Estadísticas de telegram channel - @tes_ua

#арти_@tes_ua|Автор[І от після численних битв] із спільниками Умарила, коли мертві Авроріанці лежали немов світло свічок довкола трону, Пелінал опинився оточеним останніми айлейдськими королями-чародіями та демонами їхніми, що аж сяяли варліанством. І розтрощив Вайтстрейк підлогу ударом своєї булави — і вони відступили, а він мовив:«Приведіть Умарила, що кинув мені виклик!»… [І] хоч могутній був поставою й лихий, безсмертно-золотий Умарил, волів здалеку перебувати він у тінях Білої Вежі, перш ніж вийти назовні. Ще більше воїнів послано було супроти Пелінала на погибель, і таки пробили вони йому обладунок сокирами та стрілами, на котрі сам Умарил потай накладав варліанство аж від самого виклику [на двобій]. [Тепер] напів-Ельф [з'явився], осяяний [світлом Меридії] ... і зачитав імена предків своїх в Айлейдуні і оповів про батька свого, бога [попередньої кальпи] Світової Ріки та мав велику втіху з того, що Пелінал важко дихає та нарешті стікає кров'ю... [Текст втрачено]— Пісня про Пелінала TES_UA

#культура #високаскеляУ світі TES є аналог Різдва. (як неочікувано) СатураліїСпочатку це було бретонське язичницьке гуляння на честь давно забутого бога розгулу, яке після прийняття організованої релігії повністю змінило характер, і тепер це час, коли кожна людина, звірина і мер дарують один одному дарунки (нічого не нагадує?).Давно забутий бог розгулу - найімовірніше Санґвін. Легенда каже, що саме Санґвін якось урятував найманку в сніговій бурі, створивши їй крижаного коня, щоб вона помстилася зрадливому лорду.Починаючи з Сатуралії, у Тамріелі розпочинається Фестиваль Нового Життя завдяки купцям із Вейресту, які рознесли бретонські традиції по всьому Тамріелю. Хаджити, наприклад, влаштовують свій "обмін дарами Баан Дар", Кожна раса додає щось своє: бретони гуляють по повній, але й інші не відстають, святкуючи по-своєму. Наприклад, в Елінгірі існує "Таємний Санґвін" — дарують пікантні подарунки анонімно, щоб підштовхнути до всяких пустощів.Мод на одяг і маунта доступний в оф магазині (канон?)

#географіяНещодавно Тодд засвітився у новому відео Any Austin, де автор рахував кількість дерев у Skyrim (СПОЙЛЕР: у Скайримі 46430 дерев).Сам Тодд на питання "Скільки дерев у Skyrim?" відповів, що він не пам'ятає, але назвав цифру 111111 (відсилочка). Та найбільшу увагу спільноти привернуло тверження Тодда, що у #tes6 дерев буде однозначно більше.Відразу ж з'явилися теорія, що Тодд таким чином натякнув, що місце дії наступної частини серії — Валенвуд, бо "звідки у пустельному Гаммерфеллі взятись деревам?"Що ж, Гаммерфелл не повністю вкритий пісками. Так, саме тут знаходиться найбільша пустеля Тамріелю — Алік'р, але клімат провінції досить різноманітний. Згадаймо хоча б північний Краґлорн, клімат якого нагадує Межу — який у свою чергу має хоч і рідку, але рослинність.У лорі також присутні Бантанські джунглі — великий лісовий масив десь у районі Іліакської затоки, ймовірно біля Лейнліна.Тож ні, факт того що у ТЕS 6 буде більше дерев ніж у TES V не означає, що TES 6 буде у Валенвуді.@tes_ua

