The Elder Scrolls 🇺🇦

#теорії #сиродіїл«Я Є СИРОДІЇЛ, що прийшов» Ми розуміємо походження назв більшості провінцій, та значення "Сиродіїл" лишається таємницею. Нижче подана теорія, яку вподобав сам Майкл Кіркбрайд: Вперше "Сиродіїл" з'являється як прізвище або титул що прийняв імператор Реман, той самий, що переміг акавірців, і об'єднав роз'єднану після падіння Алессіанської династії державу. Реман взяв його від давньої айлейдської назви цієї землі - Сирод (саме так вона записувалась у стародавніх джерелах, як то "Адабал-а"). Звідси випливає, що слово «Сиродіїл» є поєднанням «Сирод» та «iїл». Що ж означає «-iїл»? У тексті теми ESO: Morrowind зустрічається слово «Ресдайніїл», що перекладається як «народ Ресдайну». Таким чином можна припустити, що «Сиродіїл» означає «Народ Сироду». «Сирод» у свою чергу може означати «Серцевинна земля». "Cyr" може означати "Серце" а "од" означає "земля", що пізніше трансформувалось у "Серцезем'я". Згадайте фермерську родину Одіїл з TES IV, — буквально "народ землі". Тож коли Реман сказав «Я Є СИРОДІЇЛ, що прийшов», це означало «Я Є від народу Серцезем'я». Це має велике значення, адже сиродіїльці не мали чіткої ідентичності до його правління. Вони були колись роз’єднаними недійськими племенами, потім рабами, а згодом культурно розділеними народами. Реман — людина народу, свого народу, що прийшов, аби вести їх в їхніх власних інтересах, а не заради чужинців. Таким чином, сходження Ремана на трон означає створення єдиної національної сиродіїльської ідентичності.________The Elder Scrolls українською [чат]

#цікавинки #esoА ви знали, що дві зони у ESO мають одну і ту саму назву?Містечко Stonefalls (Каменепад) вперше з’явилося ще в часи #Arena і розташовувалося в самому серці континентального Морровінду. Під час розробки #Morrowind це містечко пройшло процес «данмеризації» — воно мало отримати нову назву — Bal Foyen (аналогічно до того, як Stoneforest став Balmora). Однак розробники відмовилися від ідеї додавати континентальний Морровінд, зосередившись на острові Вварденфелл.Команда Tamriel Rebuilt, користуючись напрацюваннями ранніх етапів розробки, реалізувала це місто, але під назвою Андотрен (у проєкті його попередньо називали Бал Фоєн, і цю назву вони нещодавно йому повернули).Під час розробки Elder Scrolls Online, континентальний Морровінд зазнав чималих змін, і топонім, що означає «Каменепад», було повторно використано — навіть двічі. Тож у грі ми тепер маємо два різні Каменепади — один англійською — Stonefalls, інший данмерською — Bal-Foyen. ________The Elder Scrolls українською [чат]

Недавній допис на каналі The Elder Scrolls про наративний метод цієї серії ігор надихнув мене поділитися своїми роздумами про цю штуку тут🤓Раджу прочитати його повністю, але головна думка така: значну частину лору в іграх TES ми дізнаємось із книг. Чи це історичні твори, чи пісні, чи казки, чи міти — неважливо. Важливо, що кожне таке джерело не є надійним на всі 100, як і в реальному житті. Це і робить всесвіт Сувоїв таким близьким до нас і глибоким.Так от, першим імовірно так у фентезі зробив саме Джон Рональд Руел Толкін😏Приміром, і Червона книга, і усі частини Сильмариліону — все це кимось написані тексти. Більбо у першому випадку, хроністи ельфів і людей у другому.Ми навіть знаємо приклад такої ненадійності чи то пак недостовірності "джерел" Професора. І це виникло абсолютно випадково. У перших виданнях "Гобіта" Більбо набрехав про те як здобув перстень, а вже у перевиданнях цей розділ вже містив правдиву історію здобуття персня. Сталось так випадково, позаяк Толкіну довелося її переписати після видання "Володаря Перснів", аби припасувати до нього "Гобіта". Тут він і застосовує прийом ненадійного оповідача.Але варто зауважити, що у випадку Толкіна ще немає постмодерного погляду і відповідного підходу до джерел. В такому випадку автор би сам їх деконструваюв, створював тексти із діаметрально протилежними поглядами на ті чи інші події, замовчував певні історії у конкретних творах, а в інших навпаки, адже історію таки пишуть переможці.Що цікаво, за таким механізмом деякі росіяни писали фанфіки про, наприклад, альтернативну історію Війни персня з погляду бідних і нещасних орків. Валари, ельфи і люди (які ельфодрузі) у них є злом і експлуататорами, а Сильмариліон пропагандою Заходу. Дугіністські алюзії на сучасний світ тут зрозумілі.Наостанок додам, що і природа текстів Толкіна, коли за десятки років він створював декілька різних версій біографії одного персонажа, теж відбиває такі підходи до викладу наративу. Ця інтертекстуальність, як і в справжніх історичних джерелах, надає його творам такої глибини і реальності 🐉🐲#довгочит

