У "ТЕКСТІВ" тривають різдвяно-новорічні канікули, але хотілося б сказати щось за підсумками цього року. І щоб не про політику і не про війну. Тож сьогодні розкажемо про українські стрічки, які цього року найбільше дивилися на Netflix (ці фільми доступні на платформі в Україні).Слід зазначити, що цьогоріч до топів українського Netflix потрапило лише 10 вітчизняних фільмів - на 12 менше, ніж торік. Однак дивилися їх значно довше.Цілих 13 тижнів у топі пробула легка комедія "Відпустка наосліп" - про надокучливу шефиню київського підприємства, яку втомлений від неї колектив відправляє відпочивати в Карпатах. У подорожі на неї чекає безліч сюрпризів.Це не єдина комедія, яку охоче дивилися - на другому місці за тривалістю переглядів опинилася стрічка "Песики" з Лесею Нікітюк. А ще в десятці кіно про попутників у поїзді, які зазнають трансформації за одну ніч, про радянську каральну психіатрію, про волонтера, який вивозив людей з Бучі, і навіть фільм жахів про бункер на дні Каховського водосховища.Словом, є що подивитись. І не тільки на Netflix - є варті уваги фільми, які платформа не купила. Наприклад, супер-популярний "Ти - космос". У нашій добірці розповідаємо про кіно цього року, варте перегляду.Читайте і дивіться.А ми почуємося вже невдовзі. Гарних і тихих свят!
"Чорноморський флот перебуває на остаточному шляху занепаду. Росіяни більше не здатні захистити свої найцінніші активи навіть у найбезпечнішому порту - від морських сил, які взагалі не мають екіпажних кораблів".Так характеризує становище ЧФ РФ відомий історик та дослідник війни Філліпс О'Браєн. У своєму свіжому тижневому огляді робить акцент на успішних діях України на морі не тільки проти російського військового флоту, а й проти торгового.Що стосується військового флоту - тут О'Браєн згадує про те, як Україні вдалося загнати його в Новоросійськ, ізолювати і змусити там відсиджуватися. Але навіть відсидітися не завжди виходить: атака на російський підводний човен українським безпілотником в захищеній гавані Новоросійська показує, що тут теж запахло смаленим.Як приклад вдалої операції проти торгового флоту аналітик наводить атаку проти танкера Qendil у Середземному морі. Він пояснює, що вона важлива з кількох причин і свідчить про те, що перші удари по танкерах були не попередженням, а стартом великої кампанії.Чому війна на морі має значення, і чому Україна, схоже, тримає на прицілі Ахіллесову п'яту Росії - читайте в нашому перекладі
Це такий матеріал, від якого часом посміхнешся, а часом стане сумно. Про Одесу - місто, за яке минулого тижня вболівала вся Україна."Одеса. Графік світла: схІд - 07:34, захІд - 16:10". Це - один із мемів, яким одесити відповідають на російську атаку, внаслідок якої місто залишилося без електрики. На фото - сонце над морем."В Одесі здаються тільки квартири!" - інший хіт цих важких днів. Одесити зберігають оптимізм та почуття гумору. На другий день після атаки, 13 грудня, місто залишається без електрики й води. Але вимкнути сонце росіяни не здатні. Тож багато сімей ідуть гуляти до моря - з дітьми, собаками, їжею, термосами. На щастя, природний газ у будинках і не зникав.Одеса - це завжди багато позитиву, чого не скажеш про місцеву владу. Містяни певні: начальник Одеської МВА Сергій Лисак у місті тимчасово. Він хоче гарних результатів напоказ, а не відповідальності. У деяких районах ситуація зараз краща, деякі й досі потерпають, та тим часом на селищі Котовського замінюють бордюри, а в центрі висаджують дерева. Кажуть, комунальники так "салютують" новому очільникові МВА, який полюбляє бачити бюджетників за роботою в суботу.Як жила Одеса в ці дні, як жартувала, рятувала, згадувала тяжчі часи - читайте в репортажі
За останній рік у використанні наземних роботів на фронті стався технологічний прорив. Як жартують самі оператори НРК, це можна порівняти з переходом від кнопкового телефона до смартфона.А доти - було "багато скепсису і дивних запитань", каже наш співрозмовник Математик, який керує підрозділом НРК. Адже звичайна техніка все ще могла під'їхати близько до лінії фронту - не так, як тепер, коли панує кіл-зона - тож було чимало сумнівів у потрібності НРК. Крім того, не було розуміння, як у робота працюватиме зв’язок, що із захистом від ураження тощо.Головне завдання цих роботів - логістика та евакуація. "Є бойові модулі, кулемети, гранатомети, мінувальники, розмінувальники та інші засоби. Насправді це все круто. Це все треба розвивати. Але 95 відсотків - це логістика", - каже Математик. І пояснює, що якби за допомогою НРК покрили логістику й евакуацію хоча б наполовину, нашим Силам оборони по всій лінії зіткнення було б легше в рази.У цій статті - класний фоторепортаж, який показує велику різноманітність НРК. А також відповіді на питання, як із кадрами для роботи з НРК, в чому специфіка управління ними, як навчитись. І, звісно, якою є наша перевага в застосуванні НРК, і як розвивається ситуація у ворога. Читайте і дивіться
