Я_тут_пишу | я_читаюДонна Тарт «Щиголь»Цю книгу я читала майже місяць. І не тому, щ...

#я_читаюДонна Тарт «Щиголь»Цю книгу я читала майже місяць. І не тому, що вона нудна чи нецікава, а тому, що виявилася для мене дуже важкою емоційно. Донна Тарт пише з такою точністю, що майже фізично передає відчуття персонажів. Уже на перших сторінках, коли хлопчик вибирається з-під завалів після вибуху, мені було складно абстрагуватися й не переносити цей біль у нашу реальність.Далі ще важче — стежити за зростанням дитини, яка втратила маму і залишилася фактично нікому не потрібною. Сумнівні компанії, наркотики, алкоголь… І все це описано настільки відчутно, що часом аж мурашки по шкірі.Водночас у романі є дивовижне мистецьке тло. На деяких сторінках я ловила себе на думці, що читаю не художній твір, а справжній альманах про історію картин, художників та антикварних речей. Тарт майстерно вплітає у сюжет деталі, які оживлюють світ мистецтва й додають історії ще більшої глибини.Особливо запам’ятався Борис — яскравий персонаж, родом з росії. Через нього авторка торкається теми України й дуже точно передає атмосферу знайомих нам реалій. За це їй справді вдячна.«Щиголь» — це роман, у якому немає прикрас чи легких випадковостей. Це історія про жорстокий світ, який кидає героя на всі можливі гострі камені. Ця книга залишає після себе цілий спектр почуттів — від жалю й гіркоти до захоплення. Вона важка, але надзвичайно глибока. «Щиголь» змушує задуматися і точно залишає слід у душі. Це не легке чтиво, а справжнє випробування — і саме в цьому його найбільша цінність.