#айлейд #daggerfallЧому айлейдів називають "дикими ельфами"?Нам відомо багато різних ельфійських народів: високі ельфи (альтмери), лісові (босмери), темні (данмери) та інші. Та колись серед них був ще один загадковий народ — айлейди, яких прозвали “дикими ельфами”.На перший погляд, така назва здається дивною, адже саме айлейди створили одну з найрозвиненіших цивілізацій Тамріелю, залишивши по собі витончену архітектуру, потужну магію та Імперське місто. За походженням і зовнішністю їх можна класифікувати, як високих ельфів, оскільки айлейди майже не відрізнялися від своїх саммерсетських братів, хоч і обрали інший шлях розвитку.Тож, існують наступні версії, чому їх назвали дикими:— Дикі — бо відрізнялися жорстокістю. Наприкінці свого існування айлейдська цивілізація впала в моральний занепад. Багато міст перетворилися на осередки поклоніння Даедра, а жертвоприношення стали звичним явищем. Їхня “дикість” у цьому сенсі — не відсутність культури, а її спотворення;— Дикі — бо були першими, хто покинув Саммерсет і вирушили освоювати дикий Тамріель, тож для альтмерів-традіціоналістів вони виглядали “дикими” — тими, хто відмовився від порядку заради свободи і самостійності.Але є й більш прозаїчна версія, яка, ймовірно, найправдивіша. У Daggerfall айлейди спершу задумувалися як вороги, що мешкали у віддалених місцях Тамріелю та нападали на мандрівників. Гравець міг навіть вивчати ельфійську мову, щоб заспокоїти їх.Пізніше цю ідею вирізали з гри, але книжку “Дикі ельфи” залишили, хоч і осучаснивши її. Починаючи з Першого Путівника Імперією, їх переосмилювали, а в Oblivion айлейди отримали свій фінальний вигляд — вони стали давньою ельфійською цивілізацією Серцезем’я, а їхня “дикість” перетворилася на поетичне призвісько. Їхнє розселення Тамріелем, що було описане у старому лорі, тепер пояснювали етнічними чистками Алесіанського ордену, в результаті чого вони були вимушені тікати — хто у Валенвуд, хто до своїх братів Діренні до Високої Скелі. Та попри це, назва “дикі ельфи”, як і стара даґґерфольська книга про них (яка тепер подається як фольклорне дослідження), лишились, і хто зна, може десь у закутку Тамріеля ще існує айлейдські анклави і їх ми ще зустрінемо...________The Elder Scrolls українською [чат]

#Саммерсет #цікавинки Алінор є водночас столицею островів Саммерсет і серцем Альдмерського Домініону. Людських торговців допускали лише до його портів, і вони описували його як місто, зроблене зі скла або крил комах. Менш фантастичні свідчення імперських послів часів династії Реманів зображують його як пряме й сяюче, “гіпнотичний вир мурів і неймовірно високих веж, створених, щоб ловити сонячне світло й розкладати його на всі барви спектра, які лежать на його каменях Саме так описували архітектуру високих ельфів у часи Morrowind. Острів Саммерсет тоді уявлявся, як пряма протилежність Вварденфеллу, такий же химерний, але з акцентом на світлі. Та пізніше, коли Тодд Говард і команда Bethesda надихнулися візуальним стилем «Володаря Перснів», ельфійська архітектура змінилася. “Ельфійський стиль” став більш мармуровим і готичним, зі шпилями та арками — саме так ми бачимо його в The Elder Scrolls IV: Oblivion. І саме на цей стиль опирались під час створення ESO.Який варіант вам ближчий?TES_UA