Коли у 1Е 416 році Думак і Неревар вигнали нордів із Морровінду та уклали союз, далеко не всі двемерські клани погодилися жити в єдиній державі зі своїми заклятими ворогами — кімерами. Клан Руркен був не єдиним двемерським племенем, який відкинув новий лад і вирушив на захід. Невдовзі за Руркеном на захід вирушив і інший двемерський клан — Краґен.⠀Якщо клан Руркен попрямував у "Мертві Землі", то Краґен оселився у Межі, де його зусиллями було зведено величне місто-державу Аркнтамз. Краґен не були першими двемерами, які оселилися на території сучасного Скайриму — колонії двемерів на той час уже розташовувалися по всій Чорномежі. Саме тут, у 1Е 240 р, в місті-державі Ральдбтар було знайдено надзвичайно рідкісний мінерал — етерій, що сяяв магічною аурою й був непридатний для звичайного кування. Але двемери не були б двемерами, якби не знайшли способу його розплавити. Клан Краґен збудував в Аркнтамзі дослідницький центр, де вивчали властивості етерію, і невдовзі чотири міста-держави — Ральдбтхар, Бтар-Зел, Мзулфт і Аркнтамз — утворили союз. У цьому союзі Аркнтамз відігравав провідну роль.⠀Імовірно, у той самий період Бтар-Зел та Аркнтамз заснували Арктзанд — величну бібліотеку, де двемерські клани обмінювалися знаннями. Невдовзі дворфи виявили таємничу реліквію вампірського клану Нічної Пустки — Темне Серце. Викравши реліквію, вони вбудували Темне Серце в грандіозний оррерій Арктзанда, який живився цією енергією та міг спрямовувати силу Порожнечі, а також складати карти її безодень.⠀З часом союз чотирьох міст-держав звів легендарну Кузню Етерію, де за найсуворіших умов етерій плавився, і створювалися артефакти неймовірної сили. На жаль, жадоба одноосібного контролю над Кузнею призвела до розбрату, і союз розпався. Почалася низка конфліктів, відомих нині як «Війни за Етерій».⠀Взаємне суперництво послабило двемерів і зробило їх легкою здобиччю для могутньої Нордської імперії. Невдовзі нордський Верховний король Ґеллір зруйнував ослаблені двемерські міста-держави. Краґен, як і їхні союзники, втратили більшу частину своїх володінь. І хоча згодом двемерам удалося повернути частину територій, видобуток етерію припинився, а технології були втрачені.⠀Та попри все, могутність Краґен було важко зламати. У час свого розквіту вони прорубали тунелі на захід і південь, сягнувши меж сучасного Гаммерфеллу, й заснували нове місто — Аркнтамз-Фнґ. Його зали та сховища вражали розмахом, а вигідне розташування між володіннями Руркенів і двемерськими містами Високої Скелі зробило Краґен однією з головних сил регіону. Однак саме багатство й вплив стали причиною загибелі: місто було зруйноване драконом Турвокуном, який перетворив колись величне поселення на своє лігво. Подальша доля клану Краґен невідома, але, ймовірно, вони поділили участь решти двемерів, що загадково зникли у 1Е 700 році. Згодом складна назва «Аркнтамз-Фнґ» у народній пам’яті перетворилася на «Лігво Ікла».#організації #двемери___________The Elder Scrolls українською

