На тлі ювілейного саміту НАТО стало очевидно: Україну не квапитимуться найближчим часом запрошувати до Альянсу. Україну не кличуть тому, що наш вступ в разі нового (і дуже ймовірного, з точки зору членів організації) нападу РФ слід вводити в дію статтю 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає, що напад на одну з країн означає напад на всі. Натомість нам пропонують метафоричний "міст" до НАТО, який легко може перетворитися на міст в нікуди - наприклад, в разі перемоги Трампа на виборах у США. То що, "всепропало"?Авторитетне американське видання  Foreign Affairs так не думає. І пропонує велику статтю із промовистою назвою "Найкращий шлях для України і НАТО. Що Київ може зробити зараз, щоб отримати місце в Альянсі".Якщо зовсім коротко, йдеться про два шляхи для України: норвезький та західнонімецький.Шлях номер один, як у Норвегії, яка свого часу, перебуваючи на кордоні з Росією (тоді ще Радянським Союзом) сильно побоювалася експансії неадекватного сусіда. Особливо шоковані були норвежці після того, що сталося з Чехією в 1948-му році. Тож вони підписали односторонню угоду, якою зобов'язувалися не розбудовувати інфраструктуру Альянсу на своїй території (наприклад, військові бази) - але тільки за тієї умови, якщо ніхто (читай Росія) не здійснюватиме нападу на Норвегію.Інший шлях - гірка пігулка. Він частково або повністю відтворює шлях Західної Німеччини - країни, розділеної після Другої світової війни. Цей шлях трохи важчий, адже передбачає згоду країни на приєднання до Альянсу в частковому вигляді. Він також передбачає чітку демаркацію кордонів (в нашому випадку це може бути, наприклад, чинна лінія бойового зіткнення) та гарантію, що вільна частина країни утримуватиметься від спроб визволити окуповану військовим шляхом.Автори дуже цікаво показують, як Україна може піти одним із цих шляхів із найменшими втратами для себе - і зрештою гарантувати майбутню безпеку для всієї країни, повністю. Весь матеріал - читайте за посиланням