Що буде з російською економікою?Це питання сьогодні хвилює багатьох українців. Адже від міцності економіки залежить, чи зможе Росія продовжувати повномасштабну війну проти України.Велику вагу воно має й на Заході. Споглядаючи зростання російської економіки в 2024 році, деякі прихильники України ставлять під сумнів дієвість санкцій - і необхідність їх подальшого впровадження.Однак Кремль зумисно створює цей образ стійкості, кажуть авторитетні експерти, опитані CNN. "Цей образ - тільки міраж, який Кремль ретельно підтримує, щоб змусити своїх супротивників думати, що російська економіка перебуває в хорошій формі. З наближенням третьої річниці війни ця маска починає сповзати", – йдеться у статті.Російська економіка працює "на стероїдах", кажуть аналітики. ""Стероїди – це добре, але це не м'язи. Це більше нагадує біг під кокаїном", – пояснює одна зі співрозмовниць видання.Що їм дає підстави так вважати? І що це становище означає для майбутнього - наприклад, для перебігу війни у 2025 році? Читайте докладно у матеріалі "Зростання «на стероїдах». Як Кремль намагається замаскувати занепад російської економіки"
Як часто, лежачи у своєму ліжку чи сидячи за робочим столом, ви занурюєтеся в читання паперової книжки? Не читаєте, відволікаючись на повідомлення телефона, що лежить біля вас, а саме занурюєтеся?Такі запитання ставить видання Lithub, пропонуючи дискусійну тему. Ми переклали есе про те, як впливає на читання епоха соцмереж, постійного потоку "кліпової" інформації та фейків.У 1994-му, коли лише 39% американців мали доступ до домашнього комп’ютера, а підключенням до інтернету користувалися ще менше людей, Свен Біркертс написав про проблему читання у своїй книзі "Елегії Гутенберга". Він бачив непоправну шкоду в приниженні друкованої книжки новими технологіями. Біркертс певен: перехід від друкованої книжки до інтернету становить загрозу нашій здатності утримувати свою увагу й занурюватися в щось складне. Він також описав особливий досвід повільного, медитативного читання, який дозволяє зберегти ідею про те, що наше життя - не послідовність прожитих моментів, а доля.На адресу Біркертса лунало багато критики. Його називали затятим книжковим хробаком. Багато хто не погоджується з ним і зараз, запевняючи, що байдуже, на якому носії міститься книга, важливий лише зміст. Але й на це у Біркертса є контраргумент.Читайте в нашому перекладі матеріалу. І напишіть в коментарях, яку точку зору ви поділяєте
"У нас дуже великий потік (поранених і постраждалих). Тому, звичайно, там, де великий потік, де велике навантаження, там буде зараження. Там, де зараження, там буде госпітальна флора".Так каже Володимир Дубина, завідувач відділення анестезіології і інтенсивної терапії №1 лікарні Мечникова у Дніпрі. Він пояснює: госпітальні інфекції практично завжди стійкі до антибіотиків.Війна в Україні спричинила не тільки великий потік постраждалих - через вторгнення багато медиків залишили країну і дотепер не повернулися. Ті, які лишилися, заледве дають собі раду з напливом хворих. На боротьбу з госпітальною флорою у медичного персоналу в буквальному сенсі не залишається часу.Крім того, практично неминучою є багатоетапність евакуації поранених. З військових медеваків вони мігрують до районних лікарень, потім - до міських, обласних, центральних. Переміщуючи людей, разом з ними ви переміщуєте й стійкі до антибіотиків бактерії.На жаль, впоратися з проблемою антимікробної резистентності не може не тільки Україна. Весь світ намагається "випередити мікроби" - однак фармацевти не встигають знаходити все нові й нові препарати проти інфекцій, які розвиваються надто швидко. Якщо цього не змінити - в майбутньому ми матимемо справу з зараженнями, які вже не піддаватимуться лікуванню антибіотиками. Що може зробити кожен? Щонайменше, обмежити власне вживання антибіотиків, особливо без рецепту і без нагальної потреби.Докладний розгляд цієї проблеми - за посиланням