#теорії #персоналії #дракониСпроба Мірака вирватись з тентаклів Гермеуса Мори досить трагічна. Згідно з теорією, яку часто обговорюють серед фанатів, Міраак намагався використати душі драконів не лише для посилення своєї сили, а й як засіб звільнення. Але як це взагалі могло б працювати?"Душі" драконів це не просто їхня життєва енергія. Так, ігромеханічно здатність поглинути душу працює лише для прокачування криків, але в лорі все глибше. Душі є частинами самої сутності Акатоша, часу і творіння. Коли Драконородний поглинає душу дракона, він засвоює частину втіленого знання, пов’язаного з самим потоком часу. Тому, якщо Міраак справді міг накопичувати ці душі, він, можливо, прагнув не просто стати сильнішим, а досягти точки, де його власна сутність могла б прорвати межу між планами — витягнути себе з Облівіону, використовуючи енергію, що належить самому часу.Завершення кризи Облівіону не означає, що жодна істота більше не може пройти між світами. Бар’єр, створений Мартіном Септимом, що став Акатошем, запобігає повномасштабному вторгненню Даедра у світ смертних, але не забороняє смертним подорожувати до інших планів. Саме тому Мірак, як смертний, ув’язнений в Апокрифі, міг шукати спосіб повернення. Його використання Каменів Всетворця, могло бути спробою створити “якорі Мундусу”, як у Молаґа Бала — структури, здатні прив’язати його сутність назад до світу живих.У підсумку, ця теорія малює Міраака не просто як антагоніста, а як трагічну постать — в’язня, який прагне вирватися з-під влади божества, використовуючи набуті у Апокрифі знання.[звідси]___________The Elder Scrolls українською

#ельсвейр #переклад<...>Пеллітінці вважали північних сусідів варварами, а анеквінці бачили в південцях розпусту й занепад. Протягом багатьох століть між двома державами тривали війни, у яких жодна зі сторін не могла здобути остаточної переваги. Південь володів значними багатствами, що дозволяло наймати найманців і витримувати тривалі облоги, тоді як Північ мала глибоку військову традицію й ніколи не дозволяла себе підкорити.У 2Е 309 році відбулося об’єднання двох держав через шлюб Кієрґо з Анеквіни та Ешіти з Пеллітіну. Новостворене королівство вони назвали Ельсвейр (Деїнде). Походження цієї назви лишається предметом дискусій. За однією версією, воно походить від хаджитського прислів’я: "a perfect society is always found elsewhere" — "Досконале суспільство завжди існує деінде" Інше пояснення пов’язане з міфічним Ллесв’єром — раєм, обіцяним хаджитам богом Ріддл’Таром. У будь-якому разі, обидві інтерпретації символізують надію, якій, утім, не судилося здійснитися.___________The Elder Scrolls українською

Часто у внутрішньоігрових текстах чи розмовах можна почути фрази на кшталт: “Мартін став аватаром Акатоша” або “Ауріель — ельфійський аспект бога часу”. Спробуймо розібратись, що це все означає.У світі The Elder Scrolls кожен бог є втіленням певного принципу або поняття. Наприклад, для часу цей принцип зветься АКА. Він настільки всеосяжний і незбагненний для смертних, що кожна культура трактує його по-своєму. Якщо Акатош — Дракон-Бог Часу в імперській традиції, то Ауріель — ельфійська інтерпретація того ж божественного начала. Обидва вони — прояви єдиної сутності, відображені крізь призму різних культур і вірувань.Альтмери шанують поняття Часу у вигляді Ауріеля, праотця всіх ельфів, який вознісся на небо, досягнувши досконалості. На цьому й будується весь альтмерський світогляд — вони вважають себе його нащадками, а отже — вищими за інших. Світ смертних навколо вони сприймають скоріше як в'язницю, з якої можна і треба утікти, досягши внутрішньої досконалості, на яку інші раси не здатні. Це і є "Шлях Алаксону"В імперській традиції Час уособлює Акатош — синкретичний образ, сформований імператрицею Алесією в Першу еру на основі вірувань як ельфійського населення Сироду, так і людей. Обидва, і Ауріель, і Акатош, є аспектами “наддуші” (oversoul) Часу — універсального принципу, що існує поза межами конкретних форм віри. Звідси випливає, що не всі аспекти збігаються між собою, кожен має власну сферу впливу та роль у міфології. Тому Акатош і Ауріель — різні прояви одного концепту, але в різних пантеонах.Тобто, Аспект — це, культурно забарвлене відображення певного божества.Аватар, натомість, — це фізичне або духовне втілення божества у світі смертних.Акатош може з’явитися у світі людей, як це сталося в Oblivion, але для цього йому потрібна смертна оболонка. Нею став Мартін Септім, через якого бог проявив свою силу.У ширшому сенсі аватаром може бути й обранець, наділений часткою божественної сутності — наприклад, шезаррини, носії сутності Шезарра, бога смертних.До цього поняття дотичне й слово “антиципації” — термін, який використовував культ Трибуналу в Морровінді. Це радше спроба обґрунтувати власну божественність, називаючи себе “передчуттями" добрих даедра — фактично різновид аватарів, але з виразним політичним підтекстом.Отже, коли ми чуємо “Мартін став аватаром Акатоша” або “Ауріель — ельфійський аспект бога часу”, йдеться про різні способи прояву одного й того ж божественного принципу, який у всесвіті TES має безліч імен та форм.#космологія #теорії #діплор_____________The Elder Scrolls українською