Коли військовий повертається додому з фронту, його родичі і друзі, дружини та чоловіки, діти, батьки, знайомі та сусіди часто очікують, що це буде "радісна зустріч, бо ж тепер усе позаду". На практиці цієї радісної зустрічі здебільшого не буває.Натомість є труднощі. Ветеранам буває важко повернутися в родину, побут, віднайти себе в цивільній роботі, вирішити медичні проблеми та пройти усю необхідну після демобілізації паперову тяганину. Про психологічні проблеми теж вже сказано багато. Віднедавна почали говорити й писати про те, що не тільки самі ветерани, а й їхні родини стикаються з труднощами, пов'язаними з реінтеграцією військового. Саме про це мова у цій статті. З чим стикаються не тільки самі ветерани, а й їхні родини, і за яких умов досвід реінтеграції до цивільного життя буває найбільш успішним? Авторка дослідження опитала вісьмох учасників із різних областей України в період із вересня по листопад 2024 року. У дослідженні взяли участь дві подружні пари (одна з дітьми, друга без дітей), а також двоє матерів і їхні діти-ветерани. Читайте, про що вона дізналася. Публікацію створено Texty.org.ua за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання за фінансування Норвегії та Швеції
"Росія настільки сильна та об’єднана, що може вести війну ще десятиліття". "Росія настільки ослабла, що колапс дуже близько".Це — два наративи щодо РФ, які превалюють у західних колах. Обидва ці наративи хибні. Про це пише Любов Цибульська, експертка зі стратегічних комунікацій та фахівчиня з питань гібридних загроз в Україні. Її команда уже 3,5 роки робить аналіз настроїв в російських регіонах та серед російських військових на замовлення наших Сил оборони. "Правда в тому, що Росія стабільно виснажується війною — як економічно, так і людським ресурсом. Але ця агонія, з досі неповними санкціями та новими партнерствами у вигляді Індії та Китаю, може тривати ще певний час, поки не почнеться зворотний відлік", — пише Цибульська."Насправді російська система тримається разом завдяки інерції, а не впевненості. І ніде ця крихкість не проявляється чіткіше, ніж усередині російської армії", — зазначає експертка.У її звіті багато цікавого про те, наскільки виснажені російські військові, і як вони прагнуть якомога швидшого закінчення війни, але при цьому певні, що це зробить Трамп, а не Путін. Також про те, як російська економіка руйнується, ніби пазл, з якого випадають все нові й нові сегменти.Читайте пряму мову
Це історія про зниклого хлопчика. Коли почалося російське повномасштабне вторгнення, Остап Тополін (ім'я змінене) був ще зовсім малим - у 2021-му він пішов до школи в рідних Олешках. Це був останній рік, коли він навчався українською.У наступні кілька років Росія забрала у цього малюка все. Хлопчика виховував батько - мама раніше трагічно загинула. Василь Тополін жив з того, що вирощував на власному обійсті овочі, квіти і зелень на продаж. Після того, як росіяни відступили з Херсона, город, з якого жила сім'я, перетворився на лінію фронту.Василь вирішив виїжджати. Він погодився на "заманливу" пропозицію росіян - йому запропонували сертифікат на житло в Росії. Так Василь і Остап опинилися в Нижньому Тагілі. Їхній будинок в Олешках згодом зруйнували обстрілами, а потім, після підриву росіянами Каховської дамби, руїни змило водою. Замість живописного будиночка в південних, теплих Олешках сім'я тепер оселилася в маленькій квартирці. В облупленій чотириповерхівці на околиці північного індустріального міста, де взимку нерідко мінус 20 морозу.Де працював Василь у Нижньому Тагілі - не дуже ясно. Тут, на півночі, його вміння вирощувати городину навряд чи стало б у пригоді. Відомо, що 10 грудня 2023 року Василь пішов з дому, а через кілька днів його знайшли мертвим у лісі неподалік від його нового помешкання. Причин смерті російська влада не повідомляє.Так Остап опинився у сиротинці. Там його взялися активно "перепрошивати", прищеплюючи російську свідомість. Дані Остапа з'явилися на російському сайті з усиновлення. З 2024 року сліди українського хлопчика в Росії губляться: куди він подівся, натепер невідомо.Ми розповідаємо про Остапа у великому проєкті з журналістики даних: там є відео, мапи, ілюстрації, посилання на офіційні дані. Ми також ставимо питання про його подальшу долю, про те, чи можна повернути Остапа та інших дітей, які втратили найрідніших людей і були вивезені на територію Росії. І про те, якою є відповідальність за такі дії з боку окупаційної влади. Читайте і дивіться