Удари України по цілях глибоко в тилу російської території - це стратегія. Вона має назву Стратегія впливу (блокування), і про неї докладно написав науковий співробітник Університету Осло в Норвегії Фабіян Гоффманн.Ключова мета такої стратегії - це обмеження військово-промислового потенціалу супротивника. Саме обмеження, а не знищення (бо знищення на практиці неможливе). Такі кампанії не обов'язково мають бути потужними, щоб бути ефективними. Як приклад Гоффман наводить стратегічну повітряну кампанію союзників упродовж Другої світової війни, під час якої здійснювалися удари по пов'язаній з війною промисловості нацистської Німеччини. Ці удари, хоч і не призвели до негайного краху промисловості, в кінцевому підсумку відіграли вирішальну роль у перемозі над Німеччиною.Це важливо: ключ до оцінки успіху стратегічної кампанії блокування лежить не в абсолютних показниках (наприклад, "Чи призвела вона до рішучої перемоги над ворогом?"), а у відносних показниках. Відповідне питання: порівняно з максимальним потенційним виробництвом супротивника, на який відсоток було зменшено сукупний обсяг виробництва?Як такі стратегії працюють на практиці? Якими є їхні наслідки? Чи правильним є український підхід? Читайте в огляді Фабіяна Гоффмана
"Фізична підготовка на війні нерідко рятує життя. Саме тому я звертаюся до хлопців і чоловіків, яким ще доведеться (хто-зна, скільки війна ще буде тривати) стати в стрій: послухайте дядька, який не гниє в сирій землі лише завдяки Богу і тому, що колись замість дивана обрав турнік. Готуйтеся. Щоб не полягти в першому ж бою. Щоб повернутися додому живим".Так каже військовий Віталій Цвид, який до війни займався бігом, робив вправи на турніку, плавав у басейні. Фізичну активність йому порадив лікар після травми ноги. Чоловік понад усе хотів перестати накульгувати - тож тренувався через "не хочу", "не можу", "втомився", в будь-яку погоду.Так Віталій викував собі залізну волю. І зрештою це врятувало йому життя - двічі.Військовий розповідає, як після шести майже безсонних ночей в окопі типу "нора" отримав поранення. Евакуювати його не змогли: поле за посадкою, з якої треба було йти, прострілювалося ворогом. Тому залишався один вихід: бігти. І Віталій побіг - у бронежилеті, з посіченою уламками ногою, спиною і правою рукою, несучи на собі бронежилет і автомат, у мокрих, обліплених купою бруду, наче зацементованих берцях, та ще й під кулями.Історію про неймовірне життєлюбство і велику силу читайте за посиланням
Чому Росія залишається вразливою до атак українських далекобійних дронів? Спостерігаючи за тим, як українські БПЛА щоночі поціляють у важливі об'єкти в РФ, аналітики Defence blog написали відгук про значні недоліки у здатності Росії захищатися від атак.Короткий висновок такий: Росія проґавила момент, відстала як у виробництві, так і у протидії.Тепер їй важко щось протиставити ройовій тактиці українських далекобійних дронів. Поки палахкотять її склади боєприпасів, нафтосховища та аеродроми, Росія не спромоглася створити навіть мобільні вогневі групи. Крім того, військово-політичне керівництво РФ аж надто покладалося на тамтешню ППО, якій роками співали осанну в пропагандистських ЗМІ. На практиці виявилося, що російські ЗРК не здатні впоратися з українськими дронами. Вони летять досить повільно і низько, а ще вони малопомітні на радарах.Військові експерти відзначають співпрацю України із західними країнами, зокрема зі Сполученими Штатами, у розробці та виробництві передових технологій безпілотників. Це партнерство дозволило Україні швидко наростити свій потенціал БПЛА.І це вже змінило динаміку протистояння. Які ще наслідки помітні вже зараз, і яких слід очікувати? Докладніше читайте в нашому перекладі
