Texty.org.ua | На перший погляд, це класична історія про "медову пастку"- принаймні, ...

На перший погляд, це класична історія про "медову пастку"- принаймні, під таким кутом її зараз подають в багатьох українських ЗМІ. І справді, тут є всі атрибути цієї практики спецслужб: Інна Кардаш, яку вважали журналісткою, використала сексуальні стосунки для того, щоб дістати доступ спочатку до агента політичного впливу і через нього до політичної влади. Згодом вона ужила ті ж методи, щоб проникнути до військової розвідки України. Втім, якщо придивитись уважніше, ідеться не тільки про це.Про Інну Кардаш вже написано достатньо. СБУ затримала цю шпигунку білоруського походження за спробу влаштуватися в один із підрозділів ГУР. Українські медіа одразу ж прозвали її "білоруською Мата Харі", яка, використовуючи особисті зв’язки, займалася шпигуванням для КДБ РБ.Однак це визначення неточне, особливо якщо взяти до уваги, що білоруський КДБ - це просто регіональний відділок російської ФСБ. Тому правильніше було б класифікувати Кардаш як російську шпигунку білоруського походження.І це не єдиний нюанс, якого наші ЗМІ воліють не помічати. Куди важливіше відповісти на питання, як сталося, що шпигунка мала можливість впродовж багатьох років вибудовувати журналістську кар'єру в Україні, та ще й в тандемі з багаторічним керівником інформагенції "Інтерфакс-Україна" Олександром Мартиненком. Хоча для того, аби з'ясувати, що вона поширює російські наративи, достатньо було б погуглити всього лише пару хвилин.Також варто з'ясувати, як сталося, що саме ця людина змогла зробити цілу серію інтерв’ю з вищими державними чиновниками зеленої хвилі. Чому її охоче пускали у високі кабінети, і які прийоми в "обробці" високопосадовців дозволили їй залишатися бажаною гостею?Отже, ця історія - не лише про затриману шпигунку, а й про системну сліпоту українського медіасередовища й політикуму. І з цим варто щось робити. Читайте докладно