#магія | Joseph WatmoughОдним із найдивніших серед магічних мистецтв є мікотургія — мистецтво керування грибами та спорами.Найвідомішими її практиками є магістри Дому Телванні, які завдяки мікотургії вирощують свої легендарні вежі. Справжні майстри здатні спрямовувати ріст грибів так, щоб ті набували форм залів, сходів і покоїв. Це дещо нагадує мистецтво бонсай, але значно ефективніше з практичної точки зору — виростити грибну вежу швидше, ніж збудувати кам’яну. Деякі магістри експериментували навіть зі створенням живих істот або поліпшенням існуючих за допомогою грибних спор.Проте Телванні не мають монополії на мікотургію. Великий нордський зачарувальник Азідал також створював істот із грибів, зокрема вовків, здатних світитися в темряві й полювати в печерах, що було дуже доречно під час дослідження Чорномежі. А чарівниця Наледіл, що жила у 2Е 582 зуміла комерціалізувати мистецтво мікотургії, створюючи цілий зоопарк їздових тварин — як коней, так і ґуарів — усіх із тьмяноспорних лишайників з Чорномежі.

#Фауна #арґоніяГлибини Арґонії населяють різні дивні створіння, і одни з них — болотяні медузи, родичі нетчів.Болотяні медузи ведуть переважно усамітнений спосіб життя, збираючись разом лише під час нересту. Вони відомі своєю миролюбністю — місцеві арґоніанці навіть приручають їх як супутників у подорожах трясовинами. Втім, підвиди, що мешкають у Діпмайрі (див. мапу), отруйні й можуть смертельно вжалити.Раціон болотяних медуз складається переважно з дрібних комах. Відомо кілька підвидів цих дивовижних створінь: бурштинові медузи є найпоширенішими, а «м’ятні» отримали свою назву не лише через свій салатовий відтінок, а й завдяки освіжаючому смаку. Найрідкісніші — сливові, зустріч із ними вважається доброю прикметою, а їхні щупальця носять як амулети удачі.Деякі підвиди болотяних медуз можна зустріти і за межами Арґонії, наприклад у печерах Ельсвейру чи навіть у Чорномежі — це свідчить про те, що колись ареал їхнього існування охоплював значну частину сходу Тамріелю._____The Elder Scrolls українською

