень довіри й інтеграції в суспільстві). Детально розглядає шкільне навчання з його безкоштовними і платними послугами, а також багато іншої "дитячої інфраструктури", медичні та соціальні послуги. Робить нотатки про те, як австрійці працюють, чим наповнені їхні будні, чому вважають одноденний (або багатоденний) похід у гори найкращим відпочинком. Згадує, як долучився до тамтешніх містечкових святкувань: "Свята відзначають на площах, люди збираються, п'ють різний алкоголь, залежно від свята і сезону, спілкуються. Навіть ти, біженець, відчуваєш, що не сам на світі, що ти - частина цієї громади. Така вкоріненість дарує відчуття комфорту".Втім, цей комфорт - не спонукає залишитись назавжди. Бо це "чуже щастя й чуже життя". Що хотілося б запозичити, аби налагодити не менш щасливе життя в Україні - читайте
