Страх, ненависть - і дика, шалена, люта заздрість. Після 3 січня, коли американські десантники захопили венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, російські пропагандисти пережили справжню гаму дуже бурхливих почуттів.Коли надійшли перші новини про операцію в Каракасі, серед зетників панувала обережна надія: от, мовляв, венесуельці зараз накостиляють американцям, от вийдуть на вулиці прості люди і візьмуть в полон американську десантуру...Наївні! Звісно, не так сталося, як гадалося.Після прикрої для росіян події вони вибухнули жовчю. От, мовляв, як треба було, та Росія не зуміла - бо вміє тільки пи... брехати, якщо висловитись цензурно.Далі все розвивалося за сценарієм горілчаного чаду: від агресії перейшли до ниття, а потім впали в примітивні філософствування. А коли протверезіли, подумали, що треба якось виправдати Расію-мать і перевести стрілки на якихось інших "винних" - котрих і знайшли у більш ніж достатній кількості.Можна вічно дивитися на кілька речей: як горить вогонь, як тече вода, як трудиться людина - і як коробить російських пропагандистів. Наприкінці минулого і на початку цього тижня їх коробило, не побоїмося цього словосполучення, дуже потужно. Ми зібрали всі реакції у нашому моніторингу роспропаганди. Читайте і насолоджуйтеся