Сукня за 12 доларів, светр за 7, штани-чінос - за 10. Знайти обнову на численних сайтах одягу за такою ціною сьогодні може кожен. Збіглося після прання, погано сидить, низька якість? Смітник усе стерпить.Як ці тонни дешевого одягу потрапляють на ринок? Хто на ньому збагачується - і хто та в яких умовах його виготовляє? Журналісти BBC опублікували репортаж з китайського міста Гуанчжоу, де міститься район Панью, відомий як "село Shein". Це лабіринт фабрик, які забезпечують найбільший у світі роздрібний магазин одягу. Колись маловідома китайська компанія Shein трохи більше ніж за п'ять років стала глобальним гігантом, випередивши такі бренди, як H&M, Zara та Primark. На неї працює п'ять тисяч фабрик, які винаймають робітників на 12-ти, а то й 16-годинний робочий день. Рідко хто з них має більше одного вихідного на місяць. Їхня оплата залежить від того, скільки речей вони пошили: наприклад, за футболку платять максимум 30 центів.Ми переклали ключові моменти цього матеріалу. Читайте про те, як влаштований цей бізнес, і що думають про свою роботу самі робітники (ви будете здивовані)
Українські науковці помітили дивне явище: міжнародні наукові журнали дуже неохоче беруть до публікації статті, де згадується війна або бойові дії в Україні.За свідченнями дослідників, їхні західні колеги стають усе більш “змученими” від війни - аж до того, що бояться вживати і читати це слово. Саботажем це наразі не назвеш, однак наукові статті зі згадками про війну довго рецензують, висувають нездійсненні вимоги або незрозумілі претензії, ба навіть пропонують відіслати в інший журнал.Натомість, порівняно з 2022-23 роками, коли російські науковці "сиділи тихо", зараз вони дедалі частіше приїздять на міжнародні конференції та просувають порядок денний країни-агресорки. А коли українські вчені вимагають скасування заходів, де, наприклад, російські вчені розглядають Крим як частину Росії - організатори посилаються на те, що це буде порушенням прав людини.Таким чином навіть ботаніка може перетворитися на інструмент пропаганди в руках агресора.Ми поговорили з двома науковицями, які докладно розповіли про ці дивні процеси в міжнародній науці. Читайте в нашому матеріалі
Під час війни держава змушена взаємодіяти з великою кількістю громадян, значно більшою, ніж у мирний час, тому військові витрачають десятки годин, щоб пройти ВЛК; цивільні тижнями стоять під ТЦК, щоб отримати відстрочку; переселенці жертвують статусом ВПО, аби тільки уникнути черг. Іноді процедура займає тижні чи навіть місяці.Ми поспілкувалися з двадцятьма людьми, які намагалися оформити потрібні документи, і з’ясували, які черги найдовші й чому доводиться витрачати час.Слід сказати, там, де пророблена справді титанічна робота з цифровізації процесів - люди витрачають у чергах значно менше часу. Кілька людей розповіли нам про досить комфортний досвід. Наприклад, коли треба скласти водійські іспити, оформити кадастровий номер або відновити втрачені документи - система працює досить швидко. Але коли йдеться про усілякі паперові справи для військових, або переселенців, або (найгірший випадок) переселенців, які стали військовослужбовцями - людям доводиться гаяти тисячі годин свого життя в чергах. Ми порахували ці години, створили інфографіку, зібрали історії людей - читайте і дивіться в нашому матеріалі "Черги - це просто пекло"
В радянській Україні всесоюзна влада чітко визначала, які меморіали та пам'ятники дозволено ставити, і якими їм слід бути на вигляд. Та яким повинен бути простір довкола них.Це мали бути оповиті тугою місця, з яких хочеться, поклавши квіти, пошвидше піти. Посеред простору встановлювали однотипні і не надто естетичні стели або скульптури, які навіювали сумні думки. Здавалось би, Україні давно варто відійти від цих совкових традицій. Але ні.На світлинах - меморіали, які сповідують кардинально різний підхід до пам'яті. Біля першого - імерсивного меморіалу "Хрест героїв" у Вишгороді - хочеться бути. Його хочеться розглядати й осмислювати. Хочеться віддавати шану і берегти пам'ять, думати не тільки про минуле, але й про майбутнє. На другому фото - все ті ж традиційні пам'ятники, які дуже нагадують трошки підфарбовану радянщину. Чому так відбувається?Наша кореспондентка Валерія Павленко знайшла в різних куточках України справді вдалі меморіали й поговорила з їхніми авторами. Вона розповідає, які ідеї вони закладають у самі пам'ятники та в суспільні простори довкола них, і чому слід створювати нову традицію