"Як стати богом" Частина №3 — "Енантіоморф та Складання Душ: Створення Бога"Патерн Енантіоморфа: Це ідея і основа всесвіту яка стверджує про дуальності та/або злитої дихотомії, властиве структурі Аурбіса, що відображається у всіх його аспектах не просто подія, а радше повторюванні міфологічних патернів, космічна драма за участю трьох ключових фігур, що призводить до кардинальних змін у всесвіті, часто включаючи народження нових богів або зміну самої реальності. Кожен Енантіоморф розгортається за участю трьох архетипних ролей: • Король (The King): Чинна влада, уособлення стабільності та порядку. Це може бути божество, монарх або будь-яка домінуюча сила. • Бунтар (The Rebel): Сила змін, що кидає виклик Королю. Часто Бунтар і Король настільки схожі за своєю природою, що їхні ролі можуть здаватися взаємозамінними. • Спостерігач (The Observer): Третя сторона, яка є свідком конфлікту між Королем і Бунтарем. Саме дії або сама присутність Спостерігача "закріпляють" результат протистояння. Часто Спостерігач отримує каліцтва або зазнає трагічних наслідків через свою участь.Складання Душ - Це процес злиття кількох душ в одну могутнішу сутність. Комбінація душ створює нову істоту, яка є більшою, ніж сума її частин.   Приклад "наддуша" Талоса: Апофеоз Талоса (як бога), що а тнорії є кінцевим синтезом цих двох концепцій. Теорія стверджує, що Талос — це не одна людина, а божественна "наддуша", створена зі злиття трьох або більше окремих індивідів, які відтворили енантіоморфну подію. • Хьялті Ранньобородий (Тайбер Септім): Король/Бунтар. • Вульфхарт (Ісмір): Бунтар/Король (його душа, можливо, була ув'язнена в Мантеллі як Підземний Король). • Зурін Арктус: Спостерігач (Імперський Бойовий Маг, який був зраджений і став Підземним Королем).Через їхній конфлікт, зраду та силу Нумідіума/Мантелли, їхні душі були злиті або "складені" разом, створюючи композитне божество, відоме як Талос. Цей комбінований метод дозволив Талосу досягти рівня божественності, порівнянного з Аедра.   І хоча Божественність може бути спільним і насильницьким актом міфічного відтворення. Це свідчить про те, що бога можна свідомо сконструювати зі смертних компонентів, змусивши фундаментальний міфічний патерн повторитися. Теорія вказує на те, що Талос є композитною істотою, а не однією людиною. Фігури, що брали участь у цьому (Хьялті, Вульфхарт, Арктус), відповідають патерну Короля/Бунтаря/Спостерігача Енантіоморфа. Цей процес відмінний від мантлінгу, але пов'язаний з ним. Цей метод є, мабуть, найбільш "насильницьким" зі Шляхів. Він не стосується подорожі однієї особи, а інженерії міфічної події.У подіях гри The Elder Scrolls III: Morrowind також можна побачити відлуння Енантіоморфа. Нереварин (гравець) виступає в ролі Бунтаря, що кидає виклик "фальшивому" богу-королю Дагот Уру. Трибунал (Альмалексія, Вівек і Сота Сіл) виступає колективним Спостерігачем, чия божественна сила зникає після знищення Серця Лорхана, що є їхнім "каліцтвом".Іншими прикладами можуть бути • Первинний Енантіоморф: Ану, Падомай та Нір • Створення Смертного Плану: Аурі-Ель, Лорхан та Трінімак,

#космологія #морровіндЕтимологія імені Азура на перший погляд очевидна — воно співзвучне зі словом «азурний», тобто «небесно-блакитний». Цей колір походить від каменю lapis lazuli — «лазуриту», що з латини означає «камінь неба». Тобто Азура постає як уособлення небес і божественності.Водночас можуть існувати глибші паралелі. Джуліан ЛеФей був досить глибоко ознайомлений з грецькими і семітськими міфами, тож можливо була закладена паралель з семітською богинею Ашерою, богинею-матір'ю. Її культ був колись поширеним, але майже зник із приходом монотеїзму, що робить її схожою на Азуру (шанований даедричний принц, який згодом поступився більш "централізованому" Трибуналу.) У Вавилоні Ашера відома, як Іштар. Іштар асоціюється з ранковою/вечірньою зіркою - Венерою, так само як Азура має свою власну зірку. Культ цієї богині витіснив в Уруці культ бога Ану, і Іштар стала богинею правосуддя і сімейного життя. Символом обох богить є восьмипроменевева зоря, яка, щоправда, відрізняється зовні._@TES_UA

#організації #високаскеляЛицарі святого ПелінаОдин із найдавніших лицарських орденів Заходу Тамріеля. Його витоки сягають давнини, коли простий жрець Стендарра Пелін (не плутати з Пеліналом) пожертвував собою під час облоги Банґкорайської застави. Зіткнувшись із Сірою Ордою вампірів, він пожертвував собою, аби відволікти військо нечисті до підходу підкріплення. Він благав Стендарра про нескінченну кров у своїх жилах, щоб вампіри не могли насититися ним. І диво сталося, істоти пили його кров без кінця, що дало воїнам час зруйнувати стіну, а підкріпленню розтрощити орду.У Другу Епоху лицарі прославилися під Евермором, а також у боях на Мученицькому Переході, де разом із союзниками відбили заставу від воїнства узурпаторки Клівії Тарн.Відтоді їхнє ім’я стало символом жертви й мужності. І Орден святого Пеліна і досі стоїть на варті королівств Високої Скелі, боронячи їх від навали, що приходить із диких пусток сходу.*А детальніше прочитати про звитягу Пеліна можна у нашому каналі з перекладами.*@TES_UA