#теорії #йокудаЦікава теорія від LadyNerevar (щодо корінного "ельфійсього" населення Йокуди:Є три теорії про те, ким були Ліворукі ельфи:— Вони — новий тип ельфів. Бо їх називають «ельфами», і вважається, що саме вони збудували Оріхалкову вежу, а будівництво веж — це типово ельфійська справа.— Вони — маормери, бо мають зміїні мотиви.— Вони — люди, насправді, просто ворожі люди. Це найрідкісніша теорія, але вона має підтримку в лорі.Я ж думаю, що вони всі троє одночасно.До занепаду Йокуда була цілим величезним континентом (можливо, утричі більшим за Тамріель, якщо вірити ансеям із «Зустрічі меча Вівека»). Ми знаємо, що Тамріель заселений більш ніж дев’ятьма культурно й візуально різними народами — чи має сенс, щоб у Йокуді існувала лише одна група людей і одна група ельфів? Не дуже.Коли ми говоримо про «редґардів» у Йокуді, ми насправді говоримо про кілька окремих культур, які були ідеологічно схожі настільки, що змогли об’єднатися в один народ, коли це стало необхідним (у війні проти Ліворуких ельфів, під час втечі з Йокуди). Хоч це й не зазначено прямо в лорі, натяки на це є в лінгвістиці: редґарди мають імена з японськими мотивами (Ґайден Шинджі), перськими (Сайрус), нігерійськими (Абагська затока), арабськими (аль-Саран) тощо. Те, як ESO описує різні хвилі переселення редґардів до Тамріелю, ще більше це підтверджує: кожна хвиля походила з іншого острова (які, до затоплення Йокуди, не були островами).Коли ми говоримо про Ліворуких ельфів, ми говоримо про всіх інших: їхніх Ворогів. Вони «ліворукі», бо є «дзеркальним відображенням» редґардів, принаймні з точки зору самих редґардів. Цю ідею подає Лаймон Таттл у «Історії Систресу: Том 2»:…високойокуданське слово для «ельфа» походить від ще давнішого терміну, що означає просто «ворог». У Йокуді практично будь-хто міг стати ворогом у будь-який момент, з огляду на дипломатичну мінливість Періоду Співців. Коли редґарди прибули до Тамріелю й почули, як інші люди називають своїх ворогів «ельфами», вони вирішили, що це, мабуть, тамріельське слово для їхніх власних ворогів. Як це часто буває з назвами, даними корінним народам через непорозуміння, — наприклад, коли півострів Юкатан отримав свою назву через те, що іспанці сприйняли науатльське «Я тебе не розумію» за назву місця.Ліворукі ельфи були Кануріаями. Але вони також були людьми. І, ймовірно, маормерами теж, і, можливо, слоадами, і друїдами Систресу, і багатьма іншими народами, про які ми не знаємо. Так само, як і «редґарди» складалися з кількох культур, так само безліч Ворогів, які згодом були узагальнені під єдиним (і частково стерлим) іменем — Ліворукі ельфи.Невеликий відступ, поки я тут. Думаю, що Вежі — це не обов’язково ельфійська річ, а радше річ народів, що виступають проти Лорхана. Так уже склалося, що це зазвичай збігається з тим, що народ є ельфійським, але не завжди. Редґарди, як народ, що протистоїть Лорхану, цілком могли побудувати Оріхалкову вежу. Це не схоже на щось, що зробили б нігілістичні Кануріаї.__The Elder Scrolls українською