Наш співрозмовник, герой цієї статті, просуває неоднозначну позицію, з якою, імовірно, сперечатимуться. Чи потрібно утримувати бійців на спостережних пунктах, розташованих на відстані від основних позицій? Наш співрозмовник каже - ні.Щоб дістатися до таких СП, потрібно подолати кілометри, часто - з гарною видимістю для дронів, які літають угорі. Потім солдати проводять у норах тижні й місяці, постачання для них ускладнене, вивозити поранених важко й небезпечно. Крім того, під час своїх "просочувань" росіяни просто обходять СП, і тоді наші бійці опиняються в тилу ворога, їх просто захоплюють.А все, що вони можуть робити, перебуваючи на СП - це сидіти в "норі" і ховатись. Бо якщо росіяни їх засічуть - одразу знищать. Максимум користі від них: повідомлять по рації "чую постріли десь праворуч".У сучасній війні дві-три людини, які сидять далеко в норі, не можуть нічого контролювати, крім входу в цю нору, вважає наш співбесідник. Ці "еспешки" існують лише для самозаспокоєння "старих" генералів: мовляв, якщо там наші солдати, ми контролюємо цю територію.Окей, якщо ми не будемо висувати людей на "еспешки" - що натомість? "Практика показує, що просування ворога немає там, де не бракує засобів: дронів, снарядів, мінування", - пояснює військовий. Він розповідає, що його бригада здійснила якісні зміни і зараз тримає ділянку фронту майже без прямого ризику для піхоти. Як це вдається - розповідаємо
Масовані обстріли, які чергуються з локальними ударами - уже багато тижнів поспіль ворог намагається вибити українську енергетику. Як свідчать дані, зібрані нами зі СвітлоБот, тривалі знеструмлення охопили всю країну аж до Чернівців. Найраніше почалося в Чернігові: величезний дефіцит електроенергії почався там ще у жовтні, коли росіяни дронами буквально знесли всю енергетику міста. По всій країні графіки знеструмлень були запроваджені після 8-9 листопада, коли росіяни завдали ракетних і дронових ударів по Трипільській ТЕС, Кременчуцькій ГЕС та електростанціях в чотирьох областях, а головне - по підстанціях, які з’єднують із мережею Рівненську та Хмельницьку АЕС. Під час наступного удару до цих двох АЕС додалася Південноукраїнська, де внаслідок удару був втрачений зв’язок із однією із високовольтних ліній електропередачі.Ми створили інфографіку, на якій видно, як поширювалися знеструмлення в жовтні-листопаді. На графіку немає Сум і Харкова, які теж потерпають без світла, але в цих містах немає СвітлоБота.Сумно, але є й "світлі плями": після кожного прильоту робота енергомережі щоразу поступово відновлюється. Можна тільки захоплюватися незламністю і працездатністю українських енергетиків, які ремонтують інфраструктуру. А от щодо роботи цивільної та військової влади такого схвалення немає. Чому - розповідаємо в нашому матеріалі
"Світ може піти хибним шляхом у такі переломні моменти".Президент Фінляндії Александр Стубб у великій статті для Foreign Affairs пише про те, як він, будучи юнаком, після падіння Берлінської стіни повірив, що скоро настане тріумф лібералізму. "І я був далеко не єдиним", - каже він. "Але це майбутнє так і не настало".Ціла низка подій, кульмінацією яких стала агресія Росії проти України та найбільша війна в Європі з часів Другої світової, показала: почалася руйнація того світу, який десятиліттями дарував мільйонам людей передбачуване життя. Тепер буде формуватися новий порядок.Яким він буде, і хто відповідальний за його створення? Є три сценарії, за якими все може піти: стагнація нинішнього стану; погіршення і хаос; або - встановлення нових правил, які створюють баланс для країн планети. Також Стубб говорить про три стовпи, на яких базується зовнішня політика: цінності, інтереси та сила. Від багатьох країн світу сьогодні залежить, чи не випадуть цінності з цієї формули."Те, як ми нестимемо цей тягар, має значення. Це наш останній шанс", - підсумовує президент Фінляндії. Читайте його цікавий і ґрунтовний матеріал