2920, останній рік Першої ери<...> Невгасний стовп вогню здіймався з руїн центрального двору замку Морнголда, роздираючи гарячими язиками полум'я клуби киплячих хмар. Густий, смолянистий дим котився вулицями міста, запалюючи кожну дерев'яну дошку чи клапоть паперу. Крізь цей хаос пролітали крилаті кажаноподібні істоти, виганяючи мешканців з їхніх сховків просто на відкритий простір, де на них вже чекало справжнє військо. Лише мокра, бризкаюча кров загиблих мешканців не давала Морнголду згоріти дотла.Мерунес Даґон усміхався, споглядаючи, як замок завалюється під вагою власних уламків.— Подумати лишень, я мало не пропустив це, — його голос гуркотів над навколишнім хаосом, наче грім серед бурі. — Яке б це було розчарування — проґавити таке видовище.Його погляд раптом зупинився на тонкому, немов голка, промені світла, що пронизував чорно-червоне небо. Він простежив за ним — і побачив дві постаті на пагорбі над містом, - чоловічу і жіночу. Чоловіка в білому вбранні він упізнав одразу — це був Сота Сіл, чаклун, який колись умовив усіх князів Облівіону укласти ту марну угоду.— Якщо ти прийшов по герцога Морнголда, — зареготав Мерунес Даґон, — то його тут немає. А от шматки його тіла, може, й побачиш, коли дощ загасить полум’я.— Ми не можемо тебе вбити, Даедро, — твердо мовила Альмалексія, її обличчя застигло кам’яною рішучістю. — Але ми можемо змусити тебе шкодувати про скоєне.І з цими словами два живих божества та один принц Облівіону зійшлися у битві серед руїн Морнголда. Арт|#переклад #morrowind________The Elder Scrolls українською

#теорії #сиродіїл«Я Є СИРОДІЇЛ, що прийшов» Ми розуміємо походження назв більшості провінцій, та значення "Сиродіїл" лишається таємницею. Нижче подана теорія, яку вподобав сам Майкл Кіркбрайд: Вперше "Сиродіїл" з'являється як прізвище або титул що прийняв імператор Реман, той самий, що переміг акавірців, і об'єднав роз'єднану після падіння Алессіанської династії державу. Реман взяв його від давньої айлейдської назви цієї землі - Сирод (саме так вона записувалась у стародавніх джерелах, як то "Адабал-а"). Звідси випливає, що слово «Сиродіїл» є поєднанням «Сирод» та «iїл». Що ж означає «-iїл»? У тексті теми ESO: Morrowind зустрічається слово «Ресдайніїл», що перекладається як «народ Ресдайну». Таким чином можна припустити, що «Сиродіїл» означає «Народ Сироду». «Сирод» у свою чергу може означати «Серцевинна земля». "Cyr" може означати "Серце" а "од" означає "земля", що пізніше трансформувалось у "Серцезем'я". Згадайте фермерську родину Одіїл з TES IV, — буквально "народ землі". Тож коли Реман сказав «Я Є СИРОДІЇЛ, що прийшов», це означало «Я Є від народу Серцезем'я». Це має велике значення, адже сиродіїльці не мали чіткої ідентичності до його правління. Вони були колись роз’єднаними недійськими племенами, потім рабами, а згодом культурно розділеними народами. Реман — людина народу, свого народу, що прийшов, аби вести їх в їхніх власних інтересах, а не заради чужинців. Таким чином, сходження Ремана на трон означає створення єдиної національної сиродіїльської ідентичності.________The Elder Scrolls українською